Відбудова України не має відбуватися за формулою «спочатку реформи, потім гроші». Інтервʼю топменеджера з групи Світового банку Альфонсо Мора /Фото Пресслужба IFC
Категорія
Картина дня
Дата

Відбудова України не має відбуватися за формулою «спочатку реформи, потім гроші». Інтервʼю топменеджера з групи Світового банку Альфонсо Мора

Альфонсо Гарсія Мора Фото Пресслужба IFC

Альфонсо Гарсія Мора, віцепрезидент Міжнародної фінансової корпорації, що входить до групи Світового банку, про результати конференції у Лугано й участь міжнародних донорів у відбудові України. Інтервʼю

Спіч на Ukraine Recovery Conference у швейцарському Лугано став для Альфонсо Гарсія Мора першим виступом у ролі віцепрезидента IFC в Європі, Латинській Америці та країнах Карибського басейну. До цього він відповідав за ринки Азії та Тихоокеанського регіону.

IFC та Світовий банк, інституції, які зʼявилися на хвилі відновлення Європи після Другої світової війни, – потенційно одні з найбільших донорів України під час повоєнного відновлення. Якщо Світовий банк концентрується на підтримці уряду, то IFС має інший акцент – робота з приватним сектором та особливо проєкти, де бізнес кооперується з державою. Одна із останніх відомих угод IFC в Україні – кредит державному Укргазбанку на €30 млн, який передбачає, що IFC може стати акціонером фінустанови. 

Як такий фокус може працювати на практиці, враховуючи потреби країни у відбудові?

Forbes публікує скорочену та відредаговану для ясності версію інтервʼю Альфонсо Гарсія Мора.

Якими є ваші враження від конференції у Лугано? 

Конференція стала важливою платформою для координації зусиль між урядом, донорами та міжнародними інституціями, адже у світі дійсно є дуже велика кількість бажаючих допомогти Україні. Нам вдалося досягти певного розуміння стосовно того, яким саме шляхом ми будемо рухатися аби підтримати відновлення України. 

Чи маєте ви вже розуміння, скільки коштів IFC здатна інвестувати в Україну під час відбудови?

У нас немає конкретних цифр, але я точно можу сказати, що у IFC є усі можливості для того, щоб бути важливим гравцем у процесі підтримки приватного сектору під час війни та відбудови країни після закінчення активних військових дій. Йдеться не лише про прямі інвестиції, а й про «мобілізований капітал». На кожний долар, який дає IFC, ми завжди розраховуємо залучити додатково щонайменше долар приватного капіталу – за рахунок глибокого розуміння ринку, комплексної оцінки об’єкта інвестування (due diligence) тощо. Якщо ж говорити цифрами, то цього фінансового року ми глобально інвестували $32,6 млрд.

Напередодні конференції у Лугано Ukraine Recovery Conference український уряд розробив портфоліо із суттєвою кількістю потенційних проєктів, до фінансування яких могли б долучитися міжнародні інвестори. Чи має IFC розуміння про те, які саме проєкти будуть реалізовані першочергово під час поствоєнного відновлення України? 

Ми розробляємо дорожню карту, яка стане основою для проєктів під час відбудови. Що стосується конкретних напрямів, то це насамперед агросектор, адже війна загострила проблему продовольчої безпеки в Україні, у Європі та на інших континентах. По-друге, це всі сектори економіки, які мають диджитальну складову. Це бізнес, який може суттєво змінити природу всієї економіки. По-третє, країні потрібно нарощувати темпи будівництва нового енергоефективного житла. 

Четверта частина – відбудова інфраструктури. За даними уряду України, йдеться про близько $600 млрд збитків. Однак тут потрібно проаналізувати, яка частина зруйнованих об’єктів має бути відновлена за рахунок коштів держави, а де доцільніше залучити приватний капітал. Зокрема, ми очікуємо суттєвих результатів від реалізації проєктів державно-приватного партнерства (або так званого механізму PPP, public-private partnership).

Останній, але не менш важливий напрям, – підтримка фінансового сектору, який повинен стати «машиною з кредитування» для місцевих позичальників.

Які сфери економіки в Україні можуть бути найбільш цікавими для public-private partnership?

Перше – енергетичний сектор, включно з відновленням ланцюгів постачання та генерацією. Друге – міська інфраструктура та транспортне сполучення, включно з дорожним, залізничним і морським транспортом. Загалом тут працює принцип, який ми називаємо «каскадом». Приватний сектор фінансує ті проєкти, які є привабливими для нього з бізнесової точки зору, не використовуючи бюджетні кошти.

Є також інший бік історії, коли приватному сектору необхідна певна державна підтримка, і саме тут на допомогу приходить механізм державно-приватного партнерства. І зовсім інша історія, коли певні проєкти повинні отримувати фінансування виключно з державного бюджету, оскільки приватний сектор просто не може взяти на саме їх виконання.

Одна із суттєвих дискусій стосовно відбудови України – чи потрібно настроювати цей процес за принципом «гроші в обмін на реформи». Яка ваша думка?

Я не думаю, що це має відбуватися за формулою «спочатку реформи, потім гроші». Але Україні важливо не втратити можливість реформувати країну. Тому фінансування відбудови і реформи повинні йти одночасно.

Чи потрібно створювати спеціальну структуру, яка б контролювала процес відбудови, на кшталт агенції, створеної для втілення Плану Маршалла для повоєнної Європи після WWII?

Я недарма згадував про потребу координувати зусилля. Але, без сумнівів, усі ключові міжнародні фінансові інституції мають власні можливості та знання для оцінки того, що відбувається. Особливо коли йдеться про приватно-державне партнерство, де рішення приймаються за бізнес-логікою. 

Велика проблема для потенційного залучення приватного капіталу – безпекові ризики. Як інвесторам вкладатися у конкретні проєкти в Україні, знаючи, що будь-якої миті їх може зруйнувати ракетний удар росіян? 

Саме тому ми приділяємо окрему увагу рішенням, які б поєднали кошти донорів, гарантії держави та приватний капітал. Це дає можливість суттєво пом’якшити ризики для приватних інвесторів. 

У світі чимало міжнародних фінансових інституцій, більшість з них створені як допоміжні структури, які сприяють відбудові країн чи регіонів після війн чи років життя у соціалістичній парадигмі. Чи вимагає нинішня ситуація з нападом Росії на Україну зміни ролі IFIʼs? 

Досвід минулого нас навчив багатьом речам. На мою думку, роль IFI’s має бути однією з ключових у відбудові України. Перший аспект – це координація зусиль, що є критично важливим фактором. Друге – ми повинні постійно підтримувати український уряд у прагненні не лише відбудувати, а й трансформувати країну.

Тут я бачу три напрями роботи: подолання великого фінансового дефіциту, який спіткав країну через війну, підтримка реформ, щоб вплив від відбудови був максимально відчутним і швидким, та мобілізація приватного капіталу. Якщо IFC продовжує підтримувати країну, це дуже хороший сигнал для бізнесу, що сюди можна інвестувати. 

Матеріали по темі