⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 всього чотири дні. Оформлюйте зараз за цим посиланням
Я – подорожній. Люблю відриватися від щоденного ритму. Подорожуючи, я вільніша, легше сприймаю нове. Мені завжди чудово пишеться поза домом.
У мене добре виходять речі, що дають змогу поринути в певний медитативний стан. Наприклад, я дуже добре гребу на байдарці. Вправно шию – можу пошити хоч пальто, хоч костюми цілому оркестру. А ще обожнюю готувати – радо відкрила б ресторан. Багато читаю, зокрема сучасну українську літературу. Це моя щоденна потреба і велика втіха.
Я займаюся електронною музикою в царині академічної культури (contemporary classic). Вона заповнює територію між технологіями та експериментальністю, відповідає за пошук нового та дух свободи у класиці. Це можливість індивідуального висловлювання та дослідження в дуже традиційному полі. Мої улюблені композитори – експериментатори: П’єр Булез, Карлгайнц Штокгаузен, Яніс Ксенакіс, Леонід Грабовський.
Цей рік став для мене роком роботи над музикою до опери про Василя Вишиваного. Про цю дивовижну людину я вперше дізналася майже 20 років тому з колонки Юрія Андруховича. А пізніше виявилося, що дідусем мого колишнього студента був близький друг Вишиваного. Тісний світ!
Тімоті Снайдер припускає, що саме Вишиваний був прототипом Джеймса Бонда: обидва любили гарні речі, носили однакові годинники, постійно потрапляли у пригоди та мали спільне motto: «І цілого світу замало». Тож, отримавши пропозицію написати музику для опери про Вишиваного, я не вагалася. Лібрето написав Сергій Жадан, режисером став Ростислав Держипільський. Це масштабна історія: приблизно 100 музикантів, 80 хористів. Прем’єру заплановано на кінець квітня.
Як «підступитися» до класики? Довіритися композиторові, виконавцеві. Так само, як, читаючи книгу, ми йдемо за письменником. Довіряйте, навіть якщо звучання здається вам незвичним. Підіть за звуком, спробуйте його відчути.
Одна з моїх найбільших мрій – створити в Києві Інститут музики та акустики, аналог французького IRKAM імені П’єра Булеза. А ще – вирушити у довгу подорож світом. Саме у мандрівках я помічаю, як блискавично змінюється світ. Наприклад, я двічі була в Китаї з інтервалом у шість років. Зміни разючі. На жаль, в Україні я цього не відчуваю.
Я ніколи не спекулюю на новизні: не пишу нічого, лише аби поставити публіку на вуха. З моїм слухачем це не спрацює. Справжня новизна у музиці для мене – це коли щоразу пробуєш зробити інакше, аніж досі. Як на байдарці, пливеш у невідоме.
Найкраще я працюю в спокої і зосередженні. Мені також допомагає, коли відчуваю себе частиною чогось більшого. Пишучи, я маю відчути себе трохи виконавцем– одразу спробувати зіграти музичний текст. Маю уявити, як це звучатиме зі сцени. Уява– один з основних інструментів композитора.
Я б мріяла випити кави з італійським композитором‑авангардистом Луїджі Ноно, що був відомий своєю радикальністю та новаторством.
Найкращу пораду в моєму житті дав мені мій педагог. Я прагнула розвитку, але була розгублена: вчитися тієї музики, якою я хотіла займатися, в Україні не було де. Вчитель порадив: «Вчися у самої себе». Відтоді я почала дослухатися до свого відчуття музики, довіряти власній думці.
Найкраще рішення в моєму житті – поїхати навчатися до Парижа. Моєму синові тоді було п’ять років, здавалося, це невчасно. Мій свекор навіть сказав, що в мене немає гену материнства. Але в мене точно був ген композиторства. Я пройшла величезний конкурс, поїхала і жодного дня не шкодувала про це.
У Франції я бачила, як усі композитори в IRKAM поєднували творчу й наукову роботу та викладання. Я зрозуміла, що ці три складові працюють лише в синергії. Забери будь‑яку – і все розсиплеться. Відтоді питання балансу в роботі я для себе не порушую. Менеджерська робота аж ніяк не заважає мені писати музику.
Мене вабить усе нове й невідоме. Найкращий спосіб увійти на територію незвіданого– спробувати «обжити» її, знайти там щось зрозуміле чи підвладне тобі. І далі освоювати сантиметр за сантиметром. Вивчати, відкривати, досліджувати. Цей процес робить життя дуже цікавим.
Як «підступитися» до класики? Довіритися композиторові, виконавцеві
Опубліковано в шостому номері журналу Forbes (грудень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
