Правозахисник Сергій Ніжинський лобіює проблематику дієвого реагування на сексуальне насильство в умовах війни. Чому це важливо?

Соціальний лобізм, здається, дуже зрозумілих та вкрай нагальних питань у період війни потребує додаткових зусиль та навіть певної громадянської сміливості. Соціальний лобіст Сергій Ніжинський розповідає: «Перед поїздкою до представництва ООН у Женеві я ретельно вивчив склад учасників з РФ та стратегічних партнерів із Британії та США. Це можливість скласти соціальний портрет співрозмовника та максимально чітко сформулювати питання для дискусій».

На ваш погляд, що дають візити в ООН делегацій та яка користь від них?

Для мене підбір делегацій в ООН на Асамблеї, конференції, круглі столи – надважливі речі. Хто не розуміє важливості таких заходів, не повинен їхати туди для галочки, бо він чиновник категорії А і, відповідно, йому треба їхати. Насправді подібні поїздки відіграють колосальну роль для держави, і стратегію державницької поведінки треба продумувати заздалегідь.

Наприклад, перед поїздкою до Женеви востаннє я вивчав склад учасників із РФ та стратегічних партнерів із Британії та США. Це можливість скласти соціальний портрет співрозмовника та максимально чітко сформулювати питання для дискусій під час перерв, кулуарів та перерв офіційної частини. 

Важливо, щоб кожен міністр або його заступник їхали на такі заходи з підготовленими проблемними питаннями за власним напрямом роботи. Зокрема, є унікальна можливість не їхати в різні країни на переговори, а швидко, використовуючи подібні з’їзди, давати імпульс візаві з пришвидшення бюрократичних питань (прискорення договорів та зобов’язань між країнами, які роками не можуть зрушитися з місця через зміни урядів, непріоритетність саме цих питань і т.ін.).

Потрібна чітка «двосторонка» напередодні подібних Асамблей, і повірте, ви зможете під час візуального контакту та відповідної емоційної ділової атмосфери покращити власні показники своїх напрямів та пришвидшити вирішення питань, які накопичились у вашому відомстві .

Хибною є думка, що представники українського посольства чи представництва за кордоном вже зобов’язані вам щось або чимось винні делегації в подібній роботі. Як ви з України організуєте процес, так і проходитиме ваш візит.

Іноді ваш зовнішній вигляд та friendly networking є важливішими, ніж знання іноземної мови, адже у вас ніколи не буде другого шансу справити перше враження. Плануйте переговори заздалегідь, домовляйтесь, організуйте діловий сніданок перед заходом, і це призведе до більшого результату, ніж ваші переписки з партнерами протягом років.

У чому, на ваш погляд, «просідає» українська позиція в міжнародних питаннях соціальної сфери, зокрема, та на чому потрібно робити акцент, адже ви фахівець із питань соціальної інтеграції та міграції?

«Заговори, щоб я тебе побачив», – казав Сократ. Наші проблеми та меморандуми цікавлять тільки нас самих. Ратифікації необхідних Україні конвенцій та угод, ініційованих нами, так само першочергово потрібні саме нам. Тому не слід тривалий час очікувати відповіді, її треба максимально швидко отримати будь-якою ціною від партнерів чи опонентів. Бо це потрібно вам, навіть якщо для отримання відповіді треба попрацювати за них!

Також важливим є започаткування алгоритму взаємодії між МЗС – Мінсоцполітики – Офісом омбудсмена – Кабміном. Окреме залучення СБУ та СЗР. Я кажу саме «започаткувати», бо йдеться про лінійне підпорядкування з людьми, з якими ви стикаєтесь за своїм напрямом, а не загальна взаємодія на папері, згідно з розподілом обов’язків та ін. Інколи всі жаліються один на одного, замість того, щоб зібратись, поставити спільну мету і йти разом до її реалізації.

Що дає робота громадського сектору, зокрема вашої ГО UA Experts, яка зараз є досить впізнаваною в ООН, міжнародних інституціях? Яка взагалі роль громадського сектору під час війни? Ви були заступником міністра соціальної політики з Євроінтеграції у 2019–2020 роках, цей досвід вам допомагає зараз?

Мені відомий один формат успіху та результативності – це професійна наполегливість та комунікація. Зараз громадський сектор відіграє колосальну роль, яку не всі чиновники відіграють, адже спочатку сприймають людину, а потім вже організацію, яку вона представляє. І чи це міністерство, чи громадське об’єднання – різниці немає.

Хтось робить тренінги для 10–15 осіб і думає, що суттєво допомагає країні у війні, а хтось піднімає планку вище і робить так, що навіть у доповідь президента Байдена включається компонент, який лобіює та відстоює громадський сектор.

Ви маєте на увазі нещодавну доповідь Джо Байдена, який процитував у доповіді про Україну компонент вашої діяльності у рамках роботи з UNFPA Ukraine щодо допомоги жертвам від сексуального насильства? На думку деяких правозахисників, термін «жертва» не можна вживати?

Я маю на увазі те, що рейтинги для країни формуються за рахунок злагоджених дій громадськості та державних інституцій. Громадський сектор формує потреби та йде на виклики, а держава це повинна підтримувати. І навпаки. Якщо це все відбувається в унісон – є результат. За нашими спільними діями спостерігають іноземні партнери, щоб надати рейтинги країні. А рейтинги – це фінансова допомога, солідарність та підтримка (якщо вони високі чи просто достойні). Антирейтинги – це неможливість потрапляти у відповідні міжнародні кола спілкування та організації, відсутність фінансової безповоротної допомоги та вічні кредити для наших дітей…

Стосовно терміну «жертва» в мене альтернативна думка, і я радий, що її підтримує завідувач кафедри порівняльного права Інституту міжнародних відносин пан Білас. Насправді коли відбувається соціальна робота та залучення соціальних працівників та психологів, усі дотримуються думки, що потрібно вживати і змінити всюди в законодавстві на слово «постраждалі». Чому це не зовсім правильно? Тому що слово «жертва» є набагато ширшим у юридичному значенні, ніж «постраждалий». Переклад Конвенцій також відповідний – victims, і це точно не «потерпіла» особа… У нас є закони України щодо «жертв війни», і балканський досвід це доводить, що саме трактування «жертви» дає чітке розуміння про потребу репарацій, бо йдеться про наслідки міжнародного масштабу. 

Коли ми адвокатуємо, що жертви сексуального насильства – це факти геноциду українського народу, відповідно, це наративи на століття, які ми повинні донести міжнародній спільноті

А от деякі посадові особи, які при владі ще з часів Януковича, змішують використання міжнародної термінології та завуальовують різницю між цими словами і навмисно заплутують психологів та правозахисників-юристів, що займаються репараціями.

Служба зовнішньої розвідки та СБУ, впевнений, слідкують за подібними наративами та, думаю, незабаром нададуть відповідну оцінку цим діям, адже таке враження, що впроваджуються такі наративи, щоб у майбутньому ніхто не зміг юридично зацементувати своє право на відшкодування репарацій від дій РФ.

Яку ви бачите головну загрозу чи проблему в міжнародній сфері сьогодні? Адже багато інституцій і спецпроєктів соціальної сфери з допомоги постраждалим та жертвам зараз в Україні реалізуються одночасно.

Основна загроза наразі – це плутанина на міжнародній Арені українських чиновників та розподіл, дубляж їхніх обов’язків. У мене як конституціоналіста язик не повертається називати когось в Україні «уповноваженим з прав чогось там», адже в Україні є інституція «Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України» – і крапка. Відповідно, його представники презентують цю інституцію в Україні та за кордоном. Інше трактування посад, на мій погляд, таких як «Уповноважений» і таке інше – це наруга над Конституцією України. Хтось себе за кордоном називає «Комісаром», а сам є начальником управління зі штатом із двох людей; хтось називає себе спеціальним уповноваженим, прописавши це по-іншому у власних Положеннях. Однак якби народні депутати звернулися до Конституційного суду за тлумаченням, упевнений, такої плутанини не було б. Можливо, я помиляюсь, однак маю право на цю думку і маю підтримку від юридичної спільноти щодо цього акорду. Водночас прошу пояснити у такому разі це й міжнародній спільноті, адже це не міжнародна місія з подібними назвами, де і була ця практика «запозичена». Це Держава з діючою Конституцією, яку подібні речі забруднюють.

Ваші побажання молодим правозахисникам як справжнього соціального лобіста України – що треба Україні зараз для підсилення своїх інтересів на державній арені?

Насправді, дуже важлива мотивація та любов. Якщо ці відчуття в собі не розвивати, то решта професійних навичок будуть дарма. Допомога близькій людині мотивує допомагати більшій кількості, а потім і захищати їх на державній та міжнародній арені. 

Для підсилення на міжнародній арені, безумовно, бачу селекцію з кадрового резерву та окремих молодих перспективних особистостей. Зараз їхній час настав. Призначення пенсійного віку Послів за вислугу повинно відійти в історію. Має бути патріотична, неординарна, але, звісно, й професійна селекція людей, адже люди в нас є. Кращою мотивацією для молоді має бути відома цитата: «Людина народжується двічі: коли фізично народилась та коли зрозуміла, для чого».