Високий градус. Хто і навіщо купує українські спиртзаводи

10 грудня 2020 року в Україні з’явився перший приватний спиртзавод. Його власником стала компанія «ЛВН Лімітед» (ТМ Nemiroff), що заплатила в казну 55 млн грн. «Відновлюємо своє історичне коріння», – коментує покупку генеральний директор Nemiroff Юрій Сорочинський. Півтора століття тому на цьому місці працював Немирівський винокурний завод – найбільший постачальник горілки в регіоні з обсягом виробництва 5000 півлітрівок на добу.

Друга причина купівлі – зручна логістика і можливість контролювати якість спирту. Завод розташований за кілька сотень метрів від основного лікеро‑горілчаного виробництва Nemiroff і має повністю забезпечити потреби підприємства у спирті. Завдяки цьому Сорочинський сподівається знизити собівартість спирту на 20-25%, що дозволить знизити собівартість горілки Nemiroff на 6-7%.

Це перша завершена угода після запущеного урядом 1 липня 2020 року розпродажу державних спиртових заводів. Мета – створити конкурентний ринок спирту. «До початку реформи державна монополія на виробництво спирту діяла у двох країнах світу – Україні та Білорусі», – говорить голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко.

З 2010 року монопольним виробником був державний «Укрспирт». «Галузь занепадала і обростала корупційними схемами», – констатує в. о. гендиректора «Укрспирту» Сергій Блескун. Річний оборот тіньового ринку він оцінює більш ніж у 10 млрд грн. Це майже 55% всього виробленого спирту в Україні, підрахували у ФДМ. Як наслідок – завищені ціни і простоюють спиртзаводи. З 87 підприємств «Укрспирту» працює 25.

Насамперед на продаж виставлено 41 завод, що простоює. За них ФДМ сподівається вторгувати до 2,5 млрд грн. Решта – в першому кварталі 2021 року. На 16 грудня завершилися 13 аукціонів, які принесли в бюджет 748 млн грн. Найдорожчим лотом став Марилівський спиртзавод. Його купив за 120 млн грн найбільший виробник етилового спирту в Молдові – Zernoff. За словами СЕО компанії Едуарда Дячука, інвестиції в модернізацію становитимуть не менше 240 млн грн. Очікують, що їх повернуть до 2027 року. На українському зерні Zernoff планує виробляти до 3 млн л етилового спирту на місяць для подальшого експорту в Європу. Другий напрям – виробництво з відходів високопротеїнових добавок для тварин (DDGS). Очікуваний обсяг – 2200 т на місяць.

Більшість переможців аукціонів – маловідомі компанії з непрозорою структурою власності. «Варіантів використання багато, тому люди й купують, – каже Сорочинський. – У приватних руках ці занедбані активи дістануть друге дихання». На думку Блескуна, аграрні компанії можуть використовувати заводи для зберігання або перероблення зерна, фармацевтичні – для виробництва антисептиків. «А ще є такі напрями, як біоетанол, парфумерія», – зазначає Блескун.

Сенниченко додає, що до підприємств підведено комунікації та під’їзні шляхи. «Це найцінніше, що там є», – підтверджує Петро Циганков, CEO компанії «Агротехнолоджі», яка займається переобладнанням спиртових і біоетанольних виробництв. Циганков веде переговори про модернізацію виробництва з чотирма переможцями аукціонів. Більшість нових власників, за його відомостями, не змінюватимуть профіль діяльності і продовжать випускати спирт. Але найцікавіші та найзапекліші аукціони ще попереду – коли в гру вступлять великі алкогольні бренди, прогнозує Блескун. Вони очікують торги по активних заводах, у яких купують спирт сьогодні. За його інформацією, у придбанні об’єктів «Укрспирту» були зацікавлені «Баядера», «Гетьман», «Златогор», «Алеф‑Виналь».

Алкогольний холдинг Global Spirits не збирається брати участь в приватизації українських спиртзаводів і купуватиме спирт на ринку, говорить його засновник Євген Черняк.

Один з найбільших виробників алкоголю в Україні «Баядера» на запит Forbes не відповів.

Опубліковано в шостому номері журналу Forbes (грудень 2020)