Forbes продовжує перекладати лекції єльського історика Тімоті Снайдера про історію сучасної України. На черзі девʼята лекція, яка присвячена Польському королівству і його ролі у формуванні Української держави.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Жодна країна не виникала окремо й відособлено, а зароджувалася під впливом зовнішніх факторів, таких як звʼязки з іншими державами і силами. Саме тому під час розгляду історії сучасної України ми не можемо оминути історію Польщі, як і історію Великого князівства Литовського й Московії.
Піднесення знаті в Польщі
Близько 10% населення Польщі складала знать, і до XV ст. склад аристократії стабілізувався, тобто колись відносно інклюзивна верства населення стала ексклюзивною і перестала приймати нових членів.
До XVIII ст. права аристократії лише розширювалися. З 1385-го по 1572-й Польщею править литовська династія монархів, яка прийшла до влади в Польщі після Кревської унії. Це важливо, через те що завдяки цьому звʼязку з Великим князівством Литовським (ВКЛ) для Польщі відкривається звʼязок з Україною – майже 200 років Польща й українські землі входять до складу єдиної держави.
Всі ці 200 років литовським королям треба було завойовувати прихильність польської знаті, щоб і надалі займати польський престол. Після смерті литовського монарха його наступник влаштовував таку собі агітаційну кампанію серед знаті, щоб вона обрала його королем Польщі. Під час таких кампаній монархи обмінювали прихильність аристократії на все нові і нові права, які накопичувалися з часом.
Крім того, монархам треба було враховувати таку силу, як магнати, до яких належали литовські й українські роди і які були впливовішими за короля, адже мали багато землі, кріпаків і могли легко за потреби зібрати армію. І щоб протидіяти такій силі, король збирав навколо себе нижчу й середню знать, розширюючи їхні права.
Наприклад, у 1422-му в польської знаті вже є право власності, на відміну від московської знаті, яка не володіла землею в повному значенні цього слова, а, радше, користувалася нею, доки цар так хотів. У 1430-му зʼявляється закон про те, що представників знаті не можна арештувати без причини.
Наприкінці XV ст. король Казимир Ягелонський спонукає нижчу знать створювати місцеві парламенти – сеймики, які, в свою чергу, пізніше обиратимуть представників до Сейму, нижньої палати парламенту.
Лівонська війна й Люблінська унія
Литовський князь править Польщею, але ВКЛ зберігає окремий трон у Вільнюсі. Польська мова стає мовою освіти й науки, тому у ВКЛ і на землях, які до нього входять, освічені люди говорять польською.
Литовські статути, яких було три і які написані давньоруською мовою на основі законів Київської Русі, визначають закони, що діють на території литовських земель, – у Польщі ж діють свої закони.
Прихід поляків знаменує пожвавлення священників, які у відповідь на посилення польської мови й католицизму починають активно використовувати грецьку мову й говорити в своїх працях про проблеми Реформації й Контрреформації. Фото Ілюстрація Maria Sharlay
Коли Іван Грозний пішов війною на Лівонію, яку створив Тевтонський орден, великий магістр Тевтонського ордену звернувся за допомогою до Сигізмунда ІІ, польського короля, і до Швеції. Ця війна стає поштовхом до утворення нової форми союзу між ВКЛ і Польщею, який проголошується в Люблінській унії.
Кревська унія визначала особливий союз Польщі і ВКЛ, який давав змогу литовському князю і бути польським королем, і продовжувати правити окремо ВКЛ.
Люблінська унія 1569-го проголошує конституційний союз, який обʼєднує дві країни під керівництвом єдиного правителя – короля, якого обирає знать. Так утворюється республіка Річ Посполита – держава, що обʼєднує ВКЛ і Польщу з єдиним престолом у Кракові (тодішня столиця Польщі).
Це знаменує суттєву зміну для України: тепер її землі входять до польської корони і на них поширюються вже не литовські, а польські закони. Тепер польська знать може володіти українськими землями.
Проблемні питання
З приходом польського правління в Україну виникає кілька проблем.
Мовна проблема
Знать говорить польською, але вона складає близько 3% населення, а решта 97% – розмовною старословʼянською, попередницею української мови.
Релігійна проблема
У цей час в Європі відбувається Реформація і Контрреформація. У XVI ст. більшість польської знаті приймає протестантизм, проте й це змінюється пізніше. Проблема в тому, що на українських землях була православна релігія, але під польською короною українськими землями керували католики.
Соціальна проблема
Якщо в Польщі як мінімум 10% населення складала знать (у деяких регіонах до 25%), то на українських територіях до знаті належали 1–2% населення.
Вплив Польщі на українські землі
Прихід поляків знаменує пожвавлення священників, які у відповідь на посилення польської мови й католицизму починають активно використовувати грецьку мову й говорити у своїх працях про проблеми Реформації і Контрреформації.
Коли католицька релігія стикається з православною, компромісом стає Берестейська унія, за якою фактично виникає греко-католицька церква.
З приходом поляків приходить бароко, а отже, починається будівництво величних і розкішних будівель. Саме в цей час відбувається реконструкція Софії Київської, і її перебудовують саме в стилі бароко.
Частково завдяки козакам Польща веде успішні воєнні кампанії проти Кримського ханства й Москви і в XVII ст. досягає максимального територіального розвитку за всю історію свого існування. Фото Ілюстрація Maria Sharlay
Козаки
Козаки – вільні люди, які змогли вирватися із системи, в якій люди належать або до знаті, або до кріпаків. Вони вирвалися з цієї системи завдяки втечі у степи, що на півдні і південному сході України.
Штаб-квартирою в них стала Запорізька Січ, розташована посеред Дніпра. Вони займалися сільським господарством, рибальством і набігами. Вони нападали на Кримське ханство і навіть намагалися взяти Стамбул.
Вижити їм вдалося завдяки тому, що вони далеко, і тому що вони знайомі з польською системою. Дехто з козаків отримав освіту в цій системі, як-от Богдан Хмельницький, якого виховали єзуїти. Саме завдяки цій польській системі козаки дізналися про права. Вони хотіли мати права, як у знаті, але знать не пускала їх у свої ряди.
Компромісом став Реєстр козаків, до якого входило кілька тисяч осіб. Решта вважалися незареєстрованими і, по суті, існували поза системою. Частково завдяки козакам Польща веде успішні воєнні кампанії проти Кримського ханства й Москви і в XVII ст. досягає максимального територіального розвитку за всю історію свого існування.
Національно-визвольна війна
У 1648-му союз Польщі та козаків руйнується через три ключові проблеми, про які йшлося раніше, а також через статус самих козаків у польській системі.
Богдан Хмельницький, який не може через суд відстояти своє право власності на землю, бо не належить до знаті, піднімає козаків, які вже зібралися для війни разом із поляками проти Кримського ханства, на бій проти поляків.
Козаки воюють значною мірою проти польськомовних панів-католиків, які правили українськими землями. В українських підручниках про це не говорять, але Національно-визвольна боротьба – це війна між українцями й ополяченими, навернутими в католицизм українцями, які мали землі. Так триває доти, доки не втручається польська армія й не змінює хід війни.
До втручання Польщі союзником козаків було Кримське ханство. Коли приходить польська армія, Кримське ханство покидає козаків, і для України настає переломний момент, адже козакам доводиться шукати іншого союзника.
У 1654-му вони знаходять такого союзника в Москві, маловідомій і відносно екзотичній для козаків державі. З того часу поміняється все.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
