У 2024-му тоді 22-річний Леопольд Ашенбреннер написав есе «Ситуаційна обізнаність: декада попереду» про майбутнє штучного інтелекту, яке зробило його пророком для тисяч інвесторів, і перетворив цю репутацію на хедж-фонд Situational Awareness із $45 млрд активів менш ніж за два роки. Як найпильніше відстежуваний інвестор у ставці на ШІ втратив 67% вартості фонду за один місяць через те, що не знав базових правил диверсифікації? Заступник виконавчого директора МВФ Владислав Рашкован розібрав кейс Situational Awareness і зробив важливі висновки для кожного інвестора
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
У 1997 році, після другого курсу банківського факультету, я прочитав свій перший підручник з фінансового менеджменту – «Принципи корпоративних фінансів». З нього я дізнався про альфу, бету, CAPM, WACC та інші цікаві фінансові терміни.
Використовуючи ідеї цього підручника, я вперше зрозумів, як за допомогою математики побудувати оптимальний за співвідношенням дохідності й ризику портфель за моделлю Марковіца. Ключова ідея моделі полягала в диверсифікації.
Наприкінці липня, читаючи історії про молодого вундеркінда Леопольда Ашенбреннера та його хедж-фонд Situational Awareness, я знову згадав слово «диверсифікація».
Вундеркінд та його «Ситуаційна обізнаність»
Народжений у Німеччині, Ашенбреннер вступив до Колумбійського університету в 15 років. Він обрав економіку і статистику, а через чотири роки закінчив університет найкращим студентом випуску 2021-го.
Місце в Єльській школі права він відхилив і замість юридичної карʼєри пішов працювати у неприбуткове крило криптобіржі FTX, де просував ідеї ефективного альтруїзму, суперечливої течії, яка сфокусована на максимальній віддачі на кожен витрачений на благодійність долар. У FTX він познайомився з Авітал Балвіт, своєю майбутньою дружиною, яка сьогодні керує апаратом CEO Anthropic Даріо Амадея.
Наступним етапом в карʼєрі Ашенбреннера була команда Superalignment в OpenAI, яка шукала спосіб контролювати моделі штучного інтелекту, які можуть бути розумнішими за людину. У 2024 році компанія звільнила Ашенбреннера за неналежне розголошення внутрішньої інформації. Він заперечує будь-які зловживання. За його версією, він передав зовнішнім дослідникам на відгук плановий документ, у якому нічого конфіденційного вже не було. Але все одно залишився за бортом компанії Сема Альтмана.
Через два місяці після звільнення з OpenAI Ашенбреннер написав есе на 165 сторінок Situational Awareness: The Decade Ahead. У ньому він стверджував, що AGI може зʼявитися вже до 2027 року, а далі почнеться intelligence explosion, коли ШІ візьметься прискорювати власні дослідження сам.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Перехід до суперінтелекту, за Ашенбреннером, буде дуже швидким і забезпечать його три рушії: зростання обчислювальних потужностей, покращення алгоритмів і зняття обмежень із уже наявних моделей (unhobbling). Есе Ашенбреннера також підкреслювало, що все це запустить масштабні перегони капіталовкладень у GPU, дата-центри й електроенергію, а заразом різко підвищить ставки в національній безпеці, кіберзахисті та геополітичному суперництві США і Китаю.
Але головна ідея його есе була не про технології, а про те, що зараз у світі, є, мабуть, всього кілька сотень людей (здебільшого в лабораторіях Кремнієвої долини), які мають ситуаційну обізнаність про цей розвиток і якимись дивними примхами долі Ашенбреннер опинився серед них.
Есе розійшлося дуже швидко. Майкл Делл, Іванка Трамп та багато інших відомих людей ділилися його думками зі своїми підписниками. Зі мною цим есе тоді поділився CEO Kasta Андрій Логвін. Як результат, віральні прогнози Ашенбреннера зробили його імʼя майже культовим серед інвесторів на просторах інтернету.
Інвестиції в ШІ
Того ж 2024-го, у свої 22, Ашенбреннер зміг конвертувати популярність у гроші, створивши хедж-фонд, який сам описував як «мозковий центр з питань ШІ». Назву фонду молодий геній взяв з власного есе, а його головну тезу поклав в основу інвестиційної стратегії: Situational Awareness одразу почав концентрувати ставки на невеликій кількості акцій тих, хто «продає лопати в добу ШІ».
У листопаді 2024 року компанія всього з вісьмома співробітниками залучила перші $100 млн від відомих учасників технологічного світу. Якірними інвесторами стали засновники Stripe Патрік і Джон Коллісони, технологічний інвестор Деніел Гросс і колишній керівник GitHub Нат Фрідман.
Хоча в компанії й працював Карл Шульман, який раніше мав досвід у хедж-фонді Пітера Тіля, у самого Ашенбреннера професійного інвестиційного досвіду не було. Але це не зупиняло ані його, ані інвесторів.
Мінімальний чек Situational Awareness встановив на рівні $25 млн, і багато хто з інвесторів погодився надавати йому такі гроші. Потенційним інвесторам механіку пояснювали прямо: до 30% коштів йде в приватні компанії, решта – в концентровані ставки на переможців від ШІ на фондовому ринку, в енергетиці, інфраструктурі, програмному забезпеченні та напівпровідниках. Хеджем слугували шорт-позиції проти компаній, які вважалися програшними від розвитку ШІ.
Situational Awareness дійсно почав показувати приголомшливу дохідність, за рік збільшивши гроші інвесторів учетверо. На кінець 2025-го фонд мав уже $9 млрд активів під управлінням, а за наступний квартал 2026 року активи зросли до понад $13 млрд.
Однією з перших ставок Situational Awareness були акції корейського виробника памʼяті SK Hynix. І це була правильна ставка – компанія за рік потрапила до клубу трильйонників.
Пізніше Situational Awareness купив у портфель акції енергетичної компанії Bloom Energy, яка живить дата-центри, виробників напівпровідників Sandisk, Micron, Broadcom та Intel, хмарних провайдерів CoreWeave та Nebius Group.
Найкраща угода була непублічною. У лютому 2025 року Situational Awareness уперше зайшов в Anthropic у раунді, який оцінював компанію в $61,5 млрд. Сьогодні Anthropic коштує $965 млрд. Ця частка згодом становила близько пʼятої частини активів фонду.
Окремим знаком визнання став прихід як інвестора Jane Street. Квантова торгова фірма, одна з найприбутковіших на Волл-стріт, майже ніколи не віддає капітал зовнішнім управителям, а тут не лише вклалася у фонд, а й почала інвестувати разом із ним у венчурні угоди. У лютому 2026 року вони удвох очолили раунд MatX, а потім зайшли в новий раунд Fluidstack, провайдера хмарних обчислень для ШІ.
За пʼять місяців 2026 року дохідність Situational Awareness після виплати комісій становила близько 270%, а з моменту його заснування в листопаді 2024-го – понад 1000%. Фонд за два роки дійшов до розміру, на який відомі учасники ринку витрачали десятиліття – його активи без урахування плеча перевалили за $20 млрд.
Успіх був феноменальним. Через два роки після заснування фонду 24-річний Ашенбреннер мав уже свій фан-клуб і на Волл-стріт. У нього було понад 250 000 підписників у X, хоча публічних виступів він уникав і писав рідко.
Як і всі, хто керує щонайменше $100 млн, Situational Awareness був зобовʼязаний щокварталу подавати із затримкою скриншот своїх довгих позицій в американських акціях та опціонах. Ці подання перетворилися на події: підписники рахували дні до наступного релізу, а торговельний застосунок Autopilot у березні додав опцію копіювати розкриті позиції Ашенбреннера. Учасники ринку казали, що такої уваги до подань хедж-фонду не бачили дуже давно.
Подкастер Тім Ферріс назвав Ашенбреннера «Нострадамусом ШІ» і зауважив, що це «настільки близько до ясновидіння, наскільки взагалі можливо». Любов ринку до Ашенбреннера була безмірною.
36 годин одного тижня
Все змінилося досить швидко. Минулого тижня криза розгорнулася в Situational Awareness за якісь 36 годин і поклала край цій любові.
Як я зауважував вище, портфель Situational Awareness був сконцентрований у компаніях, які уособлювали бум ШІ на Волл-стріт у першій половині 2026 року. Це був період, коли виробники чипів та інші постачальники інфраструктури для ШІ перехопили лідерство на ринку у великих технологічних компаній, які досі просто багато витрачали.
У середині липня настрій інвесторів щодо ставки на чипи змінився. Ринок засумнівався, чи виявиться ШІ настільки прибутковим та впливовим, як обіцяли компанії – розробники моделей. Прогрес дешевших відкритих китайських моделей на кшталт Kimi K3, GLM 5.2 та Qwen 3.8 налякав трейдерів і поставив питання, хто і де саме в ланцюжку створення вартості ШІ дійсно заробляє. Акції виробників чипів та компаній, тісно повʼязаних із галуззю, посипалися.
Інвестори злякалися, що ралі в чипах зайшло надто далеко і надто швидко. Філадельфійський напівпровідниковий індекс, який з початку року подвоївся до піку наприкінці червня, впав на 20%, а індекс Nasdaq по світових напівпровідникових компаніях втратив $3 трлн капіталізації. Більш широкий технологічний Nasdaq 100 втратив 10%, а корейський Kospi – близько третини вартості.
Але проблема Ашенбреннера була не лише в тому, що він зробив концентровану недиверсифіковану ставку на ринок ШІ. А в тому, що в тій самій ставці сиділи більшість інших інвесторів. У липневому опитуванні Bank of America 82% респондентів назвали довгу позицію в світові напівпровідники найкращою ставкою у світі. Коли всі тримають одне й те саме, вихід у всіх теж один, і він досить вузький.
За два торгові дні, що завершилися у вівторок 28 липня, хедж-фонди скоротили свої відкриті позиції в масштабах, яких ринок не бачив три роки. Але дно падіння припало на середу минулого тижня.
По Situational Awareness це вдарило одразу з двох боків.
З одного боку падали технологічні акції. SK Hynix, Oracle і AMD, які були в портфелі фонду, втратили за липень близько 20% кожна. Nebius Group і Micron – понад 35%. Сотні мільйонів доларів фонду сиділи в Bloom Energy, яка з кінця червня до початку минулого тижня впала приблизно на 40%. Sandisk і CoreWeave, одні з найбільших позицій Ашенбреннера, впали майже на 60%. Ці рухи, ймовірно, посилювало саме знання ринку про те, що Situational Awareness може бути змушений викинути величезні обсяги акцій у ринок, який падає.
З другого боку одночасно не в ту сторону для Ашенбреннера розвернулися шорти. Ставки проти старих софтверних компаній, які Ашенбреннер вважав хеджем, різко пішли в протилежному напрямі. Насправді у нього взагалі не було хеджу проти зміни сентименту щодо ШІ. Напроти він зробив не хедж, а парний трейд на тезу зі свого есе, тому що акції Nebius і SK Hynix ростуть тільки за умови, коли витрати на інфраструктуру ШІ прискорюються, а Adobe падає, коли ринок вірить, що ШІ вбиває стару софтверну модель. Це був не хедж, а та сама ставка, поставлена двічі.
Тут варто повернутися до ще одного важливого фактора інвестиційної стратегії фонду. Раніше цього року Situational Awareness активно шукав більше грошей, щоб збільшити свою купівельну спроможність, і звертався не тільки до інвесторів, але й до банків по додаткове кредитне фінансування. На кожен долар власного капіталу фонд позичав ще три-чотири, а іноді й більше.
Разом це означало, що навіть невелике падіння окремих імен могло серйозно вдарити по портфелю фонду, який із позиченими грошима на початок липня доріс до $45 млрд. А як ми бачимо вище, ринок вдарив по всіх позиціях Situational Awareness одночасно, навіть по коротких.
23 липня Intel показала гарні результати, але її акції несподівано впали. На ринку почали припускати, що хтось агресивно продає. Продавцем був саме Ашенбреннер, він намагався відіграти збитки.
Як результат, трейдери інших великих хедж-фондів почали ділитися між собою інформацією про активи в Situational Awareness. Дехто відкривав короткі позиції проти його найбільших вкладень, розраховуючи заробити, коли Ашенбреннер продаватиме. Кредитори фонду почали пильніше вивчати власну експозицію і щодня стежили за коливаннями результату.
Насторожі вони були й раніше. Принаймні один прайм-брокер ще до липня вніс Situational Awareness у список спостереження через високу концентрованість його ставок на ШІ, і протягом року кілька разів вимагав від фонду додаткової маржі.
Наступного дня, 24 липня, Ашенбреннер надіслав інвесторам листа. У ньому він перелічив вражаючі результати фонду: 439% з початку року до кінця червня і 1551% з моменту заснування. Він визнав, що його фірма не була «імунною» до нещодавнього розпродажу технологічних акцій, але запропонував вважати 1 серпня «особливо вдалим моментом, щоб додати коштів» і скористатися «надзвичайно захопливими» проривами в ШІ, які ще попереду.
Він діяв так, ніби досі контролює ситуацію, хоча контролю в нього не було ніякого. У тому самому листі до інвесторів Ашенбреннер написав, що «зараз важливіше, ніж будь-коли, усвідомлювати потенціал волатильності в майбутньому». Це був єдиний натяк на те, що біда вже назріла.
Через падіння ринку у скруті опинилося чимало компаній та інвесторів, повʼязаних із ШІ, великих і малих. Але позиція Situational Awareness була особливо небезпечною. Фонд позичив у банків Волл-стріт мільярди доларів, щоб підсилити свої ставки, і вони почали просити ці гроші назад. Банки виставили маржин-коли з вимогою додаткової застави під видані кредити.
29 липня проблеми Situational Awareness дійшли до кульмінаційної точки. Технологічні акції продовжували падати, а інвестори скаржилися, що не можуть додзвонитися до фонду.
Ашенбреннер просто перестав відповідати на дзвінки. За липень його фонд втратив близько 67% вартості, і йому терміново потрібна була готівка.
Порятунок чи покарання за необережну стратегію
29 липня Situational Awareness почав просити інвесторів про додатковий капітал. Дзвінки були хаотичні, різним інвесторам пропонувалися різні активи і різні умови. У якийсь момент Ашенбреннер із колегами обговорювали продаж понад $10 млрд своїх приватних інвестицій, зокрема Anthropic. З іншими вони обговорювали скорочення портфеля публічних акцій.
Обдзвонюючи конкурентів, представники Situational Awareness казали, що продають портфель так званих хеджів, тобто скромних вкладень для захисту від ризику, які тепер опинилися в скруті. Покупці подивилися і побачили інше. Це були великі ставки, значною мірою проти компаній на кшталт Adobe, які фонд вважав приреченими через ШІ, а вони раптом виглядали сильнішими, ніж будь-коли. Ці ставки становили величезну частину всіх вкладень фірми. Дехто, злякавшись такого ризику, від пропозиції відмовився.
Паралельно Ашенбреннер почав говорити із найагресивнішими операторами Волл-стріт: Jane Street, Millennium і Citadel. Йому потрібна була швидка угода, щоб продати весь портфель або великі його частини.
Першими включилась компанія Millennium Іззі Інгландера. Пізно увечері 20 липня його менеджери почали переговори з командою Situational Awareness і обговорювали власну пропозицію по акціях фонду, а сам Інгландер підключався телефоном з Європи.
Jane Street тут була в подвійному становищі: раніше вона вклалася у фонд, що для трейдингової фірми крок рідкісний, і тепер була серед інвесторів, які зазнавали збитків.
У Citadel до таких ситуацій підхід відпрацьований. Фонд Кена Гріффіна на $71 млрд має довгу історію купівлі активів у вимушених продавців. Майже два десятиліття тому він так само забирав активи хедж-фондів Amaranth і Sowood за цінами пожежного розпродажу, а ще раніше викуповував позиції у компаній у відчайдушному становищі, включно з Enron.
Щойно в Citadel дізналися про ситуацію в Situational Awareness, його керівники самі вийшли на Ашенбреннера і сказали, що можуть допомогти, якщо йому потрібні способи зібрати готівку. Команда Citadel почала переговори з Ашенбреннером наприкінці середи 20 липня, і ввечері вони пішли інтенсивніше.
Тієї самої ночі Situational Awareness згорнув розмови з дрібнішими інвесторами свого фонду і зосередився на тому, щоб укласти угоду з одним великим покупцем. Так виходило швидше, і збитки мали бути меншими. Переговори з Citadel і Millennium тривали далеко за північ. Фактично це був нічний аукціон, і виграв його фонд Гріффіна. Millennium відступив, бо не хотів платити стільки за те, що вважав ризикованими вкладеннями.
Угоду скріпив ранковий телефонний дзвінок у четвер між Ашенбреннером і самим Гріффіном, який був у Лондоні. Citadel зафіксував її прямо перед відкриттям торгів і погодився купити переважну більшість публічного портфеля акцій Situational Awareness. Дисконт до ринкової вартості цих паперів становив понад 10%. А ринкова вартість, як ми вже знаємо, на той момент і без того сильно впала. Тобто фонд зафіксував додаткові збитки зверху уже понесених.
Сама угода увійшла до числа найбільших і найшвидших операцій з акціями в історії Волл-стріт, і її допомогли провести провідні прайм-брокери Волл-стріт: Goldman Sachs, JPMorgan Chase, Bank of America і Citigroup. Citadel забрав саме ту частину публічного портфеля, яка була профінансована плечем від брокерів, знявши питання маржин-колів. Частку в Anthropic Situational не продав.
Фонд вижив. У нього залишилося приблизно $8–10 млрд активів проти $45 млрд на початок липня, зате без боргу.
Для Гріффіна і Citadel це виявилося вдалим ходом, принаймні станом на минулий тиждень. Щойно новина про продажі Situational Awareness вийшла назовні, акції компаній пішли вгору. Ті самі папери, через які потерпав Ашенбреннер, очолили відскок наприкінці тижня. Голландська Nebius, у якій фонд станом на травень тримав 5,6%, піднялася більш ніж на 30% від мінімумів минулої середи. Bloom Energy, якою хедж-фонд володів приблизно на 2%, додала до 40% за той самий період.
Ефект вийшов за межі одного портфеля. Американські технологічні акції показали найбільше одноденне ралі майже за чотири місяці, а корейський ринок, насичений виробниками чипів, злетів у пʼятницю на 18%. Інвестори прямо називали дії Citadel одним із ключових факторів стабілізації світових ринків.
Тільки Ашенбреннеру від цього було вже не так радісно. І ось тут виникає питання, як називати те, що трапилося на минулому тижні – порятунком чи розплатою за необережність.
Ринок відскочив саме тоді, коли Ашенбреннер уже продав. Він вийшов на дні, з дисконтом понад 10% до цін, які й так були на мінімумах, а наступного дня папери, які він щойно віддав, пішли вгору на десятки відсотків. Гріффін заробив на цьому одразу понад $1,5 млрд.
Відповідь на питання, чи те що сталося на минулому тижні, було порятунком чи розплатою, насправді залежить від того, про кого йдеться. Ринок справді врятували, коли поява Citadel зупинила розпродаж і розвернула індекси. Банки теж врятували, вони повернули свої гроші повністю, тому що Citadel забрав рівно ту частину портфеля, яка була профінансована за рахунок кредитних ресурсів.
Гріффін не рятував нікого, він просто купив дешево те, що за іншої погоди коштувало б значно дорожче. А розплата за необережність дісталася Леопольду Ашенбреннеру, Situational Awareness та його інвесторам. Ашенбреннер сам описав механіку в листі точніше за коментаторів. Це, за його словами, було, по суті, те саме, як під час банківської паніки, коли вразливість породжує ще більшу вразливість. З тією різницею, що вразливість він створив собі сам.
Те, що залишилося у Ашенбреннера в руках, теж не до кінця визначене. Більша частина з $8–10 млрд, які є зараз в його фонді, – це частки в приватних компаніях на кшталт Anthropic. Чи справдяться ці оцінки, стане зрозуміло тільки тоді, коли компанії вийдуть на публічний ринок.
Драма ситуації була ще й у тому, що того самого четверга, 30 липня, Ашенбреннер грав весілля. Кармель, точніше Carmel-by-the-Sea, крихітне приморське містечко на півострові Монтерей, приблизно за дві години їзди на південь від Сан-Франциско: кипариси, галереї, скелястий берег, місце, куди каліфорнійські гроші їдуть за тишею. Святкування планували на кілька днів. Церемонія на віллі в тосканському стилі, проводи на спа-курорті в лісі, а перед весіллям – колоквіум з панелями і секціями для обговорення ідей. Єдине прохання пари до гостей – без подарунків.
Поки гості зʼїжджалися, Ашенбреннер писав інвесторам новий лист. У ньому він обіцяв найближчими тижнями зайнятися змінами в командах управління портфелем і ризиків, «щоб забезпечити вищий рівень стійкості надалі». Відповідальність за те, що сталося, він узяв на себе повністю.
Але головне для Ашенбреннера було інше: його фонд отримав спосіб залишитися живим.
Уроки на майбутнє для інших
Леопольда Ашенбреннера підносили як великого прогнозиста, але зі знаннями та читанням минулого він упорався погано. А варто було би знати, що кожен великий бум має свого героя, якого потім згадують як символ його надмірностей.
Кабельний бум створив Гері Вінніка, який у 1997 році заснував Global Crossing, проклав 100 000 миль підводного оптоволокна і став мільярдером швидше за будь-кого в історії США. У 2002-му компанія з боргом на $12,4 млрд пішла в банкрутство, тоді четверте за розміром в американській історії, а Вінніку до того моменту вдалося продати власних акцій приблизно на $734 млн.
Сланцевий бум приніс Обрі Макклендона, співзасновника Chesapeake Energy, який запустив в Америці добування газу зі сланцевих порід, набрав понад $20 млрд боргу і в 2013-му був витіснений з компанії акціонерами. У березні 2016 року федеральне журі висунуло йому звинувачення у змові щодо маніпуляцій на торгах газовими ліцензіями, а наступного дня він загинув, врізавшись на швидкості в бетонну опору моста.
Іпотечний бум виніс на поверхню Анджело Мозіло, архітектора Countrywide Financial, найбільшого іпотечного кредитора країни, який у 2006 році видавав кожну шосту іпотеку в США. У 2008-му компанію купив Bank of America, а Мозіло у 2010 році заплатив $67,5 млн, щоб урегулювати із SEC звинувачення в шахрайстві та інсайдерській торгівлі, не визнавши провини.
Ми просто ще на початку буму ШІ, тому такої фігури ще не було, але Леопольд Ашенбреннер, напевно, може бути першим кандидатом. Коли новини про проблеми Situational Awareness вийшли назовні, інвестор Деніел Лоеб виклав у X посилання на книжку, яку колись рекомендував прочитати всім інвесторам голова НБУ Андрій Пишний, – «Коли геній зазнав поразки» про швидкий кінець Long Term Capital Management. Так, іноді генії можуть програвати.
Продаж портфеля Citadel дійсно став різким розворотом для людини, яка ще кілька тижнів тому мала культових шанувальників і в Кремнієвій долині, і на Волл-стріт. Фонд Ашенбреннера не закрився, і його історія на цьому не завершилася. Але минулий тиждень став раннім і, можливо, серйозним випробуванням тієї самої інвестиційної тези, яка зробила його одним із найпильніше відстежуваних людей у ставці ринку на ШІ.
Особисто я бачу три помилки, які зробив Ашенбреннер, і в них потенційно є важливі висновки та уроки для майбутніх інвесторів.
По-перше, я особисто не вважаю, що Ашенбреннер помилився з напрямом своїх вкладень. Інвестувати в індустрію ШІ було рішенням, яке, найімовірніше, може виявитися правильним. Я більш схильний з оптимізмом дивитися на ключові ідеї його есе від 2024 року.
Проблема була в тому, що Situational Awareness не встановлював жодних обмежень ані на типи інвестицій, ані на концентрацію вкладень. Саме це й принесло йому збитки. Ціль диверсифікації, про яку я казав на початку колонки, не в тому, щоб максимізувати дохід будь-якою ціною, а в тому, щоб обмежити вплив волатильності та великих втрат від одного інструмента чи одного ринку. Не маючи досвіду інвестування на ринку, який ще може й падати, Ашенбреннер міг цього не знати.
Але якби він читав Брейлі та Маєрса, то знав би, що не варто класти всі яйця в один кошик: коли один актив падає, інші можуть частково компенсувати втрати. Він би також знав, що дивитися треба на кореляцію, бо найкраще працюють активи, які поводяться по-різному в однакових умовах, а якщо вони рухаються майже однаково, користі від диверсифікації мало. І знав би, що треба враховувати цілі та горизонт інвестування, завжди тримаючи активи, які можна швидко перетворити на готівку, коли вона знадобиться.
Окремо варто згадати і про хедж, який використовують саме як страховку від того, що твоя основна ставка не спрацює. Хедж працює тоді, коли позиція, яку ти відкриваєш, приносить прибуток саме в тому сценарії, у якому основний портфель втрачає. У Ашенбреннера так не було. Його шорти заробляли рівно в тому самому сценарії, що й лонги: якщо ШІ перемагає швидко. Тобто це була не страховка, а та сама ставка, зроблена вдруге, і коли ринок у ній засумнівався, портфель втратив з обох сторін.
Другою проблемою знову ж таки була не сама ставка на ШІ, і навіть не розмір портфеля, а те, що в 2026 році Ашенбреннер почав фінансувати свої додаткові ставки банківським боргом.
Займати гроші на ризиковому ринку небезпечно тому, що банківський борг множить не лише прибуток, а й збитки. Саме це побачили інвестори Situational Awareness, коли падіння ринку обернулося для них значно більшим збитком, здатними швидко зʼїсти капітал фонду.
Річ у тім, що якщо ти купив позицію на $1000 із плечем 4x, твоя реальна експозиція становить 4000. Падіння активу на 10% одразу означає $400 збитку, тобто 40% від твого власного капіталу в цій угоді. Падіння на 25% може практично повністю знищити заставу для банку ще до того, як ти встигнеш щось зробити. А ми бачили, що активи Situational Awareness за липень втратили 67%.
Коли застава просідає нижче вимог банку або брокера, від інвестора вимагають додати грошей для застави, або закрити позицію, часто в невигідний момент. Саме це й трапилося з Ашенбреннером: банки виставили маржин-коли, які змусили його до примусового продажу.
Високе плече взагалі створює тиск, під яким інвестори приймають імпульсивні рішення: зарано закривають позиції, пересиджують збитки або збільшують ризик у спробі відігратися. Саме це ми й бачили 23 липня, коли Situational агресивно продавав Intel, намагаючись відіграти свої ранні збитки й отримати ліквідність. Але ситуація на рину вже була проти Ашенбреннера, оскільки під угодами стояли позичені гроші, падіння ринку швидко перетворилося на кризу ліквідності, з якою він сам не впорався.
І останнє – Кен Гріффін з Citadel, Іззі Інгландер із Millennium, Стів Коен із Point72, Пол Тюдор Джонс – усіх цих людей обʼєднує повна відсутність романтики і дуже багато прагматизму. Вони десятиліттями працюють на ринку, де перемагає швидкість, дисципліна і доступ до інформації, і вони не пропускають моменти, коли хтось стає вимушеним продавцем.
Позичивши забагато, Ашенбреннер вийшов на цей майданчик без досвіду і в момент падіння мусив терміново шукати готівку, щоб розрахуватися з іншими кредиторами. Він обдзвонював найбільші хедж-фонди і зрештою опинився в руках Кена Гріффіна, старої акули ринку, який роками чекає саме на такі моменти.
Сам Ашенбреннер написав інвесторам увечері в минулий четвер, під час свого весілля: «Це були дуже дорогі шрами, але я налаштований зробити так, щоб вони стали безцінними уроками для нашої організації і для мене особисто. Моя головна обіцянка вам: ми не змарнуємо можливість навчитися на цих подіях».
Побажаємо йому вирости (і особисто, і його фонду) і навчитися на цих подіях. Один із близьких до фонду людей сказав коротко: це ще не кінець. Тому мені точно буде цікаво спостерігати за майбутнім цього молодого хлопця. Сподіваюся, що й вам також після цієї колонки.
