Справа Biopatid ставить перед медичним бізнесом питання відповідальності за препарати, які вводять пацієнтам. Що робити людям, які отримували ін’єкції, які докази їм знадобляться та за яких обставин може постати питання відповідальності клініки? Пояснює партнерка ARIO, міністерка охорони здоров’я у 2019–2020 роках Зоряна Скалецька.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Держлікслужба у січні 2026-го заборонила реалізацію, зберігання та застосування серії 9922 Biopatid, визначивши її як фальсифікований і незареєстрований лікарський засіб. Компаніям наказали вилучити його з обігу та знищити або повернути постачальнику.
Проте Biopatid продовжував фігурувати на українських комерційних ресурсах як продукт для схуднення. Його застосування рекламували й окремі клініки.
12 вересня правоохоронці повідомили більш як про 250 обшуків у справі про незаконне виготовлення та збут Biopatid. Наступного дня стало відомо про підозри 27 людям. За даними слідства, лише від початку 2026-го було виготовлено продукції більш ніж на $5 млн.
Згода пацієнта і відповідальність медзакладу
Коли препарат вводять у медичному закладі, пацієнт сприймає це як медичну процедуру. Але правовий статус продукту, його походження і використання не стають законними лише тому, що ін’єкцію зробив лікар.
Згода пацієнта – це не просто «добре, коліть». Людина має отримати правдиву і достатню інформацію: який препарат їй вводять, для чого, який він має статус, хто його виробник, які відомі ризики та альтернативи. Стаття 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я вимагає інформованої згоди на медичне втручання. Значення має не лише те, що людина погодилася на ін’єкцію, а й те, яку інформацію вона отримала перед цим.
Незареєстрований і фальсифікований препарат – різні речі. Закон передбачає окремі випадки та спеціальні умови застосування незареєстрованих ліків. Але згода пацієнта не може зробити законним фальсифікат. Навіть якщо людині повідомили, що препарат не зареєстрований, це ще не означає, що вона погодилася на введення фальсифікату.
Для оцінки відповідальності важливо встановити, хто саме призначав і вводив препарат, хто фактично надавав медичну послугу, що було відомо клініці та медичному працівнику, яку інформацію отримав пацієнт і чи настала шкода. Якщо послугу надавала саме клініка, питання її цивільної відповідальності може бути предметом судового розгляду. Кожну ситуацію необхідно оцінювати окремо – за доказами та встановленими обставинами.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Якщо ін’єкції здійснювалися як медичне втручання у закладі без ліцензії на медичну практику, це окреме питання для правоохоронців та органа ліцензування. Не кожен лікар, який використовував Biopatid, автоматично є співучасником кримінальної схеми. Для такої відповідальності необхідно встановити його роль, обізнаність і фактичні дії.
Докази для позову та вимоги про компенсацію
Передусім варто зібрати й зберегти медичні документи, які можуть підтвердити, де, коли, ким і за яких обставин препарат було призначено або введено. Це особливо важливо зараз, коли частина сайтів та рекламних матеріалів уже зникає з публічного доступу.
Якщо є побоювання щодо наслідків для здоров’я, варто звернутися до лікаря і зафіксувати свій стан. Якщо пацієнт вважає, що йому не надали правдивої або достатньої інформації про препарат і медичне втручання, може постати питання про захист його цивільних прав та відшкодування шкоди.
Доказами можуть бути чеки або банківські платежі, договір та інші документи клініки, медична карта, призначення лікаря, документи про введення препарату, фотографії упаковки й номера серії, листування з клінікою або лікарем, скриншоти чатів і рекламні матеріали. Якщо після ін’єкцій виникли проблеми зі здоров’ям, важливо зберегти медичні документи, які це підтверджують.
Недостатньо довести лише те, що людина була клієнтом певної клініки. Важливо встановити, що саме їй призначили або ввели, хто це зробив, яку інформацію про препарат вона отримала і які наслідки настали.
Моральна шкода може заявлятися окремо від майнової – таке право передбачає стаття 23 Цивільного кодексу України. Якщо людина понесла витрати на лікування чи зазнала інших майнових втрат, питання про їх відшкодування також може ставитися за наявності доказів шкоди та причинного зв’язку.
У медичних спорах шкода не завжди вимірюється фізичним ушкодженням. Є також страх, переживання, відчуття безпорадності та інші немайнові наслідки порушення прав людини. Навіть якщо очевидної фізичної шкоди не настало, це ще не означає, що права людини не були порушені. Розмір компенсації у кожній справі залежить від її обставин, характеру порушення та його наслідків.
