США і ЄС домовились щодо російського газопроводу «Північний потік – 2». Що втрачає Україна? Інтерв'ю з керівником держкомпанії «Оператор ГТС України» Сергієм Макогоном /Фото з особистого архіву
Категорія
Компанії
Дата

США і ЄС домовились щодо російського газопроводу «Північний потік – 2». Що втрачає Україна? Інтерв'ю з керівником держкомпанії «Оператор ГТС України» Сергієм Макогоном

Сергій Макогон, генеральний директор держкомпанії «Оператор ГТС України». Фото з особистого архіву

США більше не будуть перешкоджати будівництву газопроводу «Північний потік – 2», який може позбавити Україну доходів від транзиту. Заяви політиків Німеччини і США щодо цього – найважливіша тема останніх днів. Що це означатиме для української ГТС? Скільки втратить економіка країни, яку частину нашого газопроводу можна буде розібрати? Forbes запитав про це генерального директора держкомпанії «Оператор ГТС України» Сергія Макогона

Після декларації Німеччини і США ми вже програли? Україна остаточно втратила статус транзитної держави? Чи є ще шанс щось змінити?

Я б не казав, що ми вже все програли. Є декларація двох адміністрацій – Ангели Меркель і Джо Байдена, в якій прописані основні напрямки, але ми не вважаємо, що це якийсь договір. І Україна, наскільки мені відомо, взагалі не була частиною переговорного процесу між Німеччиною і США в частині цієї конкретної заяви. Ця декларація викликала негативну реакцію не тільки всередині України, а й низки європейських країн. Ми чекаємо ще на реакцію Європейської комісії з цього питання. Та й завершення будівництва «Північного потоку – 2» ще вимагає сертифікації для введення в експлуатацію. Цю процедуру проводить німецький регулятор, але за ним буде педантично спостерігати Європейська комісія. І, можливо, Єврокомісія буде цю сертифікацію оскаржувати. Якщо вона не буде відповідати нормам Третього енергопакету. Так, ситуація складна, але я б не став говорити, що все вже програно.

Ми повинні примножити наші зусилля і шукати нових союзників, нові підходи та боротися далі. Наприклад, нещодавнє рішення Європейського суду щодо використання газопроводу OPAL стане прецедентом у багатьох наступних рішеннях. Навіть якщо зараз «Північний потік» запуститься на повну потужність, то обмеження щодо використання OPAL приведуть до того, що «Північний потік» зможе використовуватися тільки на 70–75% своєї потужності. Поки що ця декларація – це тільки перший раунд. Основна боротьба у нас ще попереду.

Що Україна може зробити, аби поліпшити своє становище?

Україна вже виконала все, що вимагали європейські партнери. Зокрема – щодо впровадження європейського законодавства. Впроваджені всі європейські газові кодекси, зроблений анбандлінг, повністю перебудований весь ринок газу. Україна виконала навіть більше, ніж інші країни. Звинувачувати Україну в чомусь абсолютно несправедливо. Цей проєкт і ця ситуація – суто політичні. Ніякої економіки тут не існує.

Навіть без «Північного потоку – 2» «Газпром» не використовує нашу ГТС, у нас надлишкові потужності з транзиту газу в Європу. Це понад 100 млрд кубометрів, що майже вдвічі перебільшує потужності «Північного потоку – 2». Ми готові надати додаткові потужності для транспортування у звʼязку з дефіцитом газу в Європі. Але «Газпром» не використовує цю можливість. З метою продавити якомога швидше введення до експлуатації «Північного потоку – 2». Одна з основ Європейського союзу – це солідарність усіх його учасників. Ця декларація підриває саме ці основи Європейського союзу, оскільки не враховані інтереси всіх країн ЄС. Тому я вважаю, що ця історія матиме продовження всередині самого ЄС.

У якому обсязі «Газпром» зараз використовує нашу ГТС?

Близько третини. Транспортується 40 млрд кубометрів зі 146 млрд можливих.

Коли «Газпром» може запустити «Північний потік»?

Теоретично він може бути добудований цього року, а запустити зможуть тоді, коли отримають сертифікацію. Це може бути і у цьому році, а може бути і ніколи. Тому що є ще й Європейська комісія, яка завжди виступала проти спорудження цього газопроводу. Єврокомісія може в суді скасувати рішення німецького регулятора щодо сертифікації «Північного потоку – 2». І це головне завдання України зараз: довести європейцям, що цей газопровід – це загроза самій Європі.

Що для вас як оператора ГТС і економіки країни буде означати повне припинення транзиту?

Для оператора ГТС це буде великою проблемою. 80% доходів ми отримуємо від надання послуг транзиту. Нам потрібно буде вирішувати проблему фінансування витрат з урахуванням втрати виручки. І нам потрібно буде оптимізувати систему, зникне необхідність підтримувати її всю. Ми повинні будемо її привести до відповідності з поточними потребами транспортування газу. У нас залишиться тільки внутрішній ринок – 20 млрд кубометрів видобутку і 10 млрд кубометрів імпорту. Ми знизимо можливості нашої системи за рахунок виведення з експлуатації зайвих потужностей.

Який буде відсоток таких зайвих потужностей?

Значний. Набагато більше за 50%.

Що буде із зайвими газопроводами і компресорними станціями?

Це буде окреме рішення. Це можуть бути різні варіанти – ліквідація, консервація або перепрофілювання. Ми вивчаємо всі варіанти, щоб обрати найбільш оптимальний.

На що можна перепрофілювати потужності ГТС?

Наприклад, створення газових балансуючих електричних потужностей. Це допоможе нашій енергетичній системі, якій зараз у середньому не вистачає близько 2 ГВт балансуючих потужностей. Теоретично цю проблему можна вирішити на базі наших обʼєктів. Ми ведемо попередні переговори з низкою компаній, які зацікавлені у реалізації подібних проєктів.

Ми повинні примножити наші зусилля і шукати нових союзників, нові підходи та боротися далі. /Фото з особистого архіву

Ми повинні примножити наші зусилля і шукати нових союзників, нові підходи та боротися далі. Фото з особистого архіву

Скільки наразі «Оператор ГТС» отримує від транзиту?

$1,3 млрд на рік. Це не означає, що ці гроші ми відсилаємо до бюджету. Велика частина цих грошей йде на експлуатацію системи, це близько $1 млрд. Це зарплата 11 000 співробітників, колосальна кількість ремонтів, капітальних інвестицій, технічного обслуговування або діагностики. Якщо у нас не буде довгострокового контракту, ми не зможемо фінансувати самостійно підтримку такої масштабної системи. Ми будемо змушені її оптимізувати. А це дорога в один бік. Багато європейців цього не розуміють. Потім повернути все назад буде неможливо.

Європейці в такому разі будуть знаходиться у цілковитій залежності від «Газпрому». Який буде постачати газ в Європу по двох турецьких і по двох північних потоках. «Газпром» таким чином отримає 80% транзитних потужностей в Європу. Наслідки європейці можуть бачити вже зараз, коли ціна на газ зросла до піку за останніх 13 років. Повторюся: «Газпром» може використовувати нашу систему, але не робить цього і тим стимулює подальше зростання ціни на газ в Європі.

У чому вигода Німеччини в цьому проєкті?

Інтереси Німеччини очевидні. Вони отримають найдешевший газ. Це раз. Друге – вони фактично будуть заробляти на транзиті. Ті кошти, які отримує за транзит Україна, будуть отримувати оператори ГТС Німеччини. Тому що 90% газу, який буде йти через Німеччину через ПТ-2, буде йти транзітом далі у ті ж країни, в які він йде через нас зараз. Наприклад, у ту ж Італію чи Францію. Це ще й посилить і політичну вагу Німеччини, вони посилять свій вплив на ЄС і на своїх сусідів. З точки зору Німеччини – це проєкт вигідний для вузьких інтересів, з точки зору всієї Європи – цей проєкт несе регіональну загрозу. Зокрема, для східноєвропейських країн виростуть ризики військової агресії з боку Росії. Фактично весь східний фланг НАТО зараз оголюється. Я б не змішував інтереси Німеччини та інтереси ЄС.

А що з ідеєю транспортування туркменського газу або газу інших російських компаній, що не входять до «Газпрому»?

Коли ми спілкуємося із нашими європейськими партнерами, ми завжди говоримо, що «Північний потік – 2» створює тільки ілюзію постачання альтернативного газу. Це один і той самий газ, який йде з тих само родовищ у Росії. Тільки іншим маршрутом. Якби європейці були зацікавлені у диверсифікації джерел газу, то потрібно було б зняти монополію «Газпрому» на експорт газу по трубопроводах. «Газпром» видобуває 75% газу, є й інші компанії – той само Lukoil, наприклад. Вони із задоволенням продавали б газ в Європі. Та ж історія з туркменським газом, транзит якого до Європи Російська федерація не допускає. Ось ці питання мали б привернути увагу і Євросоюзу, і його антимонопольних органів. Але фактично вони підсилюють домінуюче положення «Газпрому» на ринку Європи.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків