Українські суди у справах про банкрутство останні пару років почали вводити практику підняття корпоративної завіси. Над доходами керівників і власників підприємств-боржників нависла реальна загроза
Зняття корпоративної вуалі
В американській правовій системі вже більше 100 років широко застосовують доктрину «зняття корпоративної вуалі» (corporate veil). Акціонери й директори у певних випадках несуть майнову відповідальність за борги підконтрольних їм компаній. Наприклад, за свідоме виведення активів із метою несплати заборгованості перед кредиторами на інше, повʼязане підприємство.
Наше законодавство містить схожий інструмент, який досить довго активно не був застосований. Але минулого року ситуація стала кардинально іншою. Українські суди в справах про банкрутство почали запроваджувати нову практику підняття корпоративної завіси. Над статками керівників і власників підприємств-боржників нависла реальна загроза.
Відповідальність керівника/власника за борги компанії
Допоки механізм притягнення до субсидіарної (додаткової) відповідальності за борги компаній не працював, керівники/власники знаходилися в безпечній зоні. Практика господарських судів йшла шляхом необхідності додаткового підтвердження вини за доведення до банкрутства підприємства вироком в іншому, кримінальному провадженні. Місцеві суди майже не виносили таких вердиктів щодо керівників або власників .
У січні 2018 року Верховний Суд України своєю постановою зламав усталений стан речей, і процес пішов. Ліквідатори підприємств упродовж 2019–2020 років у процедурах банкрутств почали масово подавати заяви про покладання додаткової відповідальності на директорів та засновників компаній-банкрутів. Вони притягуються за винні дії, що призвели до неплатоспроможності підконтрольної їм юридичної особи.
Наприклад, це може бути продаж нерухомості, що належала компанії-боржнику. Мета операції – невиконання грошових зобовʼязань перед кредиторами. За рішенням суду керівники/власники в таких випадках відшкодовують кредиторам різницю між сумами їхніх вимог та боргу, не погашеного за рахунок активів компанії-банкрута. Підстава притягнення до відповідальності директора/учасника — п. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Як притягують до відповідальності керівника/власника за борги власної компанії
Господарський суд встановлює ступінь вини керівника/учасника, причинно-наслідковий зв`язок між їхніми діями й фінансовими проблемами підприємства. Кожний власник несе відповідальність особистим майном лише за власні винні діяння. До уваги береться період керівництва/володіння часткою в статутному капіталі. В 2020 році багато проваджень дійшли до Верховного Суду, і наприкінці року він прийняв декілька постанов. Зокрема, про стягнення податкової недоїмки підприємства за рахунок керівника та учасника компанії.
Фабула подібних справ наступна. Підприємствам за актами податкових перевірок донараховують податки та штрафи. Юридична особа їх сплатити не в змозі, і починається процедура банкрутства в господарському суді. У більшості випадків до відповідальності посадових осіб і учасників підприємства притягують за укладання завідомо невигідних фіктивних договорів. Також інкримінуються заплутування звітності, знищення (втрата) документів, повʼязаних із господарською діяльністю підприємства, які призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута.
На думку суддів, це все призводить до позбавлення можливості здійснення підприємством-боржником господарської діяльності. Далі – несплата грошових зобовʼязань і, як наслідок, банкрутство підприємства. В результаті судами задовольняються заяви ліквідаторів про покладення субсидіарної відповідальності на учасників і керівників.
Що робити особам, які контролюють компанію-боржника, аби не попасти в халепу
Власникам бізнесу немає жодного сенсу «ліквідувати» компанію-боржника шляхом так званого «продажу» або «експрес-ліквідації». «Продавати» компанію з боргами вкрай небезпечно для її керівника і власників. Взагалі-то, це навіть не вчорашній, а позавчорашній інструмент «ліквідації».
Більше того, позбувшись юридичної особи, колишні керівники та учасники втрачають можливість ефективно захищатися в суді. Справа в тому, що кредитори можуть подати заяву про банкрутство підприємства-боржника. Потім уже в рамках судового провадження про банкрутство такої юридичної особи стягнути заборгованість із колишнього керівника або власника. Оскільки компанію вже «продано», попередні керівники та учасники найчастіше не можуть контролювати її діяльність або взагалі забули про неї.
Дуже ймовірно, що вони дізнаються про стягнення боргів підприємства за рахунок їхнього особистого майна від виконавця, який відкрив відповідне виконавче провадження. І така практика наразі поширена. Керівник/учасник підприємства повинні ще пильніше слідкувати за фінансовим станом своєї юридичної особи. А за перших ознак фінансових проблем компанії вчасно реагувати.
Учаснику варто ініціювати скликання загальних зборів і виносити на обговорення питання знаходження джерел для погашення заборгованості підприємства перед кредиторами. У разі виникнення ймовірності «нерозрахунку» з кредиторами керівник зобовʼязаний подати заяву до господарського суду про банкрутство підприємства. Це, до речі, прямо передбачено п.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства. У подальшому ці дії допоможуть у доведенні відсутності їхньої вини в неплатоспроможності підприємства.
Отже, інститут субсидіарної відповідальності може створити проблеми недобросовісним і необережним боржникам і в той же час допомогти побудувати більш комфортне підприємницьке середовище.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
