5 липня в Лугано завершилась перша офіційна подія, присвячена відновленню України. Урядова команда презентувала міжнародним партнерам та донорам план відновлення, який, за словами Шмигаля, розробляли понад 3000 українських та міжнародних експертів. Незважаючи на масштабну підготовку, до реазізації плану відновлення України залишилися питання
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Одразу після презентації плану між усіма залученими сторонами почалася дискусія, яка дуже швидко перейшла з кулуарів у публічну площину. Головні висновки, що народилися в ході обговорення з ключовими стейкхолдерами в Лугано.
Висновок 1. Відсутність лідера процесу відновлення.
Ще напередодні конференції йшли активні обговорення щодо потенційного лідера процесу відновлення. Очікуваною є позиція нашої влади, яка хоче очолити цей процес.
На конференції прем’єр представив багаторівневу структуру Української платформи відновлення, що передбачає наявність Борда з лідерів держав для формування стратегічних напрямків та візії, Спільної координаційної групи керівників виконавчої влади країн-партнерів та тематичних груп за галузевими напрямками. Але держава хоче залишити всі ключові рішення за собою.
Не є несподіванкою недовіра партнерів до намірів української влади грати першу скрипку. Незважаючи на цілковиту підтримку найближчих партнерів, ця підтримка не є безумовною, а в інституціях, які вливали кошти в реформи, що не відбулися, досі про це пам’ятають. Українська влада має або піти на поступки, або створити дієвий та прозорий механізм, який дасть можливість донорам впливати на процеси та слідкувати за розподілом коштів.
Конференція також засвідчила існуючі непорозуміння між США та ЄС, які претендують на лідерство у процесі. А це вже безпосередньо буде впливати на пріоритети та цілі відбудови.
Висновок 2. Підтримка міжнародних партнерів напряму залежить від виконання Україною домашньої роботи.
Щодо суми $750 млрд, оголошеної Україною на форумі,є багато питань, які залишаються без відповіді. У своїй промові прем’єр розповів про етапи, підходи та джерела, але цього недостатньо.
Як буде побудована взаємодія між стейкхолдерами та офісами відновлення у різних країнах? Які процедури будуть застосовані для перевірки доречності та ефективності проєктів відновлення? Як вони будуть реалізовані? Які інвестиційні перспективи ми створимо? Чи доречно відновлювати частину інфраструктури, яка не відповідає сьогоднішнім економічним реаліям та так і залишилася спадщиною радянського союзу?
Від першої дводенної події не можна було очікувати детально виписаних механізмів та відповідей на всі питання. Та головне, що цих відповідей від нас очікують партнери, які безупинно наголошували на цьому. Їхні меседжі досить зрозумілі: від того, як швидко та якісно влада буде знаходити відповіді на ці питання, залежить подальша фінансова допомога.
Висновок 3. Гроші не можуть вирішити все.
«Реформи мають іти пліч-о-пліч з інвестиціями». Це цитата Урсули фон дер Ляйєн, яка повністю відображає очікування не лише міжнародних інституцій, але й приватних інвесторів. Інерція, за рахунок якої ми могли існувати раніше, цього разу не допоможе. Окрім стратегічного бачення, для втілення такої кількості реформ, що потребує Україна, потрібна тривала політична воля та правильні комунікації в системі: держава – міжнародні партнери – українське суспільство.
Ще одним важливим питанням, що обговорювалось, є питання людського ресурсу. Від кваліфікованих будівельників, інженерів та енергетиків і до консультантів та менеджерів, які мають впроваджувати план у життя, – Україна відчуває гострий дефіцит фахівців. І це ще одна проблема, яку ми маємо вирішити.
Висновок 4. Відновлення має розпочатися вже зараз.
Цю тезу прямо заявила наша влада та зазначила окремим пунктом у плані. Але паралельно з фінансуванням під потреби відновлення нам потрібні додаткові залучення у держбюджет на покриття поточних витрат.
У той же час, оцінюючи ризики, ми не можемо розраховувати на інвестиції в масштабні проєкти. Партнери готові підтримувати життєдіяльність нашої економіки, але через війну, завершення якої важко спрогнозувати, так само як і забезпечення виконання державою боргових зобовʼязань, поки що залишається відкритим питання стосовно джерел для початку відбудови України просто зараз.
Без сумнів, ми маємо велику підтримку і перші вдалі спроби налагодити взаємодію. Але щоб покрити ризики, ми маємо пропонувати більше та бути відкритими до рішучих змін.
Ще одним джерелом відновлення, зазначеним у плані, є бюджет України. А на його наповнення безпосередньо впливає підприємницька активність всередині країни, що підводить нас до останнього, але дуже важливого висновку.
Висновок 5. Український бізнес має стати третім суб’єктом у плані відновлення України.
Паралельним центром обговорення актуальних проблем українського бізнесу (а їх ох як багато) став українсько-швейцарський бізнес-хаб, організований Українсько-швейцарською бізнес-асоціацією (USBA), Швейцарською федерацією малого та середнього підприємництва та Посольством України у Швейцарії у партнерстві з CEO Club Ukraine.
Метою хабу було почати будувати глобальну взаємодію з міжнародними партнерами, презентувати можливості українського бізнесу та заявити про український бізнес як про суб’єкта, який має брати активну участь у відновленні країни.
Для того щоб акумулювати ресурси та відпрацювати єдину візію та принципи, було створено Коаліцію за модернізацію України, представники якої брали участь у дискусіях у рамках хабу. Ми заявили, що бізнес готовий взяти на себе відповідальність за економічний фронт країни, витрачати на це власний ресурс та експертизу, щоб допомогти Україні стати новим «європейським тигром». Ми відчули неабияку зацікавленість у реалізації таких планів з боку іноземних партнерів та приватних інвесторів. Але ефективність такої співпраці залежить і від того, чи почує українська влада підприємців, чи зробить кроки від соціалістичного підходу в напрямку економічної свободи та чи готова вона включити український бізнес у свій план відновлення?
Не можна зволікати та дати прихильникам минулого забрати в нас майбутнє. Окрім допомоги міжнародної спільноти, яку отримуємо, ми маємо владнати наші внутрішні справи та використати свій історичний шанс стати справжньою європейською країною з політичними, правовими та економічними свободами.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
