Шведський CEO ПриватБанку Мікаель Бьоркнерт пояснює, як його країні вдалося переписати хід подій та за лічені десятиліття перетворитися у найбільш технологічну економіку Європи. Які з цих уроків Україна може застосувати вже зараз?
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Skype, Spotify, Minecraft, Klarna – і це лише краплина у величезному океані «єдинорогів», які виникли у Швеції за останні десятиліття та підкорили світ. Нині в країні їх щонайменше 45. Це один із найвищих показників у світі на душу населення. А загальна вартість шведської технологічної екосистеми станом на минулий рік оцінювалася Шведською радою з торгівлі та інвестицій приблизно у €319 млрд.
Сьогодні Швеція є однією з найбільш підприємницьких економік континенту, чемпіоном європейського капіталізму. Та чи було так завжди? Ще 30 років тому ситуація була протилежною. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х країна пережила одну з найважчих економічних криз у своїй сучасній історії.
Здавалося б, 1990-ті були зовсім нещодавно, для більшості із нас спогади про той час ще зовсім свіжі. То як за такий короткий проміжок часу Швеції вдалося переписати хід історії?
Відповідь у чотирьох компонентах – база, освіта, реформи, інвестиції.
По-перше, вже на той час Швеція мала сильну базу, десятиліттями інвестуючи в інженерну освіту та великі промислові компанії – Volvo, Ericsson, ABB, SKF, Scania. На базі сильних інженерних традицій почали зʼявлятися нові технологічні компанії, як от Ericsson – шведський телеком гігант, який сьогодні є одним зі світових лідерів у сфері мобільного звʼязку. Саме такі компанії допомогли сформувати в країні нові компетенції у сфері цифрових технологій.
Друге – раннє масове впровадження технологій. У 1990-х уряд запустив Home PC Reform, яка стимулювала компʼютеризацію населення через податкові пільги. Завдяки цьому приблизно мільйон компʼютерів потрапив до шведських родин. Як ця реформа працювала на практиці? Будь-який найманий працівник, чий роботодавець доєднався до програми, міг отримувати домашні компʼютери через спеціальні програми лізингу на дуже вигідних умовах.
Паралельно держава активно інвестувала в розвиток швидкісного інтернету по всій країні.
У результаті вже в 1990-х роках Швеція стала однією з найбільш цифровізованих країн світу, сформувавши нове покоління шведів, яке з дитинства звикало користуватися компʼютерами, інтернетом та цифровими технологіями. Покоління перших стартаперів країни.
Третє – освіта та інвестиції у науку. У Швеції працює ціла мережа інноваційних хабів, інкубаторів та акселераторів. Як от Stockholm School of Economics Business Lab, через який пройшли десятки успішних стартапів. Крім того, школи та університети тісно працюють із бізнесом, щоб інновації можна було тестувати в умовах реального життя.
Окремим драйвером є Vinnova – державне агентство інновацій, що фінансує дослідження та розвиток інноваційних екосистем. Що важливо, підтримують не лише окремі продукти, а й трансформацію цілих систем: від транспортної, до енергетики чи охорони здоров’я.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Та самої інфраструктури недостатньо. Важлива культура. Населення Швеції – 10 млн людей. Ми маленька країна, тому розуміємо: аби бути успішним, ти маєш думати не локально, а глобально. Маєш виходити за рамки суто свого внутрішнього ринку. Ця необхідність створила культуру взаємодопомоги, що стала ідеологічною основою інноваційних хабів.
І врешті четверте – інвестиції. Спершу у Швеції сформувалося потужне середовище національних інвесторів. Багато підприємців, часто колишніх працівників «компаній-єдинорогів», після успішного продажу або масштабування власних компаній починали вкладати кошти у нові стартапи. Вони допомагали не лише грошима, а й досвідом, контактами та знаннями.
Ця культура реінвестування створила основу для розвитку венчурного капіталу – інвестицій у молоді компанії з високим потенціалом зростання. Після того, як екосистема стала достатньо спроможною, до неї почали активно долучатися міжнародні венчурні фонди.
Сьогодні результат цієї багаторічної роботи добре видно в цифрах: лише у 2024-му шведські стартапи залучили близько €2,4 млрд венчурного капіталу, а сама Швеція посідає провідні позиції за обсягом венчурних інвестицій на душу населення.
Ще один фактор – активний фондовий ринок. Щороку на біржу Nasdaq Stockholm виходять сотні компаній. Протягом десятиліть Швеція вибудовувала регуляторну систему, яка дозволяє підприємцям, як великим, так і малим, відносно просто виходити на біржу і залучати кошти. Це забезпечує високий рівень довіри з обох сторін – як компанії, так і інвестора.
Коли підприємець у Швеції створює перспективний бізнес, він знає, що має кілька шляхів залучення капіталу: від бізнес-ангелів і венчурних інвесторів до фондового ринку та IPO. А інвестори, своєю чергою, знають, що працюють у зрозумілій і добре регульованій системі. Успіх шведської моделі побудований саме на довірі до системи з однієї сторони. І на формуванні якісних джерел капіталу для фондового ринку – з іншої.
Перше джерело – інституційні інвестори: пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії. Протягом останніх десятиліть у Швеції працює накопичувальна пенсійна система. Пенсійні фонди вкладають кошти в акції компаній, облігації та інші фінансові інструменти.
Так само працюють страхові компанії та інвестиційні фонди. У результаті на ринку зʼявляється великий обсяг довгострокового капіталу, який може фінансувати розвиток бізнесу.
Друге джерело капіталу – це звичайні громадяни, або так звані роздрібні інвестори. Швеція розробила для них низку стимулів, наприклад, більш вигідні умови оподаткування інвестицій у цінні папери. Завдяки цьому, напевно, кожен швед хоч раз у житті був у ролі інвестора, купував акції напряму або через інвестиційні фонди.
У результаті на ринку присутні інвестори з різним рівнем готовності до ризику. Саме завдяки такому різноманіттю інвесторів на ринку достатньо капіталу для фінансування компаній на різних етапах розвитку.
Тому успіх у зрозумілих правилах, ефективному регулюванні, надійній пенсійній системі, інвестиційних фондах та достатній кількості інвесторів.
Швеції вдалося побудувати таку систему, і саме вона стала основою для розвитку інноваційних компаній та економічного зростання.
Чи може Україна повторити шлях Швеції? Те, що українці роблять в умовах війни, вже зараз є прикладом для інших держав.
Україна має потужну інженерну традицію та висококваліфікованих фахівців, які лише за кілька років змогли створити defence-tech екосистему світового рівня. Шлях України до членства в Європейському Союзі відкриває унікальну можливість для впровадження реформ, необхідних для розвитку ринків капіталу, розширення доступу до інвестицій та зміцнення довіри до фінансових інституцій.
У поєднанні з підприємницьким потенціалом українців це може закласти основу для успіху.
Матеріал засновано на інтервʼю Бьоркнерта під час конференції Forbes Money 28 травня.
