Категория: BrandVoice
Дата: 22 декабря 2023 10:37

Будівельники ядерної автономії. Як Україна формує енергонезалежність і яку роль в цьому відіграє КІЕП

Brand Voice

Forbes

пресслужба КІЕП

З початком війни Київський науково-дослідний та проєктно-конструкторський інститут «Енергопроект» (АТ КІЕП) працює на побудову енергонезалежності України та створює проєкти із захисту інфраструктури. У 2023 році КІЕП відзначив 90-річчя. Підприємство проєктує об’єкти атомної, теплової й відновлювальної енергетики в Україні. Його досвід увійшов в історію української енергетики, а нові ініціативи визначатимуть розвиток галузі. Як Україна відмовляється від російського ядерного палива, будує власну енергонезалежність і яку роль тут грає КІЕП

Після початку великої війни перед Україною постало завдання знайти альтернативу російському ядерному паливу. Сьогодні інститут залучений до розробки проєкту будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива для АЕС з реакторами ВВЕР-1000 за технологією Westinghouse, що проводить національна атомна генеруюча компанія «Енергоатом».

«У стратегії розвитку енергетики України до 2035 року йшлося про диверсифікацію постачання ядерного палива, що передбачає залежність від одного постачальника. До 2022 року 60% палива поставляла компанія Westinghouse, а 40% – російський виробник ТВЕЛ. З 2022 року «Енергоатом» відмовився від палива з РФ. Ключовим моментом став перехід першого та другого енергоблоків Рівненської АЕС з реакторними установками ВВЕР-440, які повністю перейшли на паливо Westinghouse, яке компанія розробила спеціально для України», – описує ситуацію Юрій Сапожников, голова правління АТ КІЕП.

Звісно, Westinghouse – надійний партнер, але перед Україною відповідно до енергетичної стратегії знов постає те саме питання розподілу поставок, адже зараз 100% постачання припадає на одного виробника.

«Самодостатня країна має підтримувати національні підприємства, щоб прогнозовано не стати залежною від закордонних інституцій. Хто зможе забезпечити пріоритет національних інтересів? Лише національна компанія. Жоден закордонний партнер не є гарантом нашої незалежності та безпеки», – каже Юрій Миколайович Бойко, колишній в.о. міністра енергетики, радник премʼєр-міністра України.

З метою диверсифікації ДП НАЕК «Енергоатом» пропонує побудувати на території України завод з виробництва паливних збірок по технології Westinghouse. Оскільки Україна відповідно до міжнародних зобов’язань не може збагачувати уран, тепловидільні елементи постачатимуться з-за кордону, а в Україні відбуватиметься формування тепловидільних збірок, які можуть використовуватися у складі активних зон реакторів типу ВВЕР, що експлуатує «Енергоатом».

Після початку великої війни інститут також зосередився на підвищенні безпеки АЕС, захисті обʼєктів інфраструктури, роботі над проєктами нової генерації, аналізі поточного стану безпеки захоплених агресором обʼєктів, постійній допомозі та підтримці ЗСУ.

Яким є внесок «Енергопроекту» в розбудову ядерної енергетики України

Ядерна енергетика є для КІЕП головним напрямом. Юрій Продан, ексміністр палива та енергетики (2014 рік), ексміністр енергетики та вугільної промисловості (2007–2010 роки) підкреслює, що КІЕП – єдина структура в Україні, яка може розробити комплексний проєкт будівництва нових енергоблоків атомних станцій, має високопрофесійних фахівців та звʼязки з профільними установами в Європі.

В Україні до повномасштабної війни з Росією на атомну енергетику припадала більш ніж половина енергобалансу. Сапожников наголошує, що й зараз, коли девʼять блоків, які залишилися в експлуатації, за винятком окупованої Запорізької АЕС, пройшли період планових ремонтів і вийшли на потужність, внесок ядерної енергетики в енергобаланс буде не менше 55–65%.

«Ядерна енергетика рентабельна і високоприбуткова, але за цим стоять доволі складні технічні рішення і значні зусилля проєктного персоналу. Бо тут ми маємо справу не тільки з технологічним обʼєктом, а й основоположними принципами ядерної безпеки, на які спираються в Україні при експлуатації енергоблоків АЕС. Бо Чорнобильська катастрофа навчила людство, що атомна енергетика не пробачає легковажних, необґрунтованих рішень», – зауважує Юрій Сапожников.

АТ КІЕП не був залучений в проєктуванні реакторів типу РВПК, які працювали на ЧАЕС, але фахівці інституту долучилися до ліквідації наслідків радіаційної катастрофи. Деякі співробітники, які були ліквідаторами на ЧАЕС, досі працюють в інституті.

У 1992 році інститут долучився до робіт на ЧАЕС як генеральний проєктувальник. У середині 90-х займався проєктом стабілізації конструкцій обʼєкта «Укриття» над четвертим блоком. А з середини 2000-х КІЕП підключився до створення об’єкта «Новий безпечний конфайнмент». Він мав накрити застаріле «Укриття», термін експлуатації якого спливав після 30 років проєктного терміну. Нагадаємо, «Укриття» побудували над аварійним енергоблоком в 1987 році в екстреному порядку в умовах надпотужної радіації. Тому досить швидко постало питання про новий, більш надійний захист.

Недашковський Юрій Олександрович

експрезидент ДП «НАЕК «Енергоатом»

Українські експлуатаційники АЕС разом з КІЕП зробили наші АЕС безпечними, надійними і стійкими до зовнішніх впливів навіть у надзвичайно складних умовах, зумовлених воєнними діями на території нашої країни.

Сучасний конфайнмент за участю західних країн побудували й ввели в експлуатацію у 2019 році. «Зараз четвертий енергоблок накрито конфайнментом, і ми сподіваємося, що після перемоги над російським агресором активно почнемо займатися тим, для чого він і був створений, а саме – проведенням маніпуляцій з використанням роботизованої техніки з метою розбору паливомістких мас, які у великій кількості та неконтрольованому стані знаходяться під об’єктом «Укриття», – пояснює Юрій Сапожников. Адже конфайнмент розрахований на експлуатацію протягом 100 років, яких має вистачити, щоб характеризувати радіоактивні відходи та заховати рештки четвертого реактора.

Іван Плачков

ексміністр палива та енергетики (2005–2006 роки), голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї

КІЕП – надважливий інститут для повоєнного відновлення та розвитку енергетики України. Це осередок фахівців, колосальної бази досліджень та архівних матеріалів, це знання енергетики, потенціал, сучасне обладнання. Тому інститут має зберегти професіоналізм і розвивати своїх співробітників, бути економічно конкурентним. А профільні структури, такі як «Енергоатом», відповідні міністерства та відомства, мають ефективно використовувати потенціал КІЕП і його розробки.

Які проєкти КІЕП були знаковими для української енергетики

КІЕП заснували в 1933 році для теплофікації й електрифікації території України. Його першим проєктом стала Київська ТЕЦ-3, яку ввели в експлуатацію у 1936 році. Вона досі працює – видає потужність і зігріває киян.

«Усі великі енергетичні обʼєкти Київщини – результат роботи нашого інституту, – повідомляє Юрій Сапожников, голова правління АТ КІЕП. – Це Дарницька ТЕЦ, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Трипільська ТЕС і один із найбільш прогресивних об’єктів свого часу – Ладижинська ТЕС, шість енергоблоків якої побудували в рекордно короткі терміни».

Починаючи з 1970-х років, «Енергопроект» проєктує атомні електростанції з реакторами типу ВВЕР (водяні реактори під тиском). Зокрема, в 70-х роках фахівці інституту виконали вибір і обстеження майданчика для Хмельницької АЕС, а потім спроєктували чотири блоки станції. Далі можна згадати роботу над проєктами третього-четвертого блоків Рівненської АЕС, АЕС «Пакш» в Угорщині, АЕС «Белене» в Болгарії, АЕС «Куданкулам» в Індії та ін.

Іван Плачков, ексміністр палива та енергетики (2005–2006 роки), голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї, підкреслює, що КІЕП першим почав реалізовувати програму енергетичної експансії в Європі і проєктувати там електростанції – як потужні теплові, так і перші АЕС в інших країнах.

З доробку періоду незалежності варто згадати добудову другого блоку Хмельницької АЕС та четвертого блоку Рівненської АЕС, а також роботи на майданчику Чорнобильської АЕС, де з 1992 року КІЕП став генеральним проєктувальником.

Для розуміння масштабу діяльності інституту Юрій Малахов, радник голови правління КІЕП, ексголова правління КІЕП (2000–2023 роки) підкреслює, що сумарна потужність енергообʼєктів, збудованих за проєктами КІЕП, сягає 55 ГВт, тоді як встановлена потужність усіх електростанцій України, зокрема з Донбасом та Кримом – 42,8 ГВт.

Сьогодні в КІЕП працюють понад 350 фахівців, які реалізують масштабні проєкти. Частка держави в КІЕП становить 25%. «За моєю участю створено Міжнародну енергетичну компанію, головним елементом якої став КІЕП. Наша група стала власником інституту. За кілька років до війни ми викупили контрольний пакет акцій і зараз у нас їх 70%», – уточнює Олександр Дубовой, голова експертної ради КІЕП.

За його словами, найближчі плани підприємства стосуються реалізації проєкту добудови третього і четвертого енергоблоків ВП ХАЕС (після прийняття ВР України закону про розміщення проєктування та будівництво цих обʼєктів), будівництва комплексу з виробництва тепловидільних збірок для ДП НАЕК «Енергоатом» після прийняття КМУ відповідної постанови, а також реновації теплової генерації та заміни морально застарілих технологій на установки парогазового циклу, а в перспективі – на малі модульні ядерні установки.

Олександр Дубовой

голова експертної ради КІЕП, народний депутат VI–VII скликань, член Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки

КІЕП та ДП НАЕК «Енергоатом» мають довгу історію плідної співпраці, результатом якої стали численні об’єкти енергетичної інфраструктури України. Але наразі ми бачимо спроби поглинання КІЕП з боку цього державного підприємства. Наприклад, зараз КІЕП стикнувся зі спробою вилучення архіву інституту, який повністю інтегрований у виробничий процес. Це може знищити КІЕП як самостійне комплексне проєктне підприємство, оскільки 90-річний архів – найголовніший скарб і засіб виробництва інституту при проєктуванні й будівництві енергетичних обʼєктів. Вилучення архіву суттєво паралізує діяльність інституту, спричинить негативні наслідки та може стати фатальною помилкою для всієї країни.

За 90 років КІЕП пережив Другу світову війну, переживе війну й зараз, десятки економічних криз, різних акціонерів та інші мінливості світу. КІЕП неодмінно переживе й непрофесійність і недалекоглядність господарів енергетичних процесів у нашій країні, які не усвідомлюють руйнівні наслідки своїх рішень.

Що запропонував АТ КІЕП у сфері поводження з радіоактивними відходами

Історично склалося, що радіоактивні відходи з України відправлялися на переробку до Росії, де з них отримували й залишали собі хімічні елементи і їх ізотопи, які в майбутньому можна використовувати для реакторів нового покоління, а решту, що не має цінності, повертали в Україну в вигляді осклованих матриць високоактивних відходів.

Така схема виглядала сумнівною. Тому прийняли рішення, що відпрацьоване ядерне паливо має залишатися в Україні й зберігатися в сховищах сухого типу, які не потребують додаткового охолодження, особливо з використанням води. «За проєктом інституту, який ми почали реалізовувати з 2016 року, НАЕК «Енергоатом» та КІЕП з використанням технології Holtek Int. побудували у Чорнобильській зоні Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), де відходи з діючих енергоблоків Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської АЕС зберігатимуться не менше 100 років. За цей проміжок часу мають освоїти відповідну технологію перероблювання тепловидільних збірок», – зазначив Юрій Сапожников.

Проблеми невпорядкованості у галузі

Попри 90 років досвіду, інституту доводиться стикатися з певними обмеженнями, зокрема у реалізації проєктів забезпечення захисту енергобезпеки енергетичної інфраструктури України. «Захистом енергетичної інфраструктури опікується Держагентство відновлення, утворене на базі Укравтодору. Оскільки наш інститут ніколи не мав проєктів у сфері дорожного будівництва, ми безпосередньо не задіяні в цьому процесі. Хоча у нас є фахівці, які мають досвід у цьому напрямі й відповідні допуски до інформації з обмеженим доступом, і наш досвід також був би корисний країні для виконання вказаних завдань», – розповідає Юрій Сапожников.

Юрій Продан

ексміністр палива та енергетики (2014 рік), ексміністр енергетики та вугільної промисловості (2007–2010 роки)

В тому, що енергетична галузь України під час атак російського агресора показує надзвичайну стійкість, є значна заслуга працівників КІЕП. Тому сьогодні, коли необхідний якісний захист енергообʼєктів і розвиток нових векторів енергетики загалом, роль КІЕП має суттєво підвищитися. Але дивує, що широко розпіарена державна програма з облаштування захисних укриттів для обʼєктів енергетичної інфраструктури обійшлася без залучення КІЕП.

Якою має бути участь КІЕП у відновленні України

За словами Юрія Миколайовича Бойка, повоєнна відбудова ставить перед Україною такі виклики:

● відновлення, а по суті, нове будівництво зруйнованих енергообʼєктів з характеристиками енергоефективності та екологічності, що задовольняють директиви ЄС;

● обстеження, аналіз та відновлення безпечної експлуатації Запорізької АЕС;

● будівництво нових обʼєктів генерації як атомної, так і теплової для поповнення дефіциту електроенергії в Україні та ЄС;

● підвищення незалежності та безпеки системи розподілу електроенергії.

У КІЕП сподіваються долучитися до відновлення енергетики після перемоги. Опосередковано інститут вже бере участь у цьому процесі, адже наразі, за словами Сапожникова, виконує певні роботи, повʼязані з майбутнім проєктуванням і будівництвом третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС.

Також одним із завдань для України є децентралізація енергогенерації. А оскільки країна прямує до зменшення викидів СО2, це передбачає поступову відмову від викопного палива і закриття ТЕС, які на ньому працюють. Замінити ці потужності після 2030-х років можна малими модульними реакторами. Як перехідний етап необхідно розглядати можливість використання газопоршневих і газотурбінних установок у складі парогазових енергоблоків. Фахівці КІЕП тут стануть у пригоді. Адже в інституту є досвід проєктування і розміщення на майданчиках високоефективних парогазових установок з КПД до 60%.

«Ми проєктували кілька станцій, що працюють з використанням парогазового циклу. Також долучалися до прєктування установок, де паливом виступають відходи виробництва, а саме – лушпиння соняшника. Інша працює на відходах деревообробного комбінату в місті Оржів Рівненської області. До нас також звертаються литовські та болгарські компанії, які бажають замінити вугільні електростанції більш прогресивними технологіями», – розповідає Юрій Сапожников.

Юрій Миколайович Бойко

колишній в.о. міністра енергетики, радник прем’єр-міністра України

У програмі відновлення України очікується участь великого іноземного капіталу. Інститут може бути мостом між західними інвесторами та українськими підрядниками. КІЕП може забезпечити аналіз та адаптацію нормативних вимог, проходження експертизи, врахування можливостей локальних постачальників. Компетенцію у цих питаннях КІЕП неодноразово демонстрував під час реалізації міжнародних проєктів на ЧАЕС і діючих АЕС України.

Вы нашли ошибку или неточность?

Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.

Исправить