Категорія
Компанії
Дата

Микола Лагун – автор найбільшого банкрутства в українському банківському секторі. Хто сплатить рахунки

Якими тільки титулами не обсипали колись засновника Дельта Банку Миколу Лагуна: «Фінансист року», «Банкір року», «Найкращий топменеджер»… «У нього є всі шанси створити найбільший комерційний банк у країні», – говорила 2013‑го засновниця інвесткомпанії ICU Валерія Гонтарева. Майже вгадала. Коли Нацбанк України під її керівництвом визнав Дельта Банк неплатоспроможним, це був четвертий банк країни за розміром активів, який у роздрібному бізнесі поступався лише ПриватБанку.

Микола Лагун – автор найбільшого банкрутства в українському банківському секторі. Хто сплатить рахунки? /Фото з особистого архіву

Микола Лагун – автор найбільшого банкрутства в українському банківському секторі. Хто сплатить рахунки? Фото з особистого архіву

За п’ять років після краху Лагун, 47, уникає світських тусовок і пересувається містом з охороною. Його можна зустріти в бізнес‑центрі «Сенатор», де пов’язана з ним компанія орендує невеликий офіс на десятому поверсі.

Майно ексбанкіра на 700 млн грн заарештоване за рішенням суду. Кредитори втратили майже 36 млрд грн. Зліт і банкрутство «Дельти» зазвичай описують двома способами. Одна історія – про зухвалого бізнесмена, котрому не пощастило. Інша – про купку аферистів, які до слушної нагоди успішно імітували бурхливу банківську діяльність. Forbes розповідає, як це було насправді.

ЖЕРТВА ОБСТАВИН

Лагун створив Дельта Банк за образом і подобою «Російського стандарту» Рустама Таріко. «Дельта» стартувала 2006 року як банк‑монолайнер. Вона видавала швидкі кредити під 50– 80% річних у магазинах побутової техніки.

На ту пору Лагун уже був мільйонером. У 2004 році Віктор Пінчук купив за $250 млн Укрсоцбанк, де 31‑річному Лагуну належало 10% акцій. Для запуску «Дельти» молодий банкір позичив у Пінчука ще $100 млн.

Бізнес‑модель Дельта Банку була влаштована так: установа розміщувала валютні облігації під 10% річних, а потім роздавала ці гроші як гривневі споживчі кредити під захмарні відсотки. Фінансова криза 2008 року поставила на цій моделі жирний хрест.

Тоді Лагун вирішив будувати звичайний банк – залучати депозити й розвивати корпоративний бізнес, благо після кризи багато фін­установ поспішали позбутися проблемних кредитів. У 2010‑му Лагун купив кредитний портфель Укрпромбанку на 3 млрд грн. Разом з проблемними позиками він отримав великого партнера: Укрпромбанк кредитував на гроші американської Cargill Financial Services. Борги «Укрпрому» перед Cargill були конвертовані в 30% акцій «Дельти».

Угода із Cargill не сподобалася Пінчуку, і він подав на Лагуна до Лондонського арбітражу. Щоб розплатитися з олігархом, у якого в заставі були акції «Дельти», Лагун продав фінансову компанію «Дельта‑В’єтнам», Банк 3/4, колекторську компанію ССG і недобудоване котеджне селище «Олімпік Парк» у Київській області. Собі у плюс Лагун міг записати угоду з Ігорем Коломойським, який за $200 млн викупив контроль над мережею АЗС і нафтобаз «Альфа‑Нафта», що мала прострочену заборгованість перед «Укрпромом». Так «Дельта» увійшла до двадцятки найбільших банків України.

Далі пішло накоченим шляхом. У 2011‑му Лагун придбав за 1 млрд грн портфель валютних іпотечних кредитів Укрсиббанку номінальною вартістю 5 млрд грн. А у грудні 2012‑го скористався конфліктом між власниками групи «Донецьксталь» Віктором Нусенкісом і екс-генпрокурором Геннадієм Васильєвим, за $1 купив Кредитпромбанк із номінальними активами 12,5 млрд грн.

Матеріали по темі

Лагун придивлявся до банку з 2009 року й думав, що непогано знає його зсередини: з лютого 2011 року заступником голови правління «Кредитпрому» працювала Алла Шульга, його давня знайома ще по «Укрсоцу». Донецькі власники «Кредитпрому» припинили обслуговувати видані їм кредити, а великі вкладники почали забирати депозити. Голові НБУ Сергієві Арбузову не потрібен був крах великого банку, й він пообіцяв Лагуну допомогти переварити купівлю. Для «Дельти» угода була перепусткою в першу десятку фінустанов. У перспективі вона надавала доступ до великих промислових позичальників з Донбасу.

Не всі керівники «Дельти» поділяли ентузіазм Лагуна. Голова правління «Дельти» Олена Попова та її перший заступник Віталій Масюра спершу були проти угоди із «Кредитпромом». «Коли на правлінні розглядали поглинання Кредитпромбанку, ледь не дійшло до бійки»,– згадує Євген Плотиця, тодішній заступник Попової. Масюра на ту пору очолив «Кредитпром» і знав його з вивороту. Він був проти заміни співробітників «Кредитпрому» на ставлеників «Дельти»: на думку Масюри, позичальники Донбасу просто не пустять їх на поріг.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

А Лагун, наче й не було нічого, продовжував накачувати «Дельту» активами. У травні 2013 року він придбав Сведбанк за $175 млн, а в липні почав перемови про купівлю Астра Банку у грецької Alpha Bank Group. Його не бентежило, що фінансове становище «Дельти» погіршується. У липні 2013‑го банку належало погасити облігації на 200 млн грн. Щоб розрахуватися з кредиторами, установа випустила нові папери з прибутковістю 17% річних замість 15,5% за старим боргом.

У вересні Лагун оголосив про купівлю Астра Банку за €93 млн ($110 млн). Через фінансову кризу в Греції власники віддали «Астру» майже задарма. «У Астра Банку було приблизно 200 млн грн на коррахунку і 600 млн грн в ОВДП, – згадує колишній голова правління «Астри» Михайло Власенко. – Практично живі гроші сумою, еквівалентною ціні покупки». Дельта Банк презентував результати злиття 30 листопада 2013 року. У ніч перед цим «Беркут» жорстоко розігнав небагатолюдний студентський табір на Майдані Незалежності. Почалася Революція гідності.

Вкладники ринули забирати гроші з банків, позичальники – тягнути із обслуговуванням кредитів. У листопаді‑грудні 2013 року громадяни винесли з «Дельти» 2 млрд грн, або 8% депозитів, чверть кредитів наприкінці року були визнані проблемними. Банки пішли в НБУ за рефінансуванням. «Дельта» була у перших рядах. З грудня 2013 року по березень 2014‑го банк Лагуна одержав майже 3,2 млрд грн, а в березні‑квітні 2014‑го, після втечі Януковича і голови НБУ Ігоря Соркіна, – ще 5,5 млрд грн. Як повідомила згодом Генпрокуратура, «Дельта» конвертувала 4,1 млрд грн «рефінансу» і надіслала $535 млн на закордонні рахунки 12 пов’язаних компаній.

Коли на правлінні розглядали поглинання Кредитпромбанку, ледь не дійшло до бійки

Проблеми з ліквідністю не заважали Лагуну мріяти про нові поглинання. У лютому 2014‑го він заявив, що домовився з Cyprus Popular Bank про купівлю Марфін Банку. Для Масюри і Плотиці це вже було too much. Вони пішли з банку, зіславшись на незгоду зі стратегією, обраною власником.

Лагун і Попова залишилися розгрібати сніговий вал проблем. Третина кредитного портфеля «Дельти» припадала на позичальників з Криму й зони антитерористичної операції. «Коли ми втратили активи сумою майже 2,5 млрд грн у Криму, то звернулися до НБУ по допомогу, – розповідає Попова. – Нам відповіли, що Ощадбанк втратив понад 14 млрд грн, його проблеми важливіші».

Корпоративний портфель банку, і без того проблемний через донецькі позики «Кредитпрому», псувався на очах. Великі позичальники, серед них компанії Вадима Новинського, Костянтина Жеваго, Таріела Васадзе і Тараса Барщовського, припинили обслуговувати кредити, розповідає Попова. «Навіть держпідприємства, пов’язані з видобутком газу, перестали платити»,– говорить вона. До осені 2015‑го необслуговувана заборгованість цих позичальників досягла 5 млрд грн.

Ситуація з роздрібними кредитами була не набагато кращою. Щоб захистити громадян від девальвації, Верховна Рада ввела мораторій на стягнення майна за валютними кредитами. Так, завис портфель іпотечних позик «Дельти» на 2,5 млрд: стимул платити зник навіть у платоспроможних позичальників. У травні Дельта Банк одержав від НБУ ще 522 млн грн. І почав затримувати виплату вкладів.

Лагун продовжував робити гарну міну при поганій грі. У червні 2014‑го «Дельта» запустила програму автокредитування, а в серпні уклала попередній договір про купівлю Універсал Банку. Нацбанк, який з 19 червня очолила Гонтарева, угоду не схвалив. «Лагун постійно розповідав, що у нього акціонери Cargill і що він знайде кошти на купівлю банків і капіталізацію», – згадує вона.

Але Cargill рятував не «Дельту», а свої гроші. Тимчасова адміністрація виявила, що Cargill провів залік на $100 млн з Іллічівським зерновим портом і «СтройБуд Іллічівськ» (частка в цих компаніях належить Масюрі), а також із підприємствами Барщовського «Яблуневий дар» і «Танк Транс». Суд визнав цей залік незаконним.

У липні‑вересні НБУ видав Дельта Банку ще майже 2 млрд грн. Практично одночасно з останнім траншем поповзли чутки про арешт Лагуна. Фінустанова оперативно їх спростувала, але це не допомогло – під відділеннями почали збиратися натовпи вкладників. Аби стримати відтік коштів, «Дельта» встановила ліміти на операції з картками. Відтік не уповільнювався. Наприкінці жовтня НБУ визнав банк проблемним і призначив куратора.

За півтора року Національне антикорупційне бюро України заявило, що, всупереч забороні НБУ, «Дельта» роздробила 13 000 великих депозитів обсягом 2 млрд грн. Сенс операції полягав у тому, щоб розміри внесків не перевищували 200 000 грн – збереження такої суми гарантується державою. Паралельно банк «схлопував» великі депозити юросіб з «працюючими» позиками, забезпеченими заставою. Внаслідок таких угод з Державною іпотечною установою «Дельта» втратила права вимоги за кредитами на 3,9 млрд грн, з Ощадбанком – на 1,7 млрд грн. Суд визнав ці оборудки незаконними.

«Усе, що відбувалося в банку напередодні тимчасової адміністрації, – це відчай», – вважає Плотиця, який і після звільнення з «Дельти» підтримував стосунки з колегами. За його словами, Лагун отримував погрози з усіх боків, зокрема й від утікачів з оточення Януковича. Але публічно банк продовжував працювати, наче нічого й не трапилося. Запустив портал онлайн‑кредитування і перейшов на свій процесинг.

До грудня 2014 року всім стало зрозуміло, що силами Лагуна «дірку» в балансі Дельта Банку заткнути неможливо. НБУ підготував план націоналізації, яку оцінив у 22 млрд грн. 29 грудня Верховна Рада виділила 36 млрд грн на докапіталізацію банків, а вранці 31 грудня НБУ оголосив Дельта Банк системно важливим, продемонструвавши, що вийшов на шлях його націоналізації.

Коли Валерія Гонтарева опинилась у кріслі регулятора, вона кардинально змінила думку про Дельта Банк.

Коли Валерія Гонтарева опинилась у кріслі регулятора, вона кардинально змінила думку про Дельта Банк.

О 15:00 того ж дня у Гонтаревої та її першого заступника Олександра Писарука була чергова зустріч із Лагуном. «Ми йому показуємо: дивіться, Миколо, у вас немає кореспондентського рахунку в цьому банку на $242 млн», – згадує Гонтарева. Як з’ясували інспектори НБУ, рахунок у люксембурзькому East West Bank «Дельта» обнулила ще у квітні 2013 року, але регулятору весь цей час показувала фальшиві «свіфтівки», що підтверджували наявність грошей. «Чисте шахрайство – підроблена фінансова звітність, яку підписувала голова банку!» – гарячкує Гонтарева.

Чому НБУ одразу ж не визнав «Дельту» неплатоспроможною? По‑перше, керівництво НБУ побоювалося ефекту доміно, коли падіння великого банку провокує набіг вкладників на інші фінустанови. По‑друге, йому було просто не до того. Україна вела переговори з МВФ про нову програму, а Нацбанк про всяк випадок готувався ввести надзвичайний стан у банківській системі – банківські канікули.

Наприкінці лютого Рада нацбезпеки й оборони відкинула націоналізацію. «Цифри й документи, надані Національним банком, зокрема за якістю активів «Дельти», свідчили, що його націоналізація обійшлася б платникам податків значно дорожче, ніж ліквідація», – пояснює ексміністр фінансів Наталія Яресько.

3 березня 2015 року в «Дельту» ввійшла тимчасова адміністрація під керівництвом Владислава Кадирова. Водночас Нацбанк визнав неплатоспроможними куплені Лагуном Кредитпромбанк і Омега Банк (Сведбанк), а за два тижні – Астра Банк.

АФЕРА ДЕСЯТИЛІТТЯ

У «Дельті» на тимчасову адміністрацію чекало чимало сюрпризів. «Банк скуповував багато активів, не розбираючись і оформляючи угоди як заманеться, – згадує директор‑розпорядник Фонду гарантування вкладів Світлана Рекрут. – Коли ми зайшли, виявили ангари документів з куплених активів, які навіть ніхто не розпаковував».

Сюрприз номер два. Крім грошей, які зникли в East West Bank, банк недорахувався ще $253 млн, які з грудня 2014‑го по квітень 2015‑го були списані із коррахунків у Bank Winter, Meinl Bank і Bank Frick.

Що за чортівня? Кадиров став розбиратися. І ось що виявив.

У 2011 році «Дельта» почала щедро кредитувати сім щойно створених українських компаній, зареєстрованих за однією адресою. Далі гроші переказувалися на користь підконтрольних «Дельті» нерезидентів – нібито як оплата за постачання товарів. Поставки не відбувалися, і передоплата поверталася, але не повністю. Щоб компанії могли розплатитися з «Дельтою», їм видавалися нові позики. За оцінкою Фонду гарантування вкладів, спочатку в компаніях‑нерезидентах осідало 20% таких кредитів, а у 2014‑му їхня «частка» зросла до 70%.

Різниця накопичувалася на рахунках офшорів, пов’язаних із «Дельтою». Сама «Дельта» відкрила у 2011 році коррахунки в західних банках із не найкращою репутацією. Гроші на цих рахунках використовували як заставу за кредитами, які банк‑контрагент видавав пов’язаним із «Дельтою» офшорам. Ось кілька характерних операцій, реконструйованих тимчасовою адміністрацією Дельта Банку.

У жовтні 2012‑го зареєстрована на Британських Віргінських островах фірма Silisten Trading Limited отримала в Meinl Bank $87,3 млн. Угоду від імені компанії підписав співробітник Дельта Банку Олексій Суковатий, договори застави від імені «Дельти» – Олена Попова. Кредиту не повернули, й у січні 2015‑го гроші з коррахунку «Дельти» були списані.

У грудні того ж року Bank Winter видав $50 млн Jamico Finance Limited, теж з Британських Віргінських островів. Масюра підписав договір про передачу коштів на коррахунку «Дельти» під заставу. 3 грудня 2014 року, після того, як кредит не повернули, гроші з коррахунку були списані.

Така ж доля чекала на $115,5 млн, що їх «Дельта» тримала на коррахунку в банку Bank Frick & Co. Одним з кінцевих адресатів цих грошових потоків була кіпрська Kalouma Holding Limited, яку Лагун придбав під час поглинання «Кредитпрому». У березні‑травні 2013 року Kalouma надала «Дельті» три субординованих кредити на $242 млн, а пізніше профінансувала купівлю Астра Банку.

У чому був сенс цих операцій? Лагун гарячково скуповував банківські активи, і, щоб не порушити нормативи НБУ, «Дельта» мала встигати збільшувати капітал. В акті перевірки, який НБУ затвердив 19 січня 2015 року, констатується, що на папері з 4 січня 2010 року до 15 грудня 2014 року статутний капітал «Дельти» було збільшено на 3,2 млрд грн. Насправді ж 1,8 млрд грн, або 56% цієї суми, до банку не дійшли: кошти були або зняті в день переказу, або їх узагалі банк не отримав.

Позиція Лагуна проста: за Володимира Стельмаха керівництво НБУ було чудово поінформоване про суть операцій з коррахунками і не бачило в них нічого поганого. Операції були, за версією Лагуна і Попової, безризиковими, оскільки гроші поверталися в банк. При цьому вони забувають уточнити, що по дорозі ці кошти з ресурсів банку, або грошей вкладників перетворювалися на гроші акціонера.

Фонд гарантування вкладів стверджує, що у 2012–2013 роках «Дельта» збільшила ліміти на користь 50 000 проблемних позичальників за картковими кредитами. За два роки вони нібито зняли через два київські відділення «Дельти» 4,5 млрд грн, або $535 млн. Як з’ясував фонд, самі позичальники не відали про це ні сном ні духом, деяких на момент видачі готівки не було й серед живих. Розслідування справи, порушеної за зверненням фонду Нацполіцією, за п’ять років не дало результатів. Лагун називає цю історію «маячнею».

Увага, розшук! Голова правління Дельта Банку Олена Попова залишалася на своєму місці до кінця. Зараз вона не в Україні.

Увага, розшук! Голова правління Дельта Банку Олена Попова залишалася на своєму місці до кінця. Зараз вона не в Україні.

«Щоб провернути таке, два відділення мали зранку до вечора видавати готівку і нічим іншим не займатися», – говорить Плотиця, який відповідав за операційну діяльність «Дельти». На його думку, сенс операції міг полягати в заліку кредитів юросіб.

Вивчаючи операції «Дельти», перестаєш дивуватися з чого‑небудь.

Про що думає банкір, який 30 квітня 2014 року видає $75 млн компанії, названій на честь легендарних грабіжників? Фірма «Бонні і Клайд», що працювала в орбіті Дельта Банку з 2011 року, одержала гроші до 5 травня і їх не повернула. 12 травня «Дельта» поступилася правами вимоги за цим кредитом підконтрольній офшорній компанії з 70%. Але навіть 30% повернути не вдалося: офшор розплатився підробленою «свіфтівкою» про рух на кореспондентському рахунку в East‑West Bank сумою $22,5 млн.

«У схемах брали участь приблизно 50 пов’язаних із банком компаній, – стверджує Кадиров. – Якби не ці схеми, Дельта Банк не ліг би». На його думку, банк був фактично неплатоспроможним з 2012 року.

Нині у «Бонні і Клайда» більш солідна назва – «Факторіал М», але це не врятувало найбільшого позичальника «Дельти» (3,2 млрд грн) від ліквідації. За оцінкою ФГВ, третина корпоративних кредитів, виданих банком, – такої самої якості, тобто їх ніколи не повернуть. Тож не дивно, що в ліквідаційному балансі ФГВ оцінив заборгованість корпоративних позичальників у чотири рази дешевше за номінал, а фізичних осіб – у два з половиною рази. Розрив між наявними активами й вимогами кредиторів – майже 36 млрд грн.

ХТО СПЛАТИТЬ РАХУНКИ

Лагун виїхав з України восени 2015 року, повернувся у березні 2020‑го, перед карантином. У перерві між судовими засіданнями й допитами він знайшов пів години, щоб відповісти на запитання Forbes.

За порадою адвоката, замість особистої зустрічі ексбанкір вирішив поговорити телефоном. «Усе чудово, – хоробриться він. – Приїжджайте в гості».

Лагун заперечує, що за ним ганяються кредитори, і продовжує наполягати, що, відправивши банк на ліквідацію, держава зробила помилку. Націоналізація могла б урятувати «Дельту», яка заробляла б нині не гірше, ніж націоналізований ПриватБанк.

Крах «Дельти» сплодив 600 кримінальних справ, які наразі нічим не закінчилися. Ключові документи в банку підписували Попова та її перший заступник Масюра. Попова, з якою Forbes спілкувався електронною поштою і в месенджері, не в Україні. З лютого 2017 року вона у розшуку. У грудні 2019‑го їй і керівнику «Бонні і Клайда» Наталії Кормаченко заочно вручили підозри у розтраті майна на $150 млн. Масюрі повідомили про підозру в розтраті $50 млн ще в січні 2016‑го. У грудні 2018‑го кримінальну справу було зупинено за клопотанням слідчого. У розшуку він не перебуває.

Лагунові звинувачень не висунуто – він нічого не підписував.

Історія «Дельти» закінчується на початку жовтня, коли спливає п’ятирічний термін, відведений за законом на ліквідацію. «Дельті» залишилося виплатити 8,6 млрд грн Фонду гарантування вкладів, 8,8 млрд грн – великим вкладникам, депозити яких не покриваються державними гарантіями на 200 000 грн, і 22 млрд грн – юридичним особам, чиї кошти зависли на рахунках у «Дельті». Але на погашення вимог кредиторів – лише 4 млрд грн. Майже всі активи «Дельти» продані. Пули кредитів, що залишилися, обходяться покупцям у 5% від номінальної вартості.

Звідки візьмуться гроші? ФГВ має намір відсудити 20 млрд грн у Лагуна й колишнього керівництва «Дельти», але перспективи цього позову туманні. Фонд висуває претензії за сукупністю операцій, які призвели до банкрутства. Натомість суд хоче розглядати кожну операцію окремо.

У березні ФГВ найняв британську юридичну компанію DWF для пошуку зарубіжних активів Лагуна. У вересні юристи нададуть попередній звіт і Рекрут має намір почати полювання – судовий процес в іноземній юрисдикції, щоб стягнути з Лагуна та колишніх керівників «Дельти» 36 млрд грн, яких бракує для виплат кредиторам. Якщо в Україні заарештувати активи, записані на родичів, не можна, то британське законодавство це цілком дозволяє, головне – довести, що у них не було грошей на самостійну оплату майна. «Арешт не означає стягнення, але так можна створити максимальний дискомфорт акціонерам і змусити їх гасити борги», – пояснює Рекрут.

Лагун дискомфорту не відчуває. Він шукає нову ідею для великого бізнесу. Звідки візьметься капітал, адже у самого Лагуна, за його словами, нічого не залишилося? «Була б ідея, кошти знайдуться, – замріяно говорить він. – Нині на ринку грошей багато».

Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)

Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Топ-100 приватних компаній | Кращі міста для бізнесу