Притомної стратегії реформування українських судів команда Зеленського так і не розробила
Традиційно суди мають найменший рівень довіри в суспільстві. За даними жовтневого дослідження EBA та Dragon Capital, інвестори називають суди чи не основною проблемою, яка перешкоджає їм ухвалити рішення про вихід на український ринок. Українські представництва міжнародних компаній уже вдаються до публічної комунікації про суддівське свавілля. А посол Канади в Україні Лариса Ґаладза прямо називає слабку судову систему загальновідомим фактором ризику, через який іноземні інвестори не можуть бути впевненими в безпеці власних інвестицій в Україні.
Насамкінець, опитування українців, проведене соцгрупою «Рейтинг» на замовлення IRI та CISR у березні цього року, констатує беззаперечний факт: 63% респондентів назвали судову реформу частково чи повністю провальною і лише 5% – частково чи повністю успішною (серед прихильників партії «Слуга народу» цей показник сягає 8% – найменший відсоток підтримки серед усіх згаданих реформ). Більше того, 40% українців виступають за накладення міжнародними партнерами санкцій на українських політиків, якщо не буде перезапущено Вищу раду правосуддя (ВРП) – один із найважливіших органів суддівського врядування, відповідальний за призначення та звільнення суддів.
Оцінка судової реформи народом України з 2018 року майже не змінилася, а тому дані рейтингу стосуються як чинного президента, на судову реформу якого українці очікують уже два роки, так і попереднього президента Порошенка. І це не дивно: причиною фактичного провалу реформи Зеленського є ті ж самі системні помилки, що допустила команда Порошенка. Йдеться насамперед про відсутність цілісного стратегічного бачення реформи, делегування її реалізації тим, хто в якісних змінах не зацікавлений, а також пошуки компромісу з судовою мафією замість реального очищення судової системи.
Дійсно, притомної стратегії реформування українських судів команда Зеленського так і не розробила. Стратегія розвитку органів правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки, презентована президентом на форумі «Україна-30», у нинішньому вигляді не вирішить жодних проблем судової влади та лише посилить вплив недоброчесних суддівських функціонерів. Скандально відомі заступники голови Офісу президента Олег Татаров та Андрій Смирнов, відповідальні за судову та правоохоронну реформу, здається, прямо зацікавлені в тому, щоби ці зміни не відбулися. Інакше дуже важко пояснити, чому з-під пера ОП виходять законопроєкти (наприклад, №3711, №5068), які не тільки не здатні нічого змінити, але й точно забетонують корумпований статус-кво судової системи. Наприклад, віддадуть добір 2000 нових суддів на поталу підозрюваного в захопленні державної влади судді Павла Вовка, який контролює нинішню ВРП.
Можна було би припустити, що автори реформаторських потуг просто не знають, як зробити краще, але це не так. В усій судовій реформі з 2014 року таки знайшлося місце для зразкового прикладу. Це створення Вищого антикорупційного суду, добір до якого відбувся не лише за прицільного контролю громадськості, але й вирішальної участі міжнародних експертів.
Добір до ВРП, ВККС, судів різних інстанцій, у тому числі Конституційного, міг би бути успішним за умови дотримання тих самих принципів, зокрема переважаючих голосів міжнародних експертів, як було під час створення Антикорсуду. Обіцянки виконати Порядок денний правосуддя, де закладено ці принципи, давали і тодішній кандидат у президенти Зеленський, і «Слуги народу» під час парламентської кампанії. Ці ж обіцянки повторно прозвучали перед нашими ключовими міжнародними партнерами – і МВФ, і G7, і ЄС. Про них Україні неодноразово нагадували і Венеційська комісія, і посол ЄС в Україні Матті Маасікас. Своєю чергою, держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що від прогресу, який Україна продемонструє в реформах, зокрема судовій, залежить характер та обсяг підтримки США.
Однак, по-перше, «судові» законопроєкти, що подаються до парламенту від імені президента, не відповідають переліченим обіцянкам.
По-друге, ці законопроєкти примудряються погіршити у профільному комітеті ВРУ під головуванням нардепа від «Слуг» Андрія Костіна.
По-третє, навіть та обнадійлива невідкладна президентська ініціатива щодо ліквідації сумнозвісного розплідника суддівської мафії під назвою ОАСК досі «висить» у комітеті Костіна. Складається враження, що або президент геть не контролює, що відбувається у фракції, яку він привів до влади, або його все влаштовує.
Не набагато краща ситуація з правосуддям для бізнесу. Законопроєкт уряду, яким пропонується дозволити будь-яким неприбутковим організаціям засновувати міжнародні арбітражі, фахівці в галузі арбітражу оцінюють як такий, що несе більше загроз, ніж користі. Законопроєкт про вдосконалення діяльності третейських судів шляхом скорочення їх кількості та підвищення якості й відповідальності ухвалено лише в першому читанні, а концепція змішаного суду за участі присяжних-арбітрів лише проходить експертне обговорення, і хоча й включена до урядової Національної економічної стратегії 2030, проте ще далека від внесення на розгляд парламенту.
Недотримання Зеленським та його командою обіцянок, даних виборцям і міжнародним партнерам, на сьогодні фактично дорівнює сприянню суддівській мафії. Минуло цілих два роки напівзаходів і помилок, а тому президенту варто нарешті визначитися, з ким він – народом та бізнесом, які не довіряють судовій системі, чи колективним «Павлом Вовком».
А ми з вами маємо спільно допомогти президенту цей вибір зробити.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
