Лідери бізнесу перетворилися на головний ресурс своїх команд. Щоб не стати жертвою виснаження, вони пишуть власні стратегії стійкості та вчаться відпочивати
Наприкінці зими 2023 року співвласниця групи Suziria Company Group Поліна Кошарна, 41, поверталася з Києва до Праги. Війна навряд чи скоро закінчиться, подумала вона. «Ще рік виснаження й життя на паузі ані організм, ані близькі не витримали б, – каже Кошарна. – Я почала міркувати, як управляти новою реальністю».
«Лідер постійно в напрузі – від його поведінки залежить доля компанії, – каже психотерапевт Володимир Станчишин. – Сама ця ідея дуже виснажлива». 2022 року він видав книгу «Емоційні гойдалки війни», в якій описав інструменти подолання втоми.
Війна обрушила на лідерів цілий спектр нових викликів. Кошарна зустрічала на вокзалі перших співробітників Suziria Company Group, які евакуювалися до Праги. Директорка з персоналу Райффайзен Банку Юлія Пилипенко, 56, з командою кілька місяців шукала нові інструменти виплати компенсацій. СЕО «Датагруп» Михайло Шелемба, 36, двічі на день писав команді листи з апдейтами та організував її евакуацію до Чопу.
Керівник – камертон, що задає настрій команді. Співробітники звертаються до лідерів по підтримку, і це природно – «мозок виживання» вбачає в них віртуальних батьків, каже професорка Джорджтаунського університету й ветеранка армії США Елізабет Стенлі. «Лідер має залишатися заземленим, врегульованим, спокійним, – наголошує Стенлі. – Стан співробітників змінюється відповідно до його стану».
Команда завжди примножує сили й слабкості керівника, каже Шелемба. «Щойно знизив фокус чи розслабився – народ теж миттєво розслабляється», – додає СЕО «Датагруп».
«Коли я окей, моє оточення окей», – любить повторювати HR-директорка Metinvest Digital Наталія Лукаш, 49. Керівник витрачає багато енергії, аби давати напрям підлеглим, що розгубилися. Якщо в нього її немає, він не зможе нікому допомогти.
Як лідери заряджають власні батарейки?
Фундамент добробуту
У креативної агенції ISD Group були великі плани на 2022 рік. Компанія набирала людей, проєкти і мріяла переїхати до нового офісу в центрі Києва, дизайн якого зробила майстерня balbek bureau.
Плани не пройшли випробування реальністю. Дохід за 2022-й у гривні впав на 60%, понад половину співробітників довелося скоротити. Але найбільшим викликом для засновника і CEO агенції Віктора Шкурби, 41, було залишитися без дружини й дітей, які виїхали на початку вторгнення.
Шкурба спробував зануритись у роботу. «Відчував, що внутрішньої енергії немає, – каже він. – Ставало дедалі складніше. Зрозумів: треба щось змінювати». Підприємець почав ходити до психолога тричі на тиждень і приймати антидепресанти. «За три місяці мені значно полегшало, – каже Шкурба. – Зміг опрацьовувати страшні думки, ризики й складнощі».
Базові правила підтримки прості. Перше – сон, що відновлює. «Ми понад рік живемо у стресі, тож маємо спати, їсти – робити прості якісні речі», – каже Станчишин.
Кошарна почала будувати систему стійкості з графіку сну. Вони з донькою лягали спати раніше, аби прокидатись о 7:00, готувати сніданок і йти до школи. «Стежу за гігієною сну, намагаюся не занурюватися в телефон», – каже підприємниця.
Зображення згенеровано ШІ Midjourney в співавторстві з Марією Шарлай
У 2019 році Шелемба захопився тріатлоном і пройшов половину перегонів Ironman. Разом із ним тренувалася частина команди «Датагруп». У 2023-му Шелемба повернувся до спорту: побачив, що енергії бракує й варто зрушити себе і колег.
«Працювати й тренуватися разом – гарний спосіб позбутися стресу», – коментує дослідниця стійкості Стенлі.
Працівники «Датагруп» планують естафету й готуються до неї в командах. Шелемба займається по шість разів на тиждень у спортзалі, басейні та їздить на велосипеді. Схуд на 13 кг. На осінь він запланував зробити ще «половинку» Ironman. «У мене інтенсивна програма тренувань», – констатує СЕО «Датагруп».
Чому тріатлон? Зокрема, через те, що це «спорт для інтровертів», каже Шелемба. За три години їзди на велосипеді встигаєш усе обміркувати й спланувати. Пауза в спілкуванні допомагає йому відновлюватися. Протягом дня СЕО «Датагруп» обов’язково проводить півтори години на самоті.
Мінімум 10 хвилин зранку мають бути присвячені собі. Це правило Лукаш із Metinvest Digital. Зарядка, тренування або прогулянка – обов’язкова рутина кожного дня. Під час тривалих нарад Лукаш закликає колег зробити перерву й розім’яти шию та кінцівки.
Лукаш повернулася до соматичних тренувань – вправ, що сфокусовані на одній проблемі чи частині тіла. Напередодні інтерв’ю вона пропрацьовувала дихання, спину та шию. «Суть – уповільнитися й відчути мікроскопічні рухи, – пояснює вона. – Різниця між самопочуттям до і після – як між чорним і білим».
Під час гострого стресу Лукаш допомагає масаж і робота з психологом. Шкурба займається психоаналізом. Умова успіху – часті відвідування, вважає він. «Коли ходиш через день, не встигають з’являтися нові кризи, – пояснює Шкурба. – Говориш про прості, ніби неважливі речі. Саме в них багато цікавого для розуміння себе».
Кола підтримки
Один з інструментів, що допомагає Кошарній впоратися зі стресом, – йога. Свою першу тренерку з йоги в Празі підприємниця цінувала не лише через експертизу, а й через відчуття розслаблення та спокою, яке давало спілкування з нею. «Це була єдина година, коли я відключала телефон», – згадує Кошарна.
Тимчасові переселенці втрачають оточення, каже вона. Віднайти його важливо для відновлення. Кошарній допоміг чеський партнер, запросивши релокованих українців до власного офісу. «Працювати із сучасного європейського офісу, де вирує життя, було шаленою підтримкою», – згадує Кошарна.
У перші тижні вторгнення команда Metinvest Digital почала проводити «паляничні зустрічі». Обговорювали виклики, страхи, переживання. Це тривало місяць, допоки Лукаш не припинила зустрічі. «Перейдімо від руйнування до будування», – сказала вона.
Зображення згенеровано ШІ Midjourney в співавторстві з Марією Шарлай
Команда почала зустрічатися на IQ-ланчі, де вони ділилися не проблемами, а рішеннями: інструментами подолання стресу, порадами із тайм-менеджменту та концентрації. «У квітні 2022-го ми перейшли з режиму «поплачмо в жилетки» до розвитку», – каже Лукаш.
Деякі лідери «Райфу» до війни відвідували English Speaking Club для поліпшення знань мови. На початку вторгнення Пилипенко думала зупинити клуб, але викладач-американець відмовив її. «Для них це єдина можливість відволіктись», – сказав він.
Ресурсні спільноти – частина стратегії «Райфу» з побудови стійкості в лідерах. «Під час війни групи важливі для керівників, – каже Пилипенко. – Я член CEO Club, і моя персональна участь у клубі зросла в рази».
Окремий напрям у «Райфі» – платформа бізнес-бліц. Зустрічі відбуваються офлайн, і керівники департаментів приїздять навіть з-за кордону. «Намагаємося бути поруч», – каже Пилипенко. Ці зустрічі надають їй відчуття причетності до спільноти. «Для мого типу особистості найбільша підтримка – люди», – резюмує вона.
Психотерапевт Станчишин радить лідерам розбудовувати взаємини в команді. «Керівник може говорити, що втомлюється, – каже він. – І чесно казати, що зараз не має рішення, але шукає його».
На початку «паляничних зустрічей» працівники Metinvest Digital не наважувалися говорити першими, тож починала Лукаш. Вона розповідала, коли їй буває страшно, у яких ситуаціях вона не розуміє, що робити, і їй потрібна підтримка. Люди відчували безпеку і відкривались у відповідь.
Ефект радикальної чесності? Помітивши на дзвінку, що лідерка почувається пригніченою, команда Лукаш того ж дня надіслала їй посилку з фруктами і квітами. «Коли є постійна взаємодія, люди дають підтримку і ресурс у відповідь», – певен Станчишин. Ще одна його порада – дякувати команді.
СЕО медіагрупи Starlight Media Олександр Богуцький, 51, багато часу інвестує в розбудову культури вдячності і посмішок. «На деяких наших нарадах можна подумати, що люди придурюються, – розповідає він. – «Я хотів би подякувати директору з мовлення за підтримку цієї ідеї». «А я – директору виробництва». Результат? Об’єднаний цінностями колектив і джерело ресурсу».
Зображення згенеровано ШІ Midjourney в співавторстві з Марією Шарлай
Лідер у пошуках сенсу
У квітні 2022 року Шелемба переживав упадок сил. Компанія та команда були стабілізовані, «Датагруп» закупили обладнання для ЗСУ на $10 млн. «З’явилося відчуття «ну а далі що?» – згадує він. – Протягом місяця напруження я був дуже результативним. Коли це зникає, накриває». Врятувала благодійність. Шелембі та його компанії завжди відгукувалась допомога дітям. «Багато дітей залишилися без батьків, – каже топменеджер. – Доки у держави руки дійдуть щось із цим зробити, у маленьких дітей буде велика трагедія».
Разом із фондом «Я – майбутнє України» та ювенальною поліцією «Датагруп» 1 липня запустила проєкт «Наші діти». Компанія виділяє на потреби дитини 10 000 грн на місяць, а фонд контролює використання коштів. Наразі на підтримці 92 дитини.
Велика перемога складена з тисячі маленьких. Великий стимул – бути однією з цеглинок
Олександр Богуцький СЕО медіагрупи Starlight Media
Волонтерські рухи тримають команду в тонусі, переконаний Станчишин. «Мати дотичність до війни – важливий фактор життя, – каже він. – Це додає згуртованості і знімає тривогу».
Поміч іншим допомагає команді «Райфу» збиратись у кризові моменти. «Колега розповідала, як обдзвонювала клієнтів у перший день війни, поки чоловік пакував машину, – згадує Пилипенко. – Наша діяльність набула глибокого сенсу під час війни».
Коли очільниця департаменту комунікацій Starlight Media Яна Гончаренко знайшла військовий госпіталь, де поранені дивилися програми їхньої компанії, про це одразу розповіли команді. «Всі плачуть, – каже Богуцький. – Батарейки заряджені, сил ще більше».
Одна з місій Starlight Media – документувати злочини росіян. Журналісти переконують жертв злочинів розповідати про них. «Це складна робота, – каже Богуцький. – Але велика перемога складається з тисячі маленьких. Великий стимул – бути однією з цеглинок».
До 2016 року Шелемба працював у Дубаї – очолював проєкти в європейському та близькосхідному регіонах McKinsey. Після 24 лютого колишні колеги запропонували йому повернутися. Він відмовився. Відчував, що потрібен іншим саме в Україні. В певному розумінні війна надала його життю сенс.
«Гостре розуміння смислу того, що і для чого ми робимо, – це теж джерело енергії», – міркує він.
Зображення згенеровано ШІ Midjourney в співавторстві з Марією Шарлай
Життя без пауз
Щоранку Лукаш гуляє в лісі. Це її спосіб зберігати баланс, аби бути корисною собі та світу.
«У мене вкрали рік життя – не хочу, щоб вкрали ще один, – каже вона. – Тож продовжую жити». Балансувати сфери життя та не відкладати їх на «після війни» – рецепт стійкості Шелемби. Щовечора він витрачає мінімум годину, аби зробити домашні завдання з дітьми.
Станчишин радить не нехтувати активностями, що наповнюють життя. «Ми можемо їсти полуницю, гуляти і робити ремонт у квартирах, хоч і не знаємо, чи будуть вони завтра», – каже психотерапевт.
Для Пилипенко такою активністю стала освіта. Програма для керівників HR-департаментів від Вортонської школи бізнесу допомогла їй психологічно підготуватися до травмуючого досвіду.
Кошарна щороку проходить одне поглиблене навчання та кілька коротких курсів. До війни підприємниця навчалась у KMBS та Аспен Інституті. За час вторгнення закінчила програму «Стратегічний архітектор» в українсько-шведському проєкті DYB і проходить кілька коротких курсів. «Можливість розвиватися cтала наповнювальною силою», – каже Кошарна.
І останнє, проте не менш важливе – відпочинок. Після шести років роботи у McKinsey по 15 годин на добу Шелемба не працює у вихідні, за винятком кризових ситуацій. «У 99% випадків, коли я працював у суботу і неділю, це нікому не було потрібно, – каже він. – Усвідомив, якою ціною це дається, і більше так не робив».
Шкурба почав брати паузи після повномасштабного вторгнення. Під час останнього відрядження він заклав у графік два дні на відновлення. Провів їх на природі разом із колегою та його родиною. «Подивився на гори біля Сіетлу, зарядився – каже Шкурба. – Намагаюся планувати так, щоб між складними проєктами були перерви».
Як виміряти ефективність відновлення? Працює лише внутрішній барометр, вважає Лукаш. Якщо після останньої робочої зустрічі хочеться піти на пробіжку, все добре. Хочеться впасти на диван – потрібне перезавантаження.
На лісових прогулянках Лукаш робить кожен крок усвідомлено, глибоко вдихаючи повітря і роздивляючись квіти: які вже відцвіли, які тільки розпускаються. «Заземлюєшся, спостерігаєш за цим, а потім вмикаєш комп’ютер і до обіду працюєш на одному диханні, – помітила вона. – Хай би які важкі переговори чи зустрічі були».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
