Український виробник і дистрибʼютор товарів для дому та особистої гігієни «Біосфера» з початку війни зупинив виробництво лише на один день. Компанія має три заводи в Україні та більше десяти власних брендів («Фрекен БОК», Smile, Novita, Vortex, Bambik). За словами співвласника «Біосфери» Андрія Здесенка, компанія готувалася до війни та розробила план наперед. Як їй вдається працювати під час війни?
Підприємство працює? Воно не зупинялося ні на мить?
Зупинилося на початку війни. На один день.
Коли ви дізналися про війну?
Мене розбудив мій охоронець і сказав, що почалося. Але річ у тому, що я мав ясне передчуття початку війни.
І ми навіть у Inspira (це об'єднання бізнесменів Дніпра) створили клуб Inspira – «Безпека». І за тиждень до війни ми зустрілися, зібралися. У нас був брейнштормінг щодо того, що треба робити. Якими будуть складнощі: бензин, зв'язок, мародерство, безпека. Тобто ми почали готуватися за тиждень.
Цього вечора, 23 числа, я попросив охорону повністю відпрацювати питання бомбосховища у приватному будинку. Я підготував свої речі та о 5:30 мені зателефонував охоронець і сказав, що війна почалася.
Дніпро одразу потрапило під удар. Був розбомблений аеропорт та кілька військових складів.
Ми цього чекали, і ми готувалися. Ми підготували бомбосховища. Ми підготували всі для цього моменти, які були потрібні для захисту людей. Тому не було паніки, а було розуміння того, що робити, як робити: де це брати, а де це. Все було готове.
Найбільшою цінністю були люди, бо виробництво – це великий комплекс цехів, логістика. Ми повністю знеструмили виробництво, повели людей у бомбосховища, потім поїхали додому.
Ми раніше кілька днів проводили навчання з того, хто, що і як відключає.
Люди пішли до бомбосховища, потім пішли додому. А ми зі штабом з безпеки почали займатися всіма питаннями: де люди, чи всі живі, де по Україні, де хто пересувається. Ми не мали паніки, ми були достатньо підготовлені до війни, в яку ніхто не вірив.
У штабі – служба безпеки «Біосфери», HR, фінансова служба.
Ви заздалегідь підготувалися. Що це було передчуття, інтуїція?
То була інтуїція, передчуття. Це була надвідповідальність за компанію. Я це розумів. Тому ми зробили всі ці приготування, ці інвестиції, які зараз здорово рятують.
Скільки у вас у компанії працює людей?
Понад дві тисячі. Я вивіз центральний офіс за територію Дніпра, бо ми працюємо на закордонному ринку. Сформував дублюючу команду. Вона знаходиться у безпечнішому місці.
Який день був найважчим для вас за ці два тижні?
Для мене був найважчим день, коли розбомбили пологовий будинок у Маріуполі. І дитячу лікарню.
Це звірство. Це нелюдяно. І коли бачиш таке, опускаються руки. Шоком є тиск та загроза терактів на атомних станціях. Проти такого аргументу та такого стресового фактору дуже складно щось протиставити. Я знаю, що у деяких моїх друзів-бізнесменів розбомблені, зруйновані виробничі та складські потужності, що створювалися роками. Можна сказати – втрачено все. Щодня – найважчий день.
Що зараз найскладніше для вашого бізнесу?
Страх людей і те, що люди йдуть воювати. Тобто люди та їхня безпека. Друге – логістика. Наразі практично неможливо знайти фури для розвезення продукції. Ті, хто має власні, якось справляються. Ми ефективна компанія – ми собі фури не купували. Третє – наявність сировини. Зараз внесли наші коди до критичного імпорту, для підгузків, вологих серветок. Тому що це важливо як ніколи.
Три моменти: безпека людей та їхній захист, щоб люди виходили на роботу. Їхня наявність, мобілізація. Тому що якщо золоті фахівці йтимуть, просто зупиниться економіка.
І навіть водії – вони бояться їздити, щоб не забрали фури і їх не мобілізували. І це буде колапс логістики.
І четверте – це відсутність можливості купувати сировину. Я не говорю вже про знищення.
Чи скоротили асортименти?
Скоротили. Ми мали великий асортимент для мирного життя. Ми зараз вважаємо, що у нас має базовий асортимент продукції. Багато мереж замовляли свої марки, ми не можемо виробляти весь спектр. Просто немає сировини чи етикетки, всього.
Найважливіше питання – це неплатежі. На сьогоднішній момент роздрібні мережі, за винятком АТБ, не сплачують гроші. Тобто виробник не отримує грошей, не маючи можливості утримувати своїх співробітників. У мереж є приплив грошей. Так, ми всі в одному човні. Але вони нам не платять. Нам нема за що купувати сировину і нічого платити людям.
Якщо мережі зараз не почнуть платити українським виробникам, у нас за місяць не залишиться виробництв.
Позиція мереж така – якщо ви нам не даєте товар із відстрочкою 80 днів, ми переходимо до інших виробників. Нема інших. Багато дрібних виробників закриті.
Робити продукцію можуть лише великі виробники. А нам кажуть – ну йдіть. А що буде далі?
Я так розумію, що мережі зараз акумулюють свій виторг, висмоктуючи всі товари, які є в Україні, і не сплачуючи виробникам. Але ми матимемо гігантську гуманітарну діру, яку потрібно буде заповнити гуманітарним вантажем.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
