Енергетичні доходи Росії у 2025 році скоротилися приблизно на 20% у річному вимірі через зростання знижок на нафту Urals та низькі світові ціни. Про це пише Financial Times з посиланням на власні розрахунки на основі даних Argus.
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Деталі
- Розрив між ціною Brent та російською нафтою Urals у листопаді різко зріс після того, як США запровадили санкції проти найбільших нафтових компаній Росії – Роснафти та Лукойла.
- Знижка перевищила $24 за барель проти приблизно $15 упродовж попередніх двох років. У поєднанні з мінімальними цінами на нафту це призвело до істотного скорочення валютних надходжень Кремля, для якого енергетика залишається ключовим джерелом доходів.
- У грудні уряд РФ оцінював середню ціну Urals у $39,2 за барель – це мінімум із часів пандемії Covid-19. За окремими постачаннями до Індії ціна опускалася до $22–25 за барель, що майже дорівнює точці беззбитковості для російських виробників.
- Зростання військових витрат на тлі падіння енергетичних доходів призвело до дефіциту бюджету на рівні 2,6% ВВП у 2025 році – у п’ять разів більше від запланованого та рекордного в абсолютному вимірі. Четвертий рік поспіль бюджет РФ є дефіцитним.
- За оцінкою аналітиків Альфа-банку, кожні $10 середнього відхилення ціни нафти від бюджетної мети (у 2026 році – $59 за барель) обходяться російському бюджету в 1,5 – 1,8 трлн рублів. Якщо поточні ціни на російську нафту і міцний рубль збережуться, бюджет за підсумками року може недоотримати близько 3 трлн рублів. Ця сума відповідає трьом чвертям ліквідних активів ФНБ, що залишилися.
Контекст
Енергетичні доходи десятиліттями були фінансовим фундаментом російської держави та ключовим інструментом утримання політичної стабільності за Володимира Путіна. Нафта і газ забезпечували до половини бюджетних надходжень, дозволяючи Кремлю фінансувати соціальні витрати, регіони та оборонний сектор без суттєвого боргового навантаження.
Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році ця модель почала руйнуватися через втрату європейського газового ринку та поступове посилення санкцій проти нафтового експорту.
Спочатку Росії вдалося частково компенсувати обмеження завдяки переорієнтації експорту на Азію, насамперед Індію та Китай, а також завдяки високим світовим цінам на нафту у 2022–2023 роках. Однак у 2025 році ця подушка безпеки зникла: глобальні ціни знизилися, а санкційний тиск з боку США посилився. Це змусило російських експортерів суттєво збільшувати знижки, щоб зберігати обсяги поставок, фактично жертвуючи маржею заради валютних надходжень.
