Категорія
Гроші
Дата

Інфляція виходить з-під контролю в Україні та світі. Чого очікувати

Ілюстрація Getty Images

Ілюстрація Getty Images

Останні місяці інфляція різко зросла. Цей тренд зачепив не тільки Україну, а й більшість інших держав, зокрема і США. Власне в Америці експерти бачать коріння поточного глобального зростання цін. Чи продовжить розкручуватися маховик інфляції та які наслідки це матиме

Травнева оцінка інфляції в США (5% рік до року) стала холодним душем як для полісімейкерів, так і для експертів. Уже на червневому засіданні ФРС змушена була реагувати активніше, ніж передбачалося раніше, хоча й не екстремально – вихід інфляції з-під контролю поки не є базовим сценарієм. 

Інфляція прискорюється 

Відповідь полісімейкерів на пандемічну кризу по всьому світу стала безпрецедентною в людській історії. Уряди та центральні банки майже всюди залили свої економіки ліквідністю, намагаючись уникнути стиснення попиту та повторення наслідків Великої Депресії та Великої Рецесії. Зокрема, у Німеччині фіскальні стимули становили 10% ВВП, що впʼятеро більше, ніж у 2009–10 роках. І навіть вони бліднуть порівняно з 25% ВВП стимулів у США.

У результаті в США та Китаї після нетривалого різкого падіння платоспроможний попит швидко відновився. Трохи повільніше це сталося в інших розвинутих економіках, за якими йдуть слідом і менш розвинені. 

Водночас структура попиту суттєво змінилася порівняно з доковідною ерою – витрати на контактні послуги все ще набагато нижчі, тоді як стрімко підвищився попит на власні машини, просторе житло, товари для його обладнання тощо. Заразом посилилася тенденція до декарбонізації економік і зріс попит на матеріали для переоснащення.   

Пандемічна криза спричинила проблеми з товарною пропозицією через слабкі інвестиції минулого року, затримки у вантажних перевезеннях, повільне повернення людей до роботи. І на додачу – несприятлива погода не дозволила зібрати великі врожаї. 

Такий набір факторів зумовив шалене зростання цін сировинних товарів, які найбільш чутливі до змін попиту та пропозиції, відчутний сплеск цін споживчих товарів (чого варте лише понад 30-відсоткове зростання цін за рік на вживані автомобілі в США) і поки що дуже повільне відновлення цін на контактні послуги. 

Цим процесам сприяли й центральні банки розвинутих країн, насамперед ФРС, що продовжували вважати сплески цін тимчасовими та накачувати економіки грошима. 

Чи не випустять центробанки інфляційного джина

ФРС під час червневого засідання вже визнала, що інфляція буде більш стійкою та високою протягом наступних місяців. Зокрема, цьому сприятимуть перенесення глобальних цін сировини на собівартість готової продукції, продовження відновлення реального сектору та оздоровлення ринку праці, наявність відкладеного попиту та все ще значні дефіцити товарів на окремих ринках.  

Однак, центральні банки водночас продовжують наголошувати на тимчасовості цих інфляційних сплесків і поверненні інфляції до своїх цілей. Наприклад, у червні ФРС підвищив прогноз на цей рік своєї улюбленої міри інфляції – дефлятора приватного споживання – до 3,4% (з 2,4% у березні), але вже наступного року очікує її зниження до 2,1%. 

В експертів виникає занепокоєння, що ФРС може недооцінити інфляційні сюрпризи і повторити історію 1970-х років. Тоді ФРС теж вважала інфляційні шоки тимчасовими та ігнорувала їх, що врешті призвело до розкручення інфляційної спіралі та необхідності жорстких кроків з її вгамування. 

Але заякорені очікування – це те, що принципово відрізняє сьогоднішню ситуацію від 1970-х рр. І учасники ринку, і бізнес, і домогосподарства в США не вірять, що інфляція суттєво відірветься від 2% у середньостроковій перспективі. Така віра базується на вже доведеній спроможності центральних банків приборкати інфляцію. Навіть в Україні це виявилося під силу центробанку. Що вже говорити про США, де останні 30 років інфляція в середньому була якраз близькою до 2%. При цьому після Глобальної фінансової кризи ФРС постійно доводиться боротися за підвищення інфляції до цільового рівня. Навіть зміна Федрезервом монетарного режиму на таргетування середнього рівня інфляції минулого року – це спроба допомогти собі із підвищенням інфляційних очікувань. У такий спосіб ФРС намагається переконати суспільство, що інфляція в 3–4% є бажаною на найближчі роки. І незважаючи на «успіхи» з фактичною інфляцією, очікування поки що скромніші за цей рівень.

Додайте до цього все ще значне відставання показників зайнятості від допандемічних рівнів, закінчення додаткових виплат по безробіттю у вересні, зниження стимулів у Китаї, відновлення виробництв по всьому світу, переорієнтацію попиту на послуги з товарів, наднизькі нейтральні процентні ставки завдяки надлишку капіталу, глобалізацію торгівлі та ринку праці – і стійкість високої інфляції у середньостроковій перспективі стає дуже сумнівною. А прогнози ФРС щодо 2% інфляції наступного року вже не виглядають безпідставними. 

Одначе повністю відкидати сценарій з високою і стійкою інфляцією у США не варто. У першу чергу, про його реалізацію свідчитиме підвищення інфляційних очікувань – як за котируваннями бондів з прив’язкою до інфляції, так і за численними опитуваннями населення та бізнесу. Також, варто зважати на динаміку цін широкого набору товарів і послуг: наприклад, за допомогою медіанного ІСЦ, який обчислює Федеральний резервний банк Клівленду. У травні цей показник становив лише 2,1% рік до року порівняно 5% загальної інфляції та 3,8% базової. Доки ці очікування та медіанні виміри інфляції не перевищуватимуть 4%, ситуація з інфляцією буде контрольованою і вписуватиметься в парадигму таргетування середньої інфляції Федрезерву. 

Як це позначиться на інших країнах

За базового для нас сценарію помірного зниження інфляції в США ціни сировинних товарів мають поступово знизитися. І хоча для багатьох країн, що розвиваються, це означатиме нижчі експортні надходження, фінансові умови для них залишатимуться м’якими. Тому їхні валюти, ймовірно, посилюватимуться через вищі реальні процентні ставки. 

Якщо ж інфляційні ризики недооцінені та інфляційна спіраль розкручуватиметься надалі, ФРС буде змушена закрутити гайки. Тоді наслідком буде глобальна рецесія, падіння сировинних цін, відплив капіталу з ризикових активів – повний «джек-пот» для країн, що розвиваються. Може, саме тому фінансові ринки поки що не хочуть вірити у таку альтернативу. 

Але якщо такий сценарій все-таки реалізується, варто підходити до нього підготовленим. Зокрема, для України це означає наявність функціонуючої програми з МВФ, простір для фіскального маневру (державний борг – нижче 50% ВВП, нижча частка валютного боргу), профіцит поточного рахунку або хоча б не роздутий дефіцит, міжнародні резерви не менше за 100% композитної міри адекватності МВФ, стійка фінансова система, відсутність дисбалансів у енергетичному секторі, сильні державні інституції та ефективно працююча судова система. Ці чинники важливі в будь-який час для забезпечення довгострокового зростання, але особливо яскраво вони «роблять різницю» між країнами за турбулентних часів. 

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків