Викопне паливо доживає свій вік. Якими будуть енергетичні гіганти через 15 років /Фото Getty Images
Категорія
Компанії
Дата

Викопне паливо доживає свій вік. Якими будуть енергетичні гіганти через 15 років

Getty Images

Епоха дешевих викопних джерел енергії не стала основою для загального економічного зростання. Держави і трансатлантичні енергокомпанії тепер грають за новими правилами.

Енергетичний сектор відчув вплив пандемії одним із перших – скоротилися авіа- і морські перевезення, зупинялися виробництва, попит на енергоресурси падав. Компанії задумалися про незворотність змін. В основу нових стратегій лягли принципи вуглецевої нейтральності, збереження екосистеми та ефективного використання ресурсів.

Точка відліку – 2020-й

Давайте згадаємо світ, який зустрівся з пандемією на початку 2020 року. Практично 1 млрд людей не має доступу до електроенергії, понад 40% населення Землі живуть на $1 у день. Деякі бачать ці гроші тільки в продуктовому еквіваленті.

У світі живе 1,8 млрд молодих людей, 85% із них народилися в країнах, що розвиваються. Майже 40% із них – безробітні.

Кожна третя молода людина в світі підпадає під визначення «NEET» – Not in education, Employment or Training, вони не навчаються і не працюють. А кожен четвертий не може знайти роботу більш оплачувану, ніж за $1,25 на день. 44 млн молодих американців заборгували за навчання близько $1,5 трлн. Приблизно стільки ж людей отримують талони на безкоштовні продукти.

З одного боку, це свідчить про слабку платоспроможність майбутніх поколінь, яким будуть надходити рахунки за чисту енергію. Але з іншого – це означає, що минула доба розширення глобальної економіки й дешевих викопних джерел енергії не стала основою для загального економічного зростання й усунення асиметрій. Не кажучи вже про наслідки для екології та клімату. А значить, збереження статусу-кво лише сприятиме наростанню світової кризи за трьома напрямками: економіка, екологія та охорона здоров'я.

Як змінюються держави

2020 року ситуація набирала обертів дуже швидко: 126 країн, які відповідають за 51% світових викидів парникових газів, уже задекларували завдання повної декарбонізації своїх економік – це дані звіту UNEP Emissions Gap Report 2020. Очікується, що і команда президента США Байдена також буде системно працювати з питань переходу до безвуглецевої економіки до 2050 року.

Тоді цей альянс країн зможе усунути 63% викидів, що обнадіює. Фактично це новий міжнародний суспільний договір, у якому країни об'єднуються не проти інших країн, а проти зміни клімату на Землі.

Є й приклади сусідніх країн – уряд Польщі прийняв рішення про нову енергетичну політику держави до 2040 року. У стратегії сформульовано ідею «справедливої трансформації енергетики», а також нової енергетичної системи з нульовими показниками шкідливих викидів. Уже до 2030 року викиди парникових газів у Польщі повинні скоротитися приблизно на 30% в порівнянні з 1990-м.

Стратегія має привести до головної мети – зменшення використання вугілля у виробництві електроенергії. До 2030 року частка вугілля в країні повинна знизитися з 75% до 56%, а до 2040 року становити не більше 28%.

Уряд Японії також розробив нову стратегію чистого розвитку енергетики: до 2050 року понад 50% електроенергії буде вироблятися з відновлюваної енергії. Інноваційні енергоносії – водень і аміак – будуть відповідати за 10%, а атомна енергетика, як і раніше, покриватиме 30–40% попиту.

У таких стратегій, крім адептів, є і критики. СЕО компанії Toyota публічно озвучив побоювання, що впровадження такої стратегії призведе до масового безробіття й економічної кризи.

Що раніше робили корпорації для чистого майбутнього

За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2015–2019 роках інвестиції світових нафтогазових компаній за межами їхніх основних напрямків діяльності становили менше 1% від загальних капітальних витрат. Велика частина цієї суми була спрямована на так званий greenwashing – проекти для поліпшення іміджу й репутації. У той же час інвестиції направлялися в основне ядро ​​бізнесу – видобуток, транспортування, постачання викопних енергоносіїв тощо.

Прикладів зміни іміджу багато. Так, британо-іранська компанія Вritish Petroleum (BP, «Британська Нафта») провела ребрендинг і тимчасово змінила назву на Beyond Petroleum (BP, «За межами нафти»), французька компанія Gaz de France («Газ Франції») стала Engie (власна назва, не перекладається), а норвезька Statoil перетворилася в Equinor (equi – «рівновагу» і nor – від «Норвегія»).

Деякі світові нафтогазові компанії створювали інвестиційні фонди для підтримки інновацій та чистих технологій. Наприклад, ВP, Chevron, CNPC, ENI, Equinor, ExxonMobil, Occidental, Petrobras, Repsol, Saudi Aramco, Shell, Total заснували Oil&Gas Climate Initative Investment Fund. А американська компанія Chevron створила фонд Future Energy Fund на $100 млн для інвестицій у проривні технології. Але обсяги коштів у цих фондах не відповідали реальному попиту на фінансування проривних енергетичних технологій, необхідних для збереження клімату.

Компанії також пробували свої сили в проектах із поновлюваних джерел енергії. Так, BP завершила запуск 250 МВт сонячної електростанції в Іспанії, Shell придбала пілотний проект плавучих вітрових електростанцій французького стартапу EOLFI. А італійська Eni пообіцяла висадити в Африці нові дерева на площі 80 тис. га для компенсації власних викидів парникових газів.

2020 року багато чого змінилося. На глобальному та національному рівні стали приймати стратегії, які мотивують великий енергетичний бізнес до створення нових бізнес-моделей.

Новий загальний показник «інвестицій в енергетичний перехід», складений BloombergNEF (BNEF), показує, що 2020 року світ виділив на декарбонізацію рекордні $501,3 млрд, що на 9% більше, ніж попереднього року, незважаючи на економічний спад, викликаний пандемією Covid-19.

Після 2020 року: нові правила

Якщо говорити про головні принципи нових стратегій, то в грудні 2020-го сім компаній із ЄС – BP, Shell, Eni, Equinor, Galp, Repsol і Total – і компанія Occidental зі США розробили й підписали список основних принципів, яких вони будуть дотримуватися в епоху енергетичного переходу. А саме:

  • працювати над скороченням викидів від власної діяльності;
  • публічно підтримувати завдання Паризької кліматичної угоди;
  • працювати з урядами над розробкою низьковуглецевих енергетичних систем;
  • підтримувати технології використання й зберігання вуглецю (CCUS);
  • забезпечувати більшу прозорість відносно ризиків, пов'язаних зі зміною клімату;
  • надавати звітність про членство в торгових асоціаціях і про те, як вони відповідають їхнім кліматичним завданням.

Ці принципи були узгоджені з ініціативою Climate Action 100+ – об'єднанням інвесторів в енергетику, які керують активами на $52 трлн. Це свідчення трансатлантичного узгодження на корпоративному рівні єдиної повістки, яка визначатиме стратегії енергетичних компаній у майбутньому.

Є цікаві приклади наслідків упровадження цих принципів на практиці. Енергетичний концерн Total з метою реалізації послідовної зовнішньої політики прийняв рішення не продовжувати членство в Американському інституті нафти (American Petroleum Institute), програмна повістка якого не відповідає стратегії чистого розвитку Total.

Shell у січні 2021 року озвучила купівлю найбільшої мережі зарядних станцій для електромобілів у Великій Британії – Ubitricity.

Shell у січні 2021 року озвучила купівлю найбільшої мережі зарядних станцій для електромобілів у Великій Британії – Ubitricity.

Одним з основних прикладів корпоративної трансформації є скорочення інвестицій у видобуток природних копалин. Так, Equinor до 2023 року планує скоротити штат геологорозвідувальних підрозділів на 30%. Данські компанії повинні будуть повністю припинити розвідку і видобуток нафти й газу в Північному морі до 2050 року.

Згаданий вище концерн Total також планує скорочувати інвестиції у видобуток нафти й газу. У компанії заявили про плани будівництва плавучих офшорних вітрових електростанцій у Південній Кореї потужністю у 2,3 гВт. Гігант Royal Dutch Shell має намір скоротити до 40% своїх витрат на видобуток нафти й газу, щоб зосередити капітал для інвестицій у відновлювану енергетику.

Відома компанія Shell реалізує стратегію щодо скорочення нафтопереробних заводів практично вдвічі, з 20 до 10. Стратегія Shell відрізняється послідовністю вже протягом десятиліть. Так, CrossWind – спільне підприємство Shell з голландською енергетичною компанією Eneco – будуватиме вітропарк Hollandse Kust потужністю 759 МВт у відкритому морі біля берегів Нідерландів. Цей проект не передбачає державних субсидій. Також до нього входитиме плавуча сонячна електростанція й накопичувач енергії.

При цьому великі компанії не міняють свою бізнес-модель і продовжують будувати вертикально-інтегровані моделі. Тепер, правда, замість свердловин і бензозаправок реалізація чистої електроенергії буде на зарядних станціях. Так, Shell у січні 2021 року озвучила купівлю найбільшої мережі зарядних станцій для електромобілів у Великій Британії – Ubitricity. Портфель Shell в електромобільній галузі дає зрозуміти, що компанія розпочала підготовку заздалегідь:

  • 2017-го купили компанію NewMotion2 – будували єдину екосистему для зарядних станцій;
  • 2018-го придбали компанію Ample – власника технологій зарядки для електромобілів;
  • 2019-го – Greenlots, уніфіковані зарядні станції для всіх сервісів, які купив Shell;
  • 2020-го – Envoy, каршерінг електрокарів і зарядні станції;
  • 2021-го – Ubitricity, найбільшу мережу зарядних станцій у Великій Британії.

Системний підхід до аналітики та прогнозування завжди відрізняв компанію Shell, у якій працює легендарна «сценарна команда», що постійно розглядає альтернативні сценарії розвитку енергетичного майбутнього. Команда відома тим, що передбачила нафтове ембарго та кризу 1973 року, розвиток видобутку й використання сланцевого газу і майже точно спрогнозувала, що до 2020 року вартість електроенергії з вітру та сонця дорівнюватиме вартості традиційної енергетики.

Підсумки підводити рано

Неможливо чітко відстежити результати зміни енергетичних систем за короткий час. Для досягнення «зрілості» новим технологіям необхідні не роки, а десятиліття.

Тут можна використовувати аналогію, яку застосував відомий аналітик Джон Кемп із Reuters. Енергетик, який почав працювати в 1920-х роках, коли в енергетичному балансі Британії домінувало вугілля, завершив кар'єру в 1960-х – тоді вугілля вже було заміщено електрикою й нафтою. Наступне покоління енергетиків 1960–2000 років стали свідками розвитку використання природного газу, а також запуску й «гальмування» епохи атомних електростанцій.

З урахуванням такої тенденції можна припустити, що «новобранці» енергетичної галузі 2020 року, коли ще активно використовуються традиційні енергоресурси, вийдучи на пенсію в 2060-х, залишать після себе спадщину розробок в абсолютно іншій сфері енергетики.

У попередній період історії енергетика вирішувала питання розвитку й розширення цивілізації, а тепер перед галуззю стоїть завдання збереження існування людської популяції та завойованого рівня життя на Землі. У цьому процесі традиційні енергетичні та нафтогазові компанії вже не розглядаються як частина проблеми, а стають ключовими чинниками прогресу й розвитку.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків