Від «набору хотілок чиновників» до «продуманого плану». Як бізнес оцінює план відбудови України, презентований урядом /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Від «набору хотілок чиновників» до «продуманого плану». Як бізнес оцінює план відбудови України, презентований урядом

Лугано, 2022. Фото Getty Images

Forbes попросив український бізнес оцінити план відбудови України, який український уряд презентував у швейцарському Лугано

4–5 липня український уряд презентував план відбудови України United 24 – це набір документів, які описують майже всі ключові сфери та галузі української економіки. Над планом останні два місяці Кабмін та Офіс президента працювали в рамках Національної ради відновлення.

Орієнтовна вартість його втілення – $750 млрд до 2032 року. План базується на 15 основних «національних програмах», які відібрали як пріоритетні члени Нацради, що працювали у 24 робочих групах. Ідеї кожної з 24 груп також викладено публічно – в окремих документах. Утім, радикальних реформ серед них не так багато.

План розраховано на 10 років. На період до 2032-го він вимагає $750 млрд інвестицій. З них $60–65 млрд необхідно залучити цього року, близько $300 млрд – на другому етапі «швидкої відбудови» (2023–2026), коли необхідно відновлювати найбільш нагальну інфраструктуру, як-от лікарні чи мости. Третя частина плану, «модернізація», потребуватиме близько $400 млрд у 2026–2032 роках. 

Про те, хто і як готував український «план Маршалла», Forbes писав у своєму матеріалі «Операція «Лугано». Також ми перечитали сотні сторінок плану відбудови України, розподілили усі напрацювання за пʼятьма умовними напрямами і вибрали головні цифри, про що дізнатися можна за цим посиланням. А що почула у відповідь від іноземних партнерів українська сторона, яка презентувала план, ми зібрали в цьому матеріалі.

Щоб дізнатися думку українського бізнесу щодо плану відновлення від українського уряду, Forbes вирішив опитати вітчизняних підприємців. Нижче їхні відповіді.

Денис Шмигаль у Лугано, 4 липня 2022 року. /Фото Getty Images

Денис Шмигаль у Лугано, 4 липня 2022 року. Фото Getty Images

Промисловість

(натисніть «Читати більше»)

  • Орієнтовна вартість втілення урядового плану розвитку секторів економіки з доданою вартістю – близько $50 млрд грн.
  • Основний акцент – на переробній промисловості. Наприклад, у АПК йдеться про ціль довести долю переробленої в Україні сировини, що йде на експорт, до 50% (зараз – не більше 35%). 
  • Амбіція в машинобудуванні – створити хаб із виробництва автокомпонентів та розвивати випуск батарей. Інший напрям – аграрне машинобудування. 
  • Рішення для металургії, яка скоротила понад 50% виробництва, – будівництво нових гірничозбагачувальних заводів та розширення «зеленої» металургії.

Ігор Гуменний, засновник торговельно-промислового холдингу UBC Group

Це набір бажань, «хотілки» наших чиновників. Я не побачив головної ідеї – фокусу на підприємницьку ініціативу. Уявіть, що я прийшов би до вас і сказав: хочу зробити свій iPhone, iPad і ще електромобіль. Показую графіки, презентації. Навряд чи ви подивитесь на мене, як на нормальну людину. Ось ми так приїхали в Лугано.

Я би розробляв програму з огляду на цілі та бачення, яку державу ми хочемо побудувати. Економіку країни треба не відновлювати, а потрібно будувати нову Україну. Основою має бути промисловість. Ви не знайдете жодної успішної країни в світі з населенням понад 5 млн людей без індустріальної основи.

Через війну знищено чи пошкоджено тисячі заводів, які ми успадкували від Радянського Союзу. Ці підприємства були технологічно відсталими, неефективними, в кращому випадку вони працювали на 50% своєї потужності. Їх відновлювати немає жодного сенсу. Треба будувати нову промисловість.

Як? Визначити пріоритетні галузі і направити ресурси не на їх фінансування, а на гарантії повернення приватних інвестицій в ці галузі. Економіку повинна будувати не держава, а приватний капітал.

Але спершу Україна має побороти корупцію, провести судову реформу. У мене немає підстав говорити, що держапарат може зараз змінитись. Я не вірю в катарсис корупціонерів-чиновників.

Крім цього, ми маємо ліквідувати інфраструктурний монополізм. За 30 років в Україні побудована корупційна економіка, де приватизовані та монополізовані цілі галузі. Це, наприклад, енергетики, які підключають до електро- та газових мереж. Вони зараз фактично збирають з бізнесу квазіподатки.

Можна мати прекрасний суд, чудовий уряд, але якщо ви не можете підʼєднатися до електроенергії, то хто буде тут щось будувати?

Артем Філіпʼєв, заступник гендиректора «АрселорМіттал Кривий Ріг» 

Насторожують ініціативи щодо локалізації виробництва в металургії. Навіть у мирний час це питання було непростим, оскільки жодних стимулів, зокрема податкових, національним виробникам продукції з доданою вартістю держава давати не хотіла. В умовах кризи будь-яка локалізація, найімовірніше, буде відбуватися адміністративно-розпорядчим способом, а це позбавляє гнучкості та зменшує маневреність бізнесу. Наприклад, під час епідемії COVID та в останні воєнні місяці продаж руди був рятівним колом для меткомбінатів.

Усіляко підтримуємо ініціативи з екомодернізації промисловості. Це повністю відповідає стратегії ArcelorMittal: у нашої корпорації багато корисних для України напрацювань у цьому напрямку, зокрема в розробці та промисловому використанні водневих технологій. При цьому форсоване впровадження нових галузевих нормативів без урахування економічних реалій не матиме потрібного ефекту, а, навпаки, може призвести до стагнації чи навіть відмирання металургійного виробництва і перетворення України на «країну ГЗК». А це, у свою чергу, суперечитиме політиці локалізації виробництва. 

Залізниця

(натисніть «Читати більше»)

  • Орієнтовна вартість втілення урядового плану відбудови в частині залізниці – близько 150 млрд грн.
  • Головну логістичну проблему, яка виникла з блокуванням Росією українських портів, вирішуватимуть будівництвом нових залізничних шляхів (близько 530 км до кордону з ЄС та Дунаю + реконструкція ще 293 км), а також транскордонних сховищ, сортувальних станцій та терміналів.
  • Уряд хоче будувати залізничну євроколію до Львова, а потім по всій Україні. Зараз різниця між коліями у 8,5 см гальмує швидкість, з якою українські товари можуть експортувати за кордон. У місцях стикування української (широкої 1520 мм) на європейську (вузьку 1435 мм) встановлять системи автоматичного переходу рухомого складу із колії однієї ширини на колію іншої ширини без зупинки поїзда.
  • На кордоні з Євросоюзом планується створення трьох нових пропускних пунктів.
  • Серед пріоритетів – оновлення ~5800 вагонів та ~190 локомотивів. Один із проєктів передбачає перенесення залізничних колій у межах міст під землю. 

Олександр Ткачук, керівник ТКТ (Танк Контейнерний Термінал)

Особливу увагу заслуговують заходи, які поєднають залізниці України та ЄС. У першу чергу будівництво колії 1435 мм на території України та відповідних терміналів, які дозволять накопичувати та перевалювати значні обсяги вантажів. 

Крім «хардових» речей, таких як колія, сортувальні станції, термінали, система управління рухом, потрібно впровадити «софтові», а саме: лібералізувати перевізний процес через перегляд положень міжнародних «залізничних» угод, допустити приватну тягу (як європейську, так і українську). Лібералізація залізничних перевезень дозволить залучити значний обсяг приватних інвестицій у вагони, локомотиви, термінальну інфраструктуру. 

Метою має бути забезпечення перевезень максимально можливих обсягів вантажів. ЄС іде на поступки в плані транспортних регуляцій. Це слід зробити й владі України.

Спочатку потрібно розвʼязати вузькі місця на кордоні з ЄС, Дунай. Тоді відновлювати інфраструктуру 1520, але з прицілом на перебудову на стандарти ЄС.

У підсумку ми бачимо наголос на «залізо». Але зараз саме час провести залізничну реформу: розділити інфраструктуру, перевізника, запустити приватних перевізників та інше. І вже під це залучати кошти. Не відновлювати старе, а під нову ідею будувати нове. Це і військову логістику покращило б.

Авіація

Російська армія завдала збитків аеропортам на 200 млрд грн. Із 19 діючих цивільних аеропортів зруйновано або пошкоджено 12. Планується відбудувати 5–7 аеропортів, створити вантажні термінали в Борисполі і Львові, запустити національного перевізника.  

Людмила Слободянюк, комерційний директор Sky Up Airlines

Ми побачили тези, які повторюються останні 20 років, – вони абсолютно не відповідають реальності. Тягнемо старий багаж, замість того щоб запропонувати підходи, які дозволять інтегруватися в світовий авіапростір. Тому потрібно займатися наведенням мостів між авіапідприємствами України і можливостями, які є в світі, як на рівні держав, так і приватного сектору.   

Завдання держави – створювати умови для бізнесу. Замість цього ми бачимо бажання створити компанію, керуючу аеродромною інфраструктурою. Для бізнесу це виглядає як спроба створити ще одну надбудову. 

Пропонують створити нацперевізника замість створення умов для вже існуючих авіакомпаній. Для нової авіакомпанії наразі немає ні ніші, ні грошей на її створення, ні територій, куди вона могла би літати. 

На чому потрібно фокусуватись? Україні критично не вистачає експертизи з інтеграції в європейське середовище і залучення західних грошей. Цей міст треба відбудувати, оскільки українська авіаіндустрія абсолютно ізольована. Багато хто в світі готовий на волонтерських засадах поділитися експертизою. 

Другий пріоритет – створення умов для публічного приватного партнерства в різних формах. Є велика кількість європейських держпрограм і зацікавленого інвестувати приватного бізнесу. Навіть у сьогоднішніх умовах турецька хендлінгова компанія TAV готова проводити перемовини щодо допомоги в організації процесів в низці аеропортів України. 

Третій пріоритет – створення регуляторного законодавства, яке стимулює залучення міжнародних авіакомпаній.  

Час прибрати весь нафталін і на хайпі зацікавленості до України залучити цільові інвестиції та створити умови для розвитку.

Олена Кошарна, головна виконавча директорка Horizon Capital

Україна змогла презентувати на конференції доволі детальний та продуманий план. Зробити таку роботу було колосальним викликом, враховуючи, що з моменту вторгнення Росії пройшло всього 140 днів.

План здатен започаткувати дискусію. Те, що Україна представила всі напрацювання у вільному доступі, свідчить про відкритість країни та її бажання, щоб у відбудові взяли участь усі, хто бажає допомогти та стати стейкхолдером процесу.

Загалом це навіть перевищило очікування. Важливо, що план кореспондується з діями, які необхідно зробити для інтеграції до Європейського Союзу. Звісно, цей план стане орієнтиром, який ще потрібно оцінити та прорецензувати. Але початкова точка приємно вражає.

Олена Білан, директорка аналітичного департаменту Dragon Capital

План відновлення, представлений в Лугано, – це тільки перший етап довгого й складного процесу. З цієї точки зору вважаю, що з поставленим завданням українська сторона впоралася дуже добре, надавши не тільки загальну оцінку втрат і потреб у фінансуванні, а й їх обґрунтування, розподіл за напрямками та в часі. Оцінки потреб були інтегровані з пріоритетами розвитку країни, представлені проєкти мали KPIs.

Звичайно, зважаючи на високу невизначеність, у тому числі щодо воєнної ситуації, цифри будуть ще не раз переглядати, так само, як і окремі проєкти. Залишається велика невизначеність щодо джерел фінансування, в тому числі на нагальні потреби цього року. 

Також Україні й партнерам доведеться провести не один раунд перемовин щодо механізму розподілу коштів, гостро буде стояти питання координації. Досвід перших місяців війни показав, що виникли проблеми координації ритмічного надходження навіть відносно помірної суми в $30 млрд, яку міжнародні партнери пообіцяли надати для підтримки українського бюджету.

Тому правильно, що детальне обговорення плану відновлення починається вже зараз. Але паралельно важливо не забувати і про «план стійкості», тобто про питання підтримки економіки і бізнесу під час війни, фінансові потреби в сценарії затяжного конфлікту. Адже не факт, що масова відбудова розпочнеться вже в наступному році.

Матеріали по темі