У США безпілотні автомобілі на вулицях – уже не фантастика, але в Європі, а тим більше в Україні, вони ще не готові до масового запуску. Як відставання у впровадженні регуляцій і тестування автономних таксі впливає на майбутнє технології і чому Україні варто стежити за європейським досвідом, щоб не відстати від тренду? Розповідає керівниця публічної політики Bolt Юлія Маліч
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Усі чули новини про безпілотні автомобілі. Здається, що ще трохи – і машини без водіїв возитимуть нас на роботу. Але якщо ви живете в ЄС або Україні, приготуйтеся чекати. Бо між «дозволено законом» і «заїде за вами» – прірва.
Так, у нас є єдині правила для всього ЄС. Так, виробники можуть отримати дозвіл один раз, і він діятиме в усіх країнах. Але це не означає, що завтра Берлін чи Париж заповниться автономними таксі. Поки що ми бачимо лише тести – обережні, контрольовані, з купою умов.
Європа гальмує
У 2022 році ЄС ухвалив Регламент 2022/1426 про затвердження типу (ЄС) для автономних систем керування (ASD). Виробник доводить безпеку один раз, і цього достатньо для всіх країн-членів.
Звучить чудово, але от парадокс: навіть якщо Брюссель каже «так», кожне європейське місто каже «почекайте». Бо потрібно узгодити маршрути, страхування, правила паркування, взаємодію з поліцією. А ще переконати людей, що це безпечно. Затвердження типу (ЄС) – далеко не те саме, що готовність міста пустити сервіс у реальний трафік.
Європейські міста – це вузькі вулиці, велосипедисти, пішоходи, які переходять де завгодно. Лондон відкрито заявив: чинні правила для таксі тут не працюють для повноцінних роботаксі; потрібні нова регуляція і вищі стандарти безпеки.
А поки ми пишемо документи, роботаксі Waymo щодня перевозить людей у кількох американських містах – за гроші та без водія. Ось це вже бізнес. До такого масштабу Європі ще далеко.
Безпілотне роботаксі Waymo везе пасажира в Сан-Франциско, штат Каліфорнія, 11 липня 2023 року. Waymo запустив послугу безпілотних таксі в передмісті Фенікса, Аризона, ще 2019-го. Фото Getty Images
На крок ближче до роботаксі?
Що насправді відбувається в країнах ЄС стосовно розв’язання цього питання? Німеччина з 1 грудня 2025-го запускає StVFernLV – нові правила дистанційного керування. Але це не про машини з автопілотом. Це про формат, коли авто на вулиці, а оператор керує з центру в чітко визначених зонах.
Зв’язок має бути захищений, при найменшій проблемі – негайна зупинка. Це точно крок уперед, але радше для логістики, вузьких сценаріїв і нічних змін, а не для масових поїздок містом.
Франція через декрет №2021-873 дозволила рух авто без водія, але тільки на визначених маршрутах і під наглядом віддаленого оператора. Це не свобода, а режим підконтрольних ліній – як трамвай, тільки на колесах.
Відповідальність і безпека виписані, але про повну свободу району не йдеться.
Іспанія побудувала системний підхід через нові правила ES-AV від національної дорожньої служби. Є три етапи: базові тести, розширення, передрозгортання сервісу. Є «єдине вікно» для дозволів, прозора звітність, навіть норми для дистанційного керування. Регіон Мадрид паралельно готує тестовий режим для експериментів. Усе підготовлено та продумано. Але це не про те, щоб завтра відкрити додаток й поїхати.
Польща через Сейм завершила рамку для «дозволу на дослідницькі роботи» для рівня L3 і вище, але обов’язково з водієм-наглядачем.
Аналіз ризиків, реєстратори подій, штрафи – це про вивчення технології, а не про реальний сервіс без водія в центрі міста. До речі, міжнародне правило ООН №157, про автоматизоване керування на автостраді, дозволяє L3 на автострадах і на вищих швидкостях, але це про умовну автоматизацію в конкретних умовах, а не про «роботаксі всюди».
У 2021-му берлінський стартап Vay зібрав $95 млн у раунді інвестицій Серії В після двох років випробувань автомобілів на дистанційному керуванні та тестувань послуги, за якою клієнти викликали авто й самі сідали за кермо. Випробування ж автомобілів на дистанційному керуванні почав у німецькій столиці ще в 2019-му.
Україні – підготуватися
Коли ви читаєте новини із заголовками на кшталт «Європа дозволила автономні авто та таксі» – це поки про правила, а не про їх реальний запуск на ринок. Реальний старт визначається місцевою владою, якістю даних про дороги (ліміти швидкості, знаки, ремонти), страховиками та здатністю оператора прозоро звітувати про події. Пілоти є, а масової комерції поки немає.
І забудьте про історичні центри з туристичним хаосом. Натомість шукайте кампуси, індустріальні зони, аеропорти, нічні коридори «останньої милі» й спецсмуги. Там умови та зона роботи простіші, а економіка окупається швидше. Саме тому Німеччина робить ставку на дистанційне керування, щоб складні моменти підхоплювала людина.
Україні треба зробити три речі прямо зараз.
Стежити за оновленнями правил, як за фондовим індексом: затвердження типу (ЄС) за Регламентом 2022/1426, національні тестові режими на кшталт ES-AV в Іспанії, дистанційне керування в Німеччині, рух без водія у Франції. Це карта, за якою треба бігти синхронно, а не наздоганяти.
Копіювати найпрактичніше: визнати затвердження типу (ЄС) як базу для наших пілотів, запустити дистанційне керування під суворі вимоги, зробити «єдине вікно» для дозволів і публічну звітність про події, як в Іспанії.
Памʼятати, що навіть із законами ми не перескочимо міську складність за ніч. Ставка – на чіткі умови та зони роботи й прості маршрути, де вигода й безпека вимірюються цифрами.
Якщо підсумувати, то Європа – це про «повільно і безпечно», а США – про «вже їде». Це різні підходи до масштабування. Тести не дорівнюють бізнесу, це дослідження плюс звітність, а не «я викликаю автономне таксі».
Документів збільшиться, вулиць із роботаксі теж побільшає, але точково й повільно. Шанс України – не відставати у впровадженні правил і першими запускати практичні кейси, де автономка справді знімає болі міста.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
