Війна змусила український бізнес адаптуватися до нових умов і розширити свою діяльність за кордон. Тому питання трансфертного ціноутворення та розподілу прибутку потребують особливої уваги через посилення контролю з боку податкових органів. Як компаніям правильно розподіляти прибуток і уникнути штрафів? Розповідає Ольга Трифонова, партнерка, керівниця практики Трансфертного ціноутворення, PwC в Україні, Центральній та Східній Європі
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Початок повномасштабного вторгнення розпочав нову сторінку в історії українського бізнесу. Чимало компаній ще більше змінили свій фокус та почали активну експансію за кордон чи розширили чинну діяльність. Як для них, так і для тих, хто вже давно має присутність в інших країнах, залишаються актуальними питання трансфертного ціноутворення та обґрунтованого розподілу прибутку в рамках групи.
Варто також додати підвищену увагу з боку органів контролю, які автоматизують свої процеси та застосовують новітні інструменти на кшталт Big Data TP, що дозволяють їм аналізувати більші обсяги даних та виявляти більше ризикових випадків для перевірок.
У 2015-2025 роках було встановлено понад 2640 фактів порушень з трансфертного ціноутворення, з них більш ніж 1290 – у 2022–2025 роках, за даними ДПС. Загальна сума штрафів за останні 10 років склала 604,5 млн грн, з них 290,1 млн грн – протягом останніх трьох років. Тільки за останні три роки донараховано 3,2 млрд грн податку і знижено податкові збитки на 2,5 млрд грн.
Як же обґрунтовано розподіляти прибуток всередині групи компаній та відповідати правилам трансфертного ціноутворення? Для цього слід уважніше подивитися на причини, з яких компанії обирають ті чи інші юрисдикції для своєї діяльності.
Фінансування. Отримувати фінансування та використовувати фінансові інструменти в Україні – державі з підвищеним ступенем ризику – значно важче, ніж в іншій юрисдикції.
Валютне регулювання. Обмеження на платежі за кордон, спричинені воєнним станом, ускладнюють роботу. Тому значно простіше обрати іншу країну, де набагато менше бар’єрів.
Оподаткування. Також має значення для реєстрації бізнесу за кордоном. Найпопулярнішими напрямками є Швейцарія, Мальта, Кіпр та ОАЕ.
Й тут бізнес може припуститися помилок, які привернуть увагу органів контролю та принесуть власникам штрафи і донарахування. На що ж варто звертати увагу, аби уникнути неприємних наслідків.
Забезпечити повноцінну присутність та функціонал в іншій країні
Нерідко компанії відкривають у закордонній юрисдикції, зазвичай зі сприятливим оподаткуванням, структуру на кшталт управлінського чи торговельного хабу. Відповідно, українські підприємства сплачують закордонній компанії за управлінські послуги. Або українські та інші компанії групи, наприклад, у Європі, надають послуги на користь такого хабу, який, своєю чергою, перепродає такі послуги клієнтам. Але податкові служби (і не тільки в Україні) ставляться до таких «хабів» досить прискіпливо. І ось чому.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Типовою метою таких компаній, що працюють, зокрема, у сервісних галузях, є концентрація левової частки прибутку в іноземному хабі, тоді як українська юридична особа отримує лише мінімальну націнку – умовно 5% від своїх витрат, у той час як українські податкові органи можуть очікувати до 15%.
Така структура викликає закономірні запитання з боку податкових органів стосовно місця створення доданої вартості та розподілу прибутку.
Аби переконати органи контролю в тому, що компанія веде в країні повноцінну діяльність і має право на отримання вагомої частини прибутку, потрібно передбачити у закордонному офісі відповідні функції.
Одного директора та бухгалтера в цьому випадку буде недостатньо. Власник має організувати управлінський апарат, який складатиметься з СЕО, його заступників, керівників структурних підрозділів, які виконуватимуть свої менеджерські функції, функції з залучення клієнтів або покупців. Функції іноземної компанії мають відповідати тому, як її позиціонує група.
Закупівлі всередині групи за ринковими цінами
Досить часто компанії, які торгують сировинними товарами, постачають їх пов’язаним структурам за кордон або ж купують у них. Це може бути вигідним, втім законодавство з ТЦУ не дозволяє бізнесу гратися цифрами та вимагає від нього продавати продукцію за тими самими цінами, що й третім особам.
Виникає питання: які ціни податкові органи вважають ринковими? Для цього зазвичай використовуються спеціальні цінові агенції або ж котирування на товарних біржах. Якщо ж цифри не збігатимуться з орієнтирами, це може викликати чимало питань.
Передача інтелектуальної власності
Питання перерозподілу прибутку також часто виникає при переданні торговельної марки, ноу-хау, технологій та інших об’єктів інтелектуальної власності (ІВ). Походження та місце формування вартості обʼєктів ІВ є критично важливими факторами для податкових цілей.
Якщо, наприклад, бренд фактично народжується та розвивається завдяки зусиллям української команди, а згодом лише юридично оформлюється або переміщується за кордон, спроби виплати роялті за його використання іноземним структурам наражаються на значні ризики.
Податкові органи вимагають чіткого звʼязку між виплатою винагороди та функцією, що цю цінність генерує. За відсутності реальної діяльності зі створення та підтримки обʼєктів ІВ за кордоном виплати будуть розцінені як такі, що не мають економічної доцільності.
Наявність економічної доцільності має бути задокументована. Податкові органи також очікуватимуть оцінку економічного ефекту (вигоди) для бізнесу від сплати ліцензійних платежів або вартості послуг.
Кожна податкова служба зацікавлена передусім наповнювати бюджет власної країни та віддавати будь-які надходження іншим державам не збирається. Ключове завдання полягає в тому, щоб продемонструвати: прибуток, отриманий від операцій між повʼязаними сторонами, не є заниженим порівняно з тим, що виникає у ринкових умовах між незалежними учасниками.
Отже, для забезпечення стійкості податкової позиції та мінімізації ризиків компаніям слід керуватися не лише бажанням перемістити прибуток, а й суворим дотриманням принципу «витягнутої руки».
Це вимагає не формального, а економічно обґрунтованого підходу до планування ціноутворення, розподілу функцій, активів та ризиків між усіма структурами групи, а також їхньої належної документації. Важливо також не забувати при плануванні розподілу прибутку між компаніями групи враховувати й інші податкові аспекти: оподаткування доходів нерезидентів, контрольованих іноземних компаній та інше.
Комплексний підхід до податкового планування допоможе досягнути цілей власників та бізнесу, доброчесно сплачувати податки, а також мінімізувати негативні податкові наслідки.
