Forbes продовжує перекладати лекції викладача Єльського університету Тімоті Снайдера, 53, про формування сучасної України. На черзі – пʼята лекція, присвячена зародженню Київської Русі.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Передумови виникнення Київської Русі
Європа і християнство
Перед створенням Київської Русі у Європі все більшого значення і поширення набуває християнство.
Східна Європа опинилася між двох течій християнства: франкської (католицької) і візантійської (православної).
Після коронації Карла І Великого як імператора Священної Римської імперії у 800 році Франкська держава стає державою-прикладом для інших християнських держав західного обряду. Візантія зі столицею у Константинополі теж вважала себе спадкоємицею Римської імперії.
Словʼяни, які знаходяться у межах досяжності для обох великих держав того часу, стали ціллю для навернення у християнство. Кирило і Мефодій вже були представниками візантійської місії серед словʼянських народів, зокрема у Києві і Моравії. Франція через архієпископа у Магдебурзі поширює свою місію у Східній Європі.
Вікінги
З погляду язичників, які дивилися на поширення християнства, їхня релігія програвала у порівнянні. Якщо ти язичник, то будь-хто може зробити тебе рабом. З поширенням християнства язичників ставало все менше, а християн – все більше, а оскільки християни не беруть у рабство християн, природно, вони звертають свої погляди на язичників.
Вікінги – рабовласники і морські кочівники. Вони, помітивши поширення впливу Карла Великого, вирішили розширити і власну діяльність. Вікінги намагаються знайти нові джерела заробітку, тому досліджують річкові шляхи, що ведуть до Візантії. Пішовши Дніпром, вони прийшли в Київ, де вступили у контакт із візантійцями.
Моравія і Болгарія
На створення Київської Русі вплинули дві інші словʼянські держави – Моравія і Болгарія.
Моравія – це перша словʼянська держава, яка утворилася на початку ІХ століття, перша згадка про неї датується 822 роком, це територія сучасної Чехії. Моравія була під сильним впливом французів. Візантія намагалася поширити свій вплив і на Моравію, відрядивши туди місію Кирила і Мефодія, але вона провалилася.
Болгари – це тюрки, які жили на території сучасного півдня і центру Росії та сповідували іслам. Частина болгарів мігрувала на Балкани і близько 865 року вони прийняли християнство. Болгари засновують державу (попередницю сучасної Болгарії), яка є православною, але не підкоряється Візантії, а конкурує з нею. Використавши праці Кирила і Мефодія, вони створили власну модель православної християнської держави, яка не була частиною Візантійської імперії.
Руси і хозари
На момент формування Київської держави та території сучасної України діяли дві потужні групи народів: руси, нащадки вікінгів, і хозари. До приходу русів там панували хозари.
Хозарія (Хозарський каганат) була складним багатоетнічним утворенням, яке не мало єдиної панівної релігії – в той час там уживалися християни, євреї і мусульмани, а також і прихильники політеїстичних релігій. Про каганат зовсім немає письмових джерел, які б створила сама держава.
Але кінець їй настав саме через боротьбу між різними монотеїстичними релігіями за панування. Нам відомо те, що після розпаду частина хозарів певним чином прийшли в Київ і прилеглі до нього території.
На заході про русів уперше згадують у 840-х як про рабовласників, які подорожують на південь в пошуках срібла. Руси захопили контроль над Києвом близько 900-го року і почали брати данину від колишніх підданих хозарів.
Київська Русь і перші руські князі
Точно невідомо, але слово «Русь», ймовірно, походить від назви торгової компанії, яку організували скандинави. Воно також є близьким за звучанням до фінського слова, що означає «стерно».
У 911-му князь Олег підписує угоду із Візантією завдяки встановленню дипломатичних відносин. Цікаво те, що попри дипломатичні відносини, русів боялися: у Константинополь їм дозволялося заходити лише через єдині ворота, а делегація повинна була налічувати не більше 50 осіб.
Першою серед правителів Русі християнство приймає княгиня Ольга, але її син князь Святослав залишається язичником. Згідно із одним з джерел, від навернення у християнство його зупиняло те, що його солдати нібито піднімуть його на кпини за зміну релігії.
За їхнього правління християнство ще не поширюється Руссю. Русь хрестив Володимир.
Володимир Великий
Коли у 972 році Святослав повертався із походу на північ, його вбили печеніги. Це дає початок боротьбі за князівський престол, яку виграє Володимир у 980-му.
Для Володимира християнство стало нагодою закріпити свою владу і поширити свою могутність.
На початку правління Володимира у візантійського імператора зʼявився конкурент, який захотів зайняти його місце. Володимир надав військову підтримку імператору, і той переміг опонента.
За свою допомогу Володимир затребував руку сестри імператора. Той погодився, але за умови, що Володимир прийме християнство. Руський князь погодився і почав процес хрещення Русі.
Після одруження Володимира із сестрою візантійського імператора між Руссю і Візантією утворився міцний тривалий звʼязок: руські війська знаходилися у Константинополі, а імператор відправив у Київ грекомовного священника. Почалося зведення церков, найбільшою з яких стала Софія Київська, повалення ідолів і хрещення людей.
Цей союз і хрещення Русі зробило Київську державу частиною класичного світу: спочатку була Греція, потім – Римська імперія, далі – Візантія, яка стала союзницею Русі. Київська Русь, зі свого боку, почала поширювати класичну культуру на північ.
Сергій Плохій, автор книжки «Ворота Європи», висловив влучну думку про те, що створення України – це не про схід і захід, а про поширення півдня, тобто класичної культури, на північ. Крім того, Київська держава стала місцем зустрічі півночі, тобто культури вікінгів, із культурою Візантії.
Підсумки
На момент правління Володимира Київська Русь сформувалася як держава, яку визнавали інші держави. У ній домінувала монотеїстична релігія – православне християнство. Київська держава мала власну писемну мову.
Проте була в ній одна слабкість – принцип престолонаслідування, а точніше його відсутність. Цю слабкість важливо усвідомлювати, щоб зрозуміти аргументи тих, хто сьогодні приписує собі спадщину Русі.
Тоді не існувало чіткого правила, яке б говорило, що старший син успадковує престол після смерті батька, або якогось іншого правила. По суті, частини Русі віддавали різним синам, а синів зазвичай було багато.
Самому Володимиру вдавалося контролювати сім частин Русі завдяки своїй силі, але якщо князь слабкий або коли він помирає, природно, що між синами виникає міжусобна боротьба за головний престол. Більше про це – у наступній лекції.
Залишаємо відео повної лекції для тих, хто хоче послухати її у повному обсязі:
Пʼята лекція Тімоті Снайдера про формування Української Держави.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
