Український банківський ринок входить у фазу трансформації через угоди M&A. З’являються нові інвестори з-за кордону, яких раніше взагалі не було на нашому ринку. Старі гравці також активізуються в очікуванні післявоєнної відбудови, а нефінансові компанії прагнуть отримати власні банки. Директорка департаменту ліцензування НБУ Дарʼя Софіна – про структурні зміни банківського ринку завдяки новим угодам M&A
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
З початку повномасштабної війни у банківському секторі постійно відбувалися угоди. Частина була пов’язана з увагою регулятора до банків із розмитою структурою власності, інші – з певними змінами у структурі акціонерів та перерозподілом часток. Це були переважно точкові угоди.
З 2022 року Національний банк погодив 10 особам (з них п’ять – резиденти України і п’ять – нерезиденти) набуття істотної участі в банках.
У таких умовах M&A не формувало ринок, а радше було індикатором його функціонування, попри війну.
Зараз у сектор заходять нові інвестори, змінюється профіль покупців, масштаб M&A стає іншим, що свідчить про структурну трансформацію ринку. Тренд остаточно змінився.
Сьогодні M&A безпосередньо визначає архітектуру банківського сектору на найближчі роки.
Хто заходить: профіль інвесторів
Інвесторами нового профілю насамперед стали європейські фінансові групи, які перебувають у фазі активного розвитку та шукають можливості для розширення в нових юрисдикціях.
Це не великі універсальні банківські групи, а молоді гравці, що працюють в окремих нішах або регіональних ринках і готові заходити в середовище з потенціалом до зростання. Вихід на український ринок естонської групи Iute задав тон для подальших угод та продемонстрував інтерес подібних інвесторів.
Продовжила тренд компанія ZEN, яка нещодавно отримала статус попередньо кваліфікованого інвестора та виграла конкурс на купівлю PINbank.
Український ринок може запропонувати цим інвесторам відносно гнучкі правила, розвинене фінтех-середовище і локальну експертизу. Для них актив в Україні стане платформою для відпрацювання рішень, які згодом можна буде експортувати на інші міжнародні ринки.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Укладення угоди про купівлю РВС Банку естонською групою Iute, по центру зліва – директорка Фонду гарантування вкладів Ольга Білай, по центру праворуч – співзасновник Iute Group Тармо Сілд. Фото: Flikr
Паралельно фіксуємо стійкий інтерес з боку власників великих українських платіжних та фінансових компаній, які воліють трансформувати свої бізнеси в банки через M&A.
Це відбувається на тлі наближення регуляторних підходів у небанківському секторі до банківських стандартів. НБУ поступово гармонізує вимоги до фінкомпаній і платіжних установ, зокрема через впровадження ризик-орієнтованого нагляду, концепції «значимих компаній», вимог до капіталу та корпоративного управління. Це означає, що великі небанківські гравці вже сьогодні працюють у середовищі, близькому до банківського за рівнем регуляторних вимог.
Купівля банку «Львів» групою Crédit Agricole, своєю чергою, підтверджує бажання великих банківських груп масштабувати бізнес в Україні в очікуванні на активне післявоєнне зростання.
Нові канали входу на банківський ринок
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб фактично став новим каналом для входу в банківський сектор, адже значна частина угод сьогодні формується навколо активів у його периметрі.
Держава почала системніше управляти процесом виведення неплатоспроможних банків з ринку – не лише з погляду захисту вкладників, а й через створення умов для подальшого продажу та повернення цих активів у ринок. У таких випадках інвесторів цікавить не так сам бізнес, як банківська ліцензія та можливість використати актив як платформу для запуску нової моделі.
Найпоказовіший кейс – придбання РВС Банку групою Iute через механізм перехідного банку (bridge bank). Цей інструмент раніше не застосовувався на практиці, а нині задав новий стандарт для подальших угод із проблемними активами.
Інші банки з периметру Фонду гарантування – Мотор-Банк та PINbank – також були в епіцентрі жвавого інтересу інвесторів.
Паралельно відбуваються угоди іншого типу, зокрема згадане придбання банку «Львів» групою Crédit Agricole. Вона має ширший контекст: група перебувала в периметрі уваги НБУ через дочірній банк в РФ, водночас демонструючи поступове згортання активності на цьому ринку. Тож інвестиція в Україну виглядає як сигнал про довгострокову ставку на український ринок.
Наведені угоди демонструють, що ринок M&A стає більш глибоким і диверсифікованим.
Також зараз йдеться переважно про повний викуп банків, а не про міноритарні пакети. Це дає інвесторам можливість швидко отримати контроль над активом і реалізовувати власну стратегію розвитку.
Французька банківська група Crédit Agricole. Фото: Getty Images
Що далі: ключові тренди
Декілька основних трендів, які формують ландшафт для майбутнього банківського сектору.
Новий інституційний трек – поява банків фінансової інклюзії. Відповідний закон ухвалений, НБУ формує нормативну базу, яка деталізує дизайн та регулювання такої установи. Це відкриває нову нішу для інвесторів, що не мають активів у фінансовому секторі.
Стійкий інтерес іноземного капіталу. Для іноземних фінансових груп інтерес до українського банківського сектору зумовлений очікуванням післявоєнного відновлення, значною кількістю економічно активного населення, відносно низьким рівнем проникнення фінансових послуг у низці сегментів, а також перспективами інтеграції України до ЄС. На сьогодні іноземні банки володіють близько 25% загальних активів системи, акумулюючи близько 34% її капіталу.
Цей тренд посилюється і на інституційному рівні, зокрема через ратифікацію угоди між Україною та Польщею про діяльність Bank Gospodarstwa Krajowego, що підкреслює особливу роль Польщі як одного з ключових партнерів у процесі відновлення України.
Інтерес нефінансового сектору. Вже є чіткий тренд на інтерес нетрадиційних гравців, насамперед великих роздрібних мереж та маркетплейсів, до сфери фінансових послуг і отримання платіжних ліцензій. Фінансові послуги перестають бути окремим сегментом і стають частиною комплексної бізнес-моделі таких компаній поряд із товарами, сервісами та логістикою.
Зокрема, великий бізнес та капітал нефінансового сектору прагне отримати в НБУ статус попередньо кваліфікованого інвестора для придбання активів у Фонді гарантування вкладів.
Є одразу декілька великих українських компаній, які мають апетит на придбання банку і вже відкрито заявили про такі плани. Зокрема, це «Нова пошта», яка вже володіє фінансовою компанією та платіжною установою, а також «Київстар».
Співвласники групи Nova Вячеслав Климов (ліворуч) та Володимир Поперешнюк. Фото надано пресслужбою
Приватизація державних банків. Це окрема лінія потенційних угод M&A. Поки що це радше окремий сюжет – з іншим масштабом підготовки, залученням радників, вимогами до профілю інвестора і значно вищою політичною та регуляторною чутливістю.
НБУ як quality filter
Регуляторний фільтр НБУ щодо інвесторів та походження коштів відсікає випадковий капітал. Це дозволяє сектору залишатись одним з найбільш регульованих і прозорих сегментів економіки.
Також потенційним інвесторам варто врахувати регуляторні вимоги щодо репутації, зокрема присутність у структурі бізнесу непрямих акціонерів, до яких застосовані санкції, або їх пов’язаність із державою-агресором. Це стане бар’єром для набуття істотної участі в банку.
Поява нових інвесторів у банківському секторі – позитивний сигнал не лише для самого ринку, а й для держави: капітал заходить у середовище з високими стандартами та правилами гри, що підсилює стійкість системи. Найближчими роками угоди M&A та нові інвестори визначатимуть роль банків у повоєнному відновленні та яким буде наступний економічний цикл в країні.
Також важливі фактори для майбутніх M&A-угод – збереження макрофінансової стабільності та прогнозованість податкової політики. Податкова асиметрія, що дедалі більше сприймається учасниками ринку як нерівність умов, може відчутно вплинути на готовність потенційних інвесторів заходити в банківський сектор України.
