Європа довго замирювала диктаторів взаємовигідною торгівлею. Чому цей підхід провальний? Лекція політолога з Університету Торонто /Getty Images
Категорія
Світ
Дата

Європа довго замирювала диктаторів взаємовигідною торгівлею. Чому цей підхід провальний? Лекція політолога з Університету Торонто

Getty Images

Європа в 1970-90-х роках використовувала економічні зв’язки США та Європейського Союзу для популяризації демократії в авторитарних режимах. Росія в цей час використовувала інтеграцію, щоб впитися пазурами в європейську еліту, говорить професор політології Університету Торонто Лукан Ахмад Вей

Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!

Лукан Ахмад Вей

Професор політології Університету Торонто та співдиректор Програми українських студій Петра Яцика Центру європейських, російських і євразійських студій (CERES) 

Модератор – Ph.D., ректор KSE University Тимофій Брік, студенти KSE University та ініціативи UGU. 

Ліберальний транснаціоналізм

Ліберальний транснаціоналізм – це ідея про те, що торгівля та інші форми інтеграції сприяють глобальній лібералізації політики. Звʼязки з Заходом стимулюють розвиток демократії, заохочують залежність від демократичного світу. 

Ці ідеї були важливою складовою політики Європейського Союзу та німецької «Нової східної політики» з 1970-х років. Замість того, щоб протистояти Радянському Союзу в стилі холодної війни, ідея полягала в тому, що співпрацювати й збільшувати обсяги торгівлі.

Західні зв’язки та демократизація

Соціальні, економічні та медійні зв’язки між Заходом, США, Європейським Союзом й іншими частинами світу популяризують демократію. Це можливо завдяки двом речам. 

По-перше, вони розповсюджують інформацію про зловживання з боку автократичних урядів. 

По-друге, разом із нарощуванням обсягів торгівлі, утворюються групи зацікавлених країн, які мають хороші зв’язки з Заходом. Вони можуть не вірити в демократію, але прагнуть зберегти ці економічні зв’язки та тому готові погоджуватися з демократією. 

Цитуючи одного з чиновників ЄС із 1970-х років:

«Неможливо перешкодити авантюристу повалити уряд, якщо за ним стоять реальні економічні сили, банки та підприємства. Але щойно вони потраплять у Європейське співтовариство, для цих банків і підприємств створиться мережа інтересів. Тому ці сили відмовляться підтримувати авантюриста, боячись втратити всі зв’язки». 

У 1990-х такі зв’язки були надзвичайно важливими. У 1980-х ніхто не міг подумати, що Румунія стане стабільною демократією. Тим не менш, зв’язки з Європейським Союзом у 1990-х допомогли заохочувати Румунію до демократії. Це була країна, яка перебувала під жорстким і дуже персоналістичним правлінням Ніколае Чаушеску. 

У Домініканській Республіці в 1994 році президент Хоакін Балагер намагався скасувати вибори. Бізнес перестав його підтримувати, і він був змушений провести демократичні вибори та піти у відставку мирним шляхом.

Я бачу вплив зв’язків на поведінку Китаю після російського вторгнення. Китай не надав Росії значної військової допомоги. Він дотримується західних санкцій проти Росії, хоча Сі Цзіньпін і має тісні стосунки з Путіним. 

Розміри економік Заходу складають $35 трлн, тоді як російська економіка становить лише $1,5 трлн, що приблизно дорівнює ВВП однієї провінції Китаю. Cаме це перешкодило Китаю надати повну підтримку Росії – в такому разі баланс сил був би набагато гіршим.

Матеріальний егоїзм сприяв різкому прискоренню інтеграції Росії в 1990-х роках. У 2020 році на Європу припадало 40% зовнішньої торгівлі РФ. Росія займала 5-е місце за обсягами експорту з ЄС. Напередодні повномасштабного вторгнення існувала величезна енергетична залежність від Росії.

Розквіт багатополярності

Умови змінилися. З 1990-х і 2000-х років ідеям ліберального транснаціоналізму було кинуто виклик. Найважливішим стало піднесення Китаю як великої економічної держави завдяки феноменальному економічному зростанню. У період із 1978-го по 2019 рік китайська економіка зросла в 13 разів у реальному вираженні. 

Також відбулося відродження набагато агресивнішої Росії, що було помітно з часів Помаранчевої революції в 2004 році, а потім вилилося у вторгнення в Крим у 2014 році та повномасштабне вторгнення у 2022 році.

Інтегрування Сходу та Заходу не тільки сприяє заохоченню демократії на Сході, а й призводить до посилення авторитаризму на Заході. 

Ідея «глибинної держави» як приводу для політизації прийшла з Туреччини та Угорщини. Інтеграція значно ускладнила можливість Заходу карати авторитарних диктаторів. Найяскравіший приклад в межах Євросоюзу – Угорщина. Віктор Орбан став взірцем для популістів і диктаторів у таких країнах, як Австрія та Сполучені Штати. 

Угорщина приєдналася до Європейської народної партії (ЄНП) – об’єднання консервативних партій у Європейському парламенті. Орбан став важливим членом ЄНП, тому для прийняття рішень був потрібен його голос. Це спонукало Меркель та інших ігнорувати авторитарні вади Орбана. У підсумку країнам знадобилося майже вісім років спостерігання за авторитарною поведінкою Орбана, щоб зрозуміти, що Угорщина не є демократичною.

Росія використовувала інтеграцію, щоб впитися пазурами в європейську еліту. Путін дружив із експрем’єрміністром Італії Берлусконі. Колишній федеральний канцлер ФРН Шредер отримував близько мільйона доларів на рік від різних російських нафтових компаній і називав Путіна «бездоганним демократом». 

У жовтні 2022 року голову Ради з кібербезпеки Німеччини звільнили через звʼязки з російськими спецслужбами. Загалом німці докладали величезних зусиль, щоб уникнути участі в помірних санкціях, до яких закликали на Заході після вторгнення Росії у 2014 році. 

Спроби інтегрувати РФ із західними країнами лише сприяли цьому вторгненню. Це зміцнило переконання Путіна, що Європа не зробить абсолютно нічого, щоб покарати Росію. У той же час Захід показав жахливу неспроможність напередодні повномасштабного вторгнення й допустив катастрофи в Іраку та Афганістані, Brexit і боргову кризу.

Однією з головних причин того, чому вторгнення мало такий вплив на європейську політику, є моральна ясність. Росія настільки явно показала себе імперіалістичною, тягнучи за собою велику кількість доказів геноциду, а українці були настільки хоробрі та стійкі, що з українського боку було дуже мало колаборантів. 

Це дуже нагадує конфлікт на кшталт Зоряних воєн: Україна – це Люк Скайвокер, а Росія – Дарт Вейдер. З російським вторгненням усе вийшло набагато зрозуміліше, ніж люди очікували. Ми чітко бачимо, який персонаж добрий, а який поганий.

Нова політика стримування?

Вторгнення стало явним провалом ліберального транснаціоналізму. У підсумку це призвело до підйому нової політики стримування. 

Стримування бере свої корені від ідей Джорджа Кеннана, який працював в американському посольстві в Москві відразу після Другої світової війни. У «Довгій телеграмі» 1946 року він поширив ідею про фундаментальний конфлікт між СРСР і Заходом. Радянський Союз за своєю суттю був експансіоністською державою, і тому варто було чітко зосередитися на його стримуванні. 

Те, що ми побачили у відповідь на вторгнення перед кордонами Європейського Союзу, є чимось схожим на нову форму стримування, яка суперечить ліберальному транснаціоналізму.

Є багато причин для того, щоб критикувати політику Європи у відповідь. Але більшість європейських держав, за винятком Угорщини та Сербії, відповіли швидко й єдиним фронтом. Російські банки відключили від Swift. Сотні західних компаній покинули Росію. США та Європа надали мільярди військової допомоги Україні.

Ми побачили різкі зміни в Німеччині: від «Нової східної політики» у якості загальноприйнятої мудрості до політики стримування на кшталт пропонованої американським дипломатом Джорджем Кеннаном (ред. американський дипломат, який виступав за політику стримування в часи Холодної війни). 

Президент Штайнмаєр 28 жовтня виступив із дуже важливою промовою, у якій згадував про розрив зв’язків із Росією та заявив: «Наші країни сьогодні протистоять одна одній». 

У Канаді віцепрем’єрміністр говорив про те, що Росія не поділяє наших цінностей, і про важливість «френдшорингу» – ідеї про те, що демократії повинні будувати ланцюги поставок одна з одною, щоб диктаторам було важче їх шантажувати, як Росія Європу.

До повномасштабного вторгнення приблизно 50% поставок газу у ЄС надходили з Росії. Цей показник знизився до 17% за дуже короткий період. 2022 рік вніс масштабні зміни в політиці й економіці Європи. Частково це зумовлено падінням попиту на газ. 

Вперше у світовій історії ми спостерігаємо посилення глобального розколу між вільними та невільними, демократичними і недемократичними країнами. 

Під час холодної війни в обидвох сторін існували диктатури. Комунізм сам по собі був формою диктатури. До капіталізму входили демократії в Європі, але також були диктатури правого політичного спектру в Латинській Америці. 

Зараз на одному боці стоїть Європа, яка здебільшого є демократичною, а з іншого – суміш диктатур: клерикальний іранський режим, клептократичний режим Путіна та посткомуністичний Китай. Єдине, що їх об’єднує – усім їм кинуто виклик Заходом.

Водночас існують реальні загрози для цієї політики стримування, головним чином з боку «червоно-коричневої» коаліції комуністів і фашистів. Радикальні праві у Європі та Сполучених Штатах люблять Путіна, тому що він авторитарний, проти геїв і кидає виклик соціальним змінам. З лівого боку політичного спектру ситуація більш неоднозначна. Ліві керуються потужним антиамериканізмом. Путін зміг використати це, щоб залучити нових прихильників і заохотити набагато помірнішу реакцію американських і європейських лівих на вторгнення.

Те, що ми спостерігаємо під час російського вторгнення, – це нова ера в глобальній політиці: зміцнення та згуртування ліберального світу і послаблення ліберального транснаціоналізму. Тим не менш, ми все ще стикаємося з реальними загрозами з боку червоно-коричневої коаліції та інфляції. Найбільшою загрозою є Китай. Росію відносно легко ізолювати, а зробити те саме з Китаєм набагато важче.

#GlobalMinds4Ukraine – проєкт KSE та UGU з культурної дипломатії. В рамках проєкту найвпливовіші інтелектуали світу виступають з лекціями на підтримку України.

Повне відео інтерв’ю, що відбулося за підтримки Київської школи економіки (KSE) в рамках проєкту #GlobalMinds4Ukraine та UGU, дивіться тут.

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні