Категорія
Найбагатші
Дата

Федір Шпиг зібрав команду, яка досягнула успіху в найрізноманітніших галузях. Що він був за людина?

Федір Шпиг. /з особистого архіву

Федір Шпиг. Фото з особистого архіву

Важкий джип злетів із траси, кілька разів перекинувся і зайнявся. Повідомлення про це надійшло в поліцію 31 березня, близько о пів на третю дня, від жителя села Романівка Житомирської області. Автокатастрофа сталася на 215-му кілометрі траси Київ – Чоп, на ділянці, що не відзначається аномальною аварійністю. Водій і одна з двох пасажирок загинули на місці.

Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!

За кермом Mercedes Benz GLS-350 перебував 64-річний Федір Шпиг – легендарний банкір і підприємець. Разом із матір’ю і тіткою він їхав із Закарпаття до столиці. Мати вижила, але потрапила в реанімацію. Старший син бізнесмена Олександр припускає, що батькові стало погано і він не справився з кермуванням. Могла датися взнаки і втома, адже він гнав машину другий день поспіль, проїхавши близько 1300 км з Києва в село під Мукачевим і назад.

В історії українського бізнесу Шпиг відіграв неабияку роль. Він і його команда створили першу українську компанію-«єдинорога»: у 2005 році австрійська фінансова група Raiffeisen купила банк «Аваль» за $1 млрд. З тими ж партнерами Шпиг збудував «Молочний Альянс», найбільшого переробника молока у країні, ультрасучасну клініку «Оберіг» у Києві і торгово-розважальний центр River Mall площею 140 000 кв. м.

Він дуже поспішав жити. У всіх напрямах

«Шпиг завжди жив на високій швидкості», – згадує 60-річний Сергій Вовченко, який із середини 1980-х дружив і працював із загиблим. «Він дуже поспішав жити, – каже Вовченко, молодший партнер Шпига по «Авалю» і «Молочному Альянсу. – У всіх напрямках».

ГОСПОДАРНИК

Улітку 1992 року Володимир Кулеба, головний редактор популярної на той час газети «Комсомольское знамя», зустрів на вулиці давнього приятеля, 36-річного Федора Шпига. Той, як з’ясувалося, заснував власний банк. Він покликав журналіста в гості. «Шпиг і його друг Саша Деркач (колишній 1-й секретар київського обкому комсомолу. – Forbes) сидять на стільцях у пустій кімнаті, їдять ковбасу і п’ють кока-колу», – згадує побачене Кулеба. У відповідь на здивування – мовляв, і це називається банком, Шпиг підморгнув: «Зате у нас достойний посаг». І зробив жест у стилі бойовиків класу B: відчинив старенький дипломат, набитий радянськими десятирублівками. «Це моя зарплата і заощадження», – так, за словами Кулеби, сказав Шпиг і театрально кивнув 32-річному Деркачу: бери. Як згадує Деркач, він тоді сказав: «Беріть, падлюки, робіть що хочете, але нам потрібні ресурси».

Перш ніж стати банкіром, Шпиг був великою комсомольською шишкою. Незадовго до саморозпуску союзної комсомольської організації у вересні 1991 року він працював керівником справ ЦК українського комсомолу. «Це був величезний фінансово-господарський комплекс: житло, бази відпочинку, готелі, транспорт, видавництво, – розповідає Вовченко, який свого часу очолював ЛКСМУ. – А Шпиг усім цим вправно керував». Попри тотальний дефіцит, завжди були в наявності необхідні запчастини для 30 машин комсомольського автопарку.

Покінчити із прогнилим комсомолом Шпига переконав його давній знайомий Петро Мірошников, який припинив свою комсомольську діяльність у Київському штабі студентських загонів наприкінці 1980-х. Він покликав приятеля в банк «Інко» – одну з перших кредитних установ незалежної України. А в березні 1992-го Шпиг став головою правління нового банку. Звідки взялася назва «Аваль»? Корпоративна легенда каже, що Шпиг взяв словник банківських термінів і вибрав перше до вподоби слово. «Аваль» означає «порука за векселем або чеком».

Акціонерами «Авалю» стали кілька підприємств, що раніше входили в орбіту кер-справ. Контрольний пакет отримав «Інко». У книзі, що друзі видали до 60-річного ювілею Шпига, відносини з «Інко» описані в такому дусі: у якийсь момент «Інко» оголосив додаткову емісію акцій «Авалю», проте забув їх викупити. Додемісію сплатили Шпиг і товариші. Пакет «Інко» скоротився до 24%. У 1997-му він збанкрутував.

Засновник «Інко» Мірошников не любить згадувати про епізод з «Авалем». «Федір досягнув неймовірних успіхів у бізнесі, зовсім не уявляючи предмета діяльності, – зазначає ексбанкір. – Він дуже швидко все схоплював на інтуїтивному рівні».

БАНКІР

У пострадянській Україні, економіку якої на початку 1990-х знищувала гіперінфляція, доступ до дешевих державних ресурсів був одним із найпоширеніших способів нагромадження капіталу.

У 1993 році споживчі ціни підскочили на 10 256%. Гіганти радянської індустрії зупинялися. Зате банки, які або накачалися державними кредитами під сміховинно низькі відсотки, або зуміли залучити бюджетні гроші в капітал, процвітали. Дотепер дожили одиниці. І серед них – дітище Шпига.

Федір Шпиг зібрав команду, яка досягнула успіху в найрізноманітніших галузях. Що він був за людина? /Фото 1

Засновник «Авалю» вмів знаходити правильних людей і підтримувати знайомства на різних щаблях. Свою команду він зібрав із перевірених комсомольських кадрів. «Добре знаючи весь керівний склад і навіть кадровий резерв колишніх обласних осередків комсомолу, [Шпиг] поступово підтягував до роботи під знаменом «Авалю» найпрагматичніших і найдосвідченіших колег», – зазначено в корпоративній історії, виданій до 25-річного ювілею «Авалю». Шість із семи перших обласних дирекцій «Авалю» очолили колишні високопосадові комсомольці. А вже вони залучали до банку своїх знайомих – директорів підприємств та організацій.

Ставка на комсомольців давала розуміння про фінустанову і керівникам національного рівня. У 1994 році в назві «Авалю» з’явилося слово «поштово-пенсійний». Ініціатором був міністр зв’язку Олег Проживальський. Йому був потрібен банк для виплати пенсій і обслуговування підвідомчих підприємств. Окрім «Авалю», у шорт-листі було ще два банки, назв яких ексміністр уже й не пригадує. На його прохання голова СБУ Євген Марчук «пробив» Шпига. «За три дні телефонує мені Марчук і каже: там нормальні хлопці, колишні комсомольці, порядні, – згадує Проживальський. – Можеш працювати з ними».

Мінзв’язку, за словами ексміністра, ввійшло в капітал «Авалю» з часткою 51%, яка до 2004 року розмилася до 3%, а грошей на викуп додемісії у держави ніколи не було. «Федір просив мене поговорити з тими, хто прийшов після мене, – розповідає колишній міністр. Але вони, на жаль, не реагували, і контроль було втрачено».

1998 року Шпиг став народним депутатом, пройшовши по одномандатному округу на Чернігівщині. У парламенті він записався до фракції Народно-демократичної партії, яка на виборах ледве набрала 5%, але мала свого прем’єра – Валерія Пустовойтенка. Надалі він встиг побувати членом різних провладних фракцій – від «Єдиної» до «Нашої України». З розпуском парламенту 2007 року закінчилася й майже десятирічна депутатська кар’єра Шпига.

ЛІДЕР

48-річна Катерина Рожкова, яка з 2016-го працює заступником голови НБУ, влаштувалася в «Аваль» відразу після Київського національного економічного університету.

Вчорашня студентка швидко просувалася по службі. У 1998-му – економіст, у 1999-му – начальник відділу, а незабаром – голова цілого фінансового департаменту. «Підійматися щаблями кар’єри в «Авалі» було доволі легко, – розповідає Рожкова. – Був би драйв і бажання щось робити». За її словами, це стосувалося всіх, хто пропонував цікаві ідеї і свіжі підходи. В провадження меритократії в «Авалі» – заслуга Шпига, який, на думку Рожкової, і сам фонтанував ідеями. «Він навчив нас виходити із зони комфорту, нескінченно придумувати щось нове», – згадує вона. «Шпиг ніколи не був задоволений роботою команди, – зауважує Вовченко. – Постійно пропонував – давайте те, давайте це». «Він навчив мене вірити в себе і бути сміливою», – каже Марина Курилець, яка пропрацювала в «Авалі» понад 10 років. Нині вона – заступник голови правління Міжнародного інвестиційного банку, який контролює Петро Порошенко.

Матеріали по темі

Вовченко розповідає такий епізод. На початку 2000-х на черговому засіданні правління Шпиг шокував присутніх словами: «Ми не маємо залежати від залишків на рахунках Пенсійного фонду». За кілька років до цього «Аваль» став головним банком з обслуговування ПФУ, розгорнувши мережу з майже півтори тисячі відділень для виплат пенсій. «Ми йому: це ж неправильно!» – згадує Вовченко. Гроші держструктур залишалися для комерційних банків істотним ресурсом. Сам «Аваль» вистояв у кризу 1998-го тільки завдяки тому, що обслуговував великі держструктури – митницю, Пенсійний фонд, «Укрпошту».

На відміну від молодших партнерів, Шпиг із його зв’язками у владній верхівці і депутатським мандатом добре розумів ненадійність держави як партнера. Він стояв на своєму: треба покінчити із залежністю від великого клієнта. Аргументи підкинуло керівництво Пенсійного фонду, яке розглядало «Аваль» як дійну корову і вимагало великих, до $20 млн, кредитів на покриття своїх дефіцитів.

І «Аваль» помчав. «Ми почали нарощувати клієнтську базу, залучати депозити фізосіб», – розповідає Вовченко. Усередині банку створили новий роздрібний напрям, перебудували під нього всю IT-структуру, першими почали приймати перекази Western Union, наростили емісію пластикових карт.

Клієнтів шукали всюди. У Туреччині заборонені азартні ігри, і заможні турки занадилися ходити на яхтах в Одесу по адреналін. Авалівці не тільки налагодили перекази грошей на карти гральних туристів, а й возили їх із порту до казино і назад.

Коли летиш стрімголов уперед, помилки неминучі. «У Шпига була важлива риса – він умів прощати», – розповідає Євген Плотиця, який працював в «Авалі» з 1993 по 2004 рік. Після російського дефолту 1998 року в «Авалю» «завис» великий депозит у російському банку «Оптимум». Саме Плотиця вибрав цього партнера, адже йому сподобалися технології фінустанови і молоді хлопці, які керували банком. «Федір Іванович тоді сказав: «Женю, працюй, а цим питанням займатимуться інші» – і відправив до Москви людей, які могли цю проблему розв’язати», – згадує Плотиця. Усе закінчилося добре: «Оптимум» й інші російські боржники розрахувалися з «Авалем» держоблігаціями, які згодом вдалося обернути на кеш.

ПРОДАВЕЦЬ

Про продаж банку Шпиг задумався наприкінці 2004 року. У розпал Помаранчевої революції люди побігли забирати свої вклади. За кілька днів тільки з «Авалю» клієнти винесли 500 млн грн, або восьму частину депозитів фізичних осіб.

Шпиг уже не керував банком, а був народним депутатом і з липня 1999 року – членом Ради НБУ. Саме він переконав Нацбанк заборонити дострокове зняття вкладів восени 2004-го. НБУ видав «Авалю» стабілізаційний кредит і врятував від краху, але Шпиг вирішив, що з нього досить. Він оголосив правлінню, що вони продають банк.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Момент був украй слушний. Помаранчева революція закінчилася перемогою прозахідних сил, Україна купалася в променях слави. У січні 2005 року Fitch і R&I підвищили рейтинги довгострокових зобов’язань України з B+ до BB-. «Аваль» був найкращим з того, що тоді можна було купити», – говорить Володимир Лавренчук, який очолив банк після того, як його придбали австрійці. За обсягом активів і депозитів населення «Аваль» поступався тільки ПриватБанку.

Шпиг любив брати на роботу людей з променистими очима. Замість поважних інвестбанкірів він залучив до пошуку покупця маловідому фірму FinPoint.

Інвестбутик, що на той момент існував тільки два роки, влаштував справжній турнір між австрійськими банківськими групами Raiffeisen і Erste.

Боротьба за право купити «Аваль» відбувалася в режимі реального часу. «Акціонери сиділи в кабінеті Федора Івановича і протягом доби отримували повідомлення від потенційних покупців із мільйонними пропозиціями», – розповідає партнер FinPoint Сергій Будкін. Стартова ціна виросла з $550 млн до $1 млрд.

«Erste Group погодилися дати на кілька десятків мільйонів більше», – розповідає Будкін. Зате Raiffeisen пропонував заплатити швидше. Молодші партнери схилялися до оферу Erste, але Шпиг зумів їх переконати, вперше розповідає про це Будкін. «Федір Іванович правильно оцінив ситуацію: можна продати банк дорожче, але ймовірність отримати гроші буде меншою», – говорить він.

Далі трапилася ще менш звична для українського ринку історія: продавці «Авалю» сплатили 15% податку в держбюджет. Лавренчук, який очолив банк після приходу австрійців, знизує плечима: «Шпиг не міг вчинити інакше, він був патріотом». За словами Вовченка, це була принципова позиція засновника «Авалю». «Ми навіть не сперечалися на цю тему», – зауважує він.

FinPoint після операції перейшов до «вищої ліги» в інвестбанкінгу. «Шпиг змінив моє життя», – каже Будкін, якому на момент завершення угоди виповнилося 39 років.

Шпиг, який володів 25% «Авалю», і дев’ять його партнерів стали офіційними мультимільйонерами.

СТАРШИЙ ПАРТНЕР

Рожкова називає Шпига людиною-магнітом. «Він умів об’єднувати навколо ідеї дуже різних людей і вести їх вперед», – говорить вона.

Із продажем «Авалю» братство його колишніх акціонерів не розпалося. У вересні 2019 року на лівому березі Дніпра відкрився великий торговельний об’єкт – ТРЦ River Mall. На церемонію з’їхалися десятки колишніх авалівців. І це невипадково: ТРЦ – чергова інвестиція ексакціонерів банку. Майже всі вони продовжують працювати разом, а деякі навіть живуть в одному котеджному селищі в Погребах за Києвом.

Їхні найвідоміші спільні проєкти – холдинг «Молочний Альянс», клініка «Оберіг» та мережа кінотеатрів IMAX «Планета Кіно».

Федір Шпиг зібрав команду, яка досягнула успіху в найрізноманітніших галузях. Що він був за людина? /Фото 2

Команда Шпига вміє будувати великі об'єкти. На фото торгово-розважальний центр River Mall - один з найбільших в країні. Фото rivermall.ua

Як їм вдалося пропрацювати разом стільки років і не розійтися? «Ми домовилися, що йдемо далі такою ж командою, і всіх це влаштовувало», – пояснює Вовченко. У нових бізнесах частки акціонерів розподіляються так само, як це було в «Авалі»: найбільший, 25%, пакет у Шпига, в інших – менше.

Друга причина – об’єднувальна постать Шпига. «Він завжди знаходив компромісне рішення, яке гармонійно тримало команду разом», – каже Віктор Горбачов, ще один молодший партнер Шпига. «Він балансував і, як конденсатор, спочатку накопичував енергію, а потім її віддавав», – пригадує Вовченко.

Останнє слово завжди було за головним акціонером. «Це як аксіома», – продовжує він. «Він умів переконувати і ніколи не кричав», – додає Плотиця.

Шпиг, за словами Вовченка, не любив відкритих конфліктів, завжди намагався домовитися, зокрема і з противниками. Навіть якщо позов має гарні судові перспективи, на це піде кілька років, а компроміс дасть змогу вирішити питання значно швидше. «Шпиг – командний гравець», – каже Галина Оліфер, котра очолювала колись Київський банківський союз, до Наглядової ради якого входив і засновник «Авалю». Багато років Шпиг спонсорував дитячий аматорський футбол. Ліга «Шкіряний м’яч», яка завдяки підтримці Шпига дожила в

Україні до наших днів, бере свій початок від Всесоюзного турніру дитячих команд, організованого 1964 року під егідою ЦК ВЛКСМ.

Дитячими іграми справа не обмежувалася: серед української еліти футбол досі значно популярніший за оперу. І в ювілейних книгах, виданих обмеженим тиражем, Шпиг раз у раз з’являється поруч із тодішніми можновладцями у футбольному антуражі.

Успішний функціонер, Шпиг знав, як бути і просто людиною. «Одного разу йому зателефонували з якоїсь дитячої команди в Чернігівській області, – згадує Кулеба. Поскаржилися: завтра матч із білорусами, а поле заросло травою по коліна і трактор зламався. Ми зупинилися біля пошти. Шпиг дістав з кишені п’ять тисяч гривень і надіслав їм на техніку».

Опубліковано у першому номері журналу Forbes (червень 2020)

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні