Засновник легко може стати заручником власної системи, переплутати зайнятість із рухом уперед, а фінансову обережність – із нескінченним відкладанням життя. Підприємець із понад 30-річним досвідом Олександр Суворов – про три пастки, які забирають творчу енергію, та про те, як вивільнити її для наступного великого кроку
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Український підприємець наділений потужною творчою енергією. За останні кілька років це стало очевидно. Коли зникає електрика, порушується логістика, а партнери відкладають контракти, він не чекає прийнятних умов, а відновлює виробництво, шукає нові ринки й продовжує будувати в Україні і навіть виходити далеко за її межі.
Творча енергія підприємця є одним із найпотужніших ресурсів, які я знаю. Водночас за понад тридцять років у бізнесі я побачив кілька пасток, які її забирають. Розповім про три основні, очевидні для мене і, що головне, – для мене характерні.
Пастка 1: Стати гвинтиком своєї ж системи
Здавалося б, той, хто створює правила, повинен чітко сам їм слідувати. Саме так я думав протягом тривалих років, від моменту створення компанії. І щоразу, коли не дотримувався правил побудованої мною системи, мучився почуттям провини. Наведу конкретний приклад. Від початку я вимагав (і досі вимагаю), щоб працівники заводу приходили на роботу рівно о восьмій. Запізнення хоч на пару хвилин вважалося трохи не злочином. У перші роки я сам дотримувався цього порядку. Потім почав приїздити о дев’ятій або десятій і відчував провину: як ти можеш вимагати від людей дотримуватися правил, якщо сам постійно ними нехтуєш?
Розібратися з цим і заспокоїтися мені допомогла одна навчальна програма, де викладач сказав: є невелика категорія людей, здатних поєднувати процеси в систему й домагатися, щоб вона працювала. Їхнє завдання полягає не в тому, щоб залишитися всередині назавжди, а в тому, щоб відійти й спрямувати енергію на створення наступної системи. Інакше засновник стає деталлю механізму, який сам побудував, і вже не керує ним, а його обслуговує.
Мій завод і зараз працює чітко з восьмої до п’ятої, хоча я давно не живу за його розкладом і вже не пам’ятаю половини запроваджених колись правил. Для мене це головний тест: якщо система не працює без засновника, вона ще не стала системою. Якщо ж працює, творчу енергію краще спрямувати не на підтримання налагодженого механізму, а на створення нового.
За тим самим принципом я ставлюся до систем, які створив поза бізнесом. «Система Щастя» та «Система Усвідомленого голодування» свого часу докорінно змінили моє життя, але сьогодні я вже не виконую правила цих Систем настільки ж завзято, як це було на початку.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Пастка 2: Витрачати енергію на ловлю бліх
Підприємцеві, який звик постійно щось робити, стає некомфортно, коли з’являється вільний час: здається, що він недостатньо зайнятий. Щойно в календарі з’являється кілька вільних годин, рука сама тягнеться призначити ще одну зустріч, втрутитися у проблему, запустити проєкт, до якого немає справжнього інтересу. Так повертається знайоме відчуття руху. Я називаю це ловити бліх: витрачати потужну підприємницьку енергію на справи, які постійно потребують уваги, створюють приємне відчуття своєї необхідності і незамінності, але майже нічого не змінюють у масштабі бізнесу чи життя.
У моєму житті було щонайменше десять бізнес-проєктів, із яких сьогодні продовжують працювати два. Я не вважаю решту марною, тому що частина з них дала мені досвід, без якого я не навчився б відрізняти сильну можливість від красивої ідеї. На початку підприємницького шляху за таке навчання майже неминуче доводиться платити часом і грошима, однак із досвідом важливо перестати називати навчанням кожне нове відволікання.
Коли я починав оформлювати свої ідеї про Систему щастя та досвід голодування у книги, не міг уявити, що ці системи матимуть стільки послідовників, а книжки справді продаватимуться. Творчий напрям, який спочатку навіть не здавався бізнесом у звичному сенсі, виявився більш життєздатним за чимало моїх цілком матеріальних проєктів. Хоч інвестиції поки не окупилися, динаміка очевидна.
Я зрозумів, наскільки важливо обирати те, що по-справжньому драйвить у конкретний момент, а потім дати цій справі час проявити свій масштаб. Іноді тиша дає значно більше, ніж бурхлива діяльність (а точніше – метушня). Вона допомагає не розпорошувати енергію на випадкові справи й Дожити до Потрібного Моменту (цьому присвячений цілий розділ у моїй книзі «Відпусти ручку»).
Пастка 3: Безперервне накопичення та інвестування в матеріальне
Щоб дожити до потрібного моменту, потрібен не лише вільний час, а й фінансовий запас. Саме тут підприємець часто потрапляє в наступну пастку: щойно з’являються вільні гроші, їх хочеться негайно кудись прилаштувати: запустити новий бізнес, інвестувати в нерухомість або розкласти кошти між кількома рахунками, валютами й резервами. Я добре знаю цю потребу, оскільки сам багато років діяв саме так.
На одному з навчань на початку двотисячних учасникам запропонували порахувати всі свої фінансові схованки. Серед присутніх були люди, в яких кількість схованок перевищувала десяток: рахунки в різних банках, готівка у кількох валютах, банківська комірка, гроші за кордоном. За такою диверсифікацією стояло не лише бажання розподілити ризики, а й тривога: раптом один банк збанкрутує, валюта знеціниться або станеться щось, чого неможливо передбачити.
До цього додається знайоме людям мого покоління радянське переконання, що гроші повинні бути вкладені у щось матеріальне: квартиру, приміщення. Фінансова подушка справді потрібна, однак жодна кількість рахунків і квадратних метрів не дає абсолютної безпеки, а постійне накопичення легко перетворює сьогоднішнє життя на очікування майбутнього.
Іноді гроші краще вкласти у свій розвиток: навчання, здоров’я або досвід, який допомагає вийти зі звичних шаблонів. Потужні навчальні програми дають не лише знання, а й суттєво розширюють коло спілкування, змінюють картину світу і дозволяють побачити можливості з нової висоти.
Творча енергія не може повністю реалізуватися в межах старих правил та уявлень про безпеку. Їй потрібен вільний політ. І часом одне це усвідомлення стає ліфтом на якісно новий рівень світосприйняття.
