Власник і голова Наглядової ради ГК «Прометей» Рафаель Гороян розповідає про ризики та перспективи українського агросектору, про адаптацію експортерів до умов війни й підтримку, якої потребує галузь від держави.
Група компаній «Прометей» понад 20 років працює на зерновому ринку України й інтенсивно розвивається. 2022 рік став великим випробуванням для експортноорієнтованого агробізнесу, але компанія долає виклики.
Як повномасштабне російське вторгнення вплинуло на аграрний експорт і вашу компанію зокрема?
Війна майже знищила експорт. Але ми адаптувалися й, поки порти були закриті, використовували автотранспорт і залізницю. Завдяки цим каналам ми вийшли на обсяг експорту майже в 50 000 т на місяць. А після відкриття зернового коридору відновили експорт через Босфор, збільшили місячний обсяг експорту до 80 000–100 000 т і плануємо вийти на 150 000 т.
До війни ми мали річний обіг 1,5 млн т і на цей рік ставили мету експортувати 2 млн т. Зрозуміло, що ми не вийдемо на ці показники, але експортувати 1 млн т вважаємо можливим.
Чи зазнав ваш бізнес втрат через війну?
У нас в окупації опинилися вісім елеваторів. Станом на січень чотири з них залишаються на окупованій частині Запорізької області. А ті чотири, які звільнені від ворога, суттєво постраждали від обстрілів, пограбувань і потребують значного ремонту. Один з них доведеться відбудовувати з нуля.
Чи відчувають агроекспортери підтримку з боку держави в такій складній ситуації?
Агросектор залишився однією з небагатьох галузей, які працюють, і ми відчуваємо з боку держави велику, але різнонаправлену увагу. З одного боку, сучасні патріотично налаштовані представники влади працюють над наданням дотацій, дешевих кредитів тощо.
З іншого боку, є інтерес корупціонерів, через яких відшкодування ПДВ в Україні відбувається дуже важко. Зокрема, у компанії «Прометей» накопичилися сотні мільйонів невідшкодованого ПДВ. Ми боремося й публічно розповідаємо про цей факт. Бо якщо ця практика триватиме, експортний потенціал агросектору буде знищено.
Тобто прогнози щодо врожаю й аграрного експорту в умовах, що склалися, невтішні?
Країна в цьому аграрному сезоні зібрала врожай близько 60 млн т проти 120 млн т в минулому сезоні. В наступному, вірогідно, зберемо 40 млн т, а експорт впаде до 20 млн т. Це є наслідком того, що агровиробникам зараз невигідно сіяти через зупинку роботи трейдерів. Останні потерпають від закладання в ціну корупційного дисконту та довготривалих простоїв (до місяця й більше) кораблів у Босфорі, оскільки кожна доба простою обходиться в $15 тис.
Тоді інфраструктурний бізнес, який будувався протягом 30 років (елеватори, порти, логістичні потужності), зазнає величезних збитків і ці активи впадуть у ціні.
Нагадаю, експортноорієнтований агросектор в Україні будувався не за один день. У 1990-ті, після розвалу СРСР, потенціал українського агровиробництва становив 15–20 млн т зернових й експорту майже не було. Шляхом інвестицій у нові технології, насіння, сільгосптехніку, будівництво елеваторів, логістичних потужностей ми вийшли на 120 млн т, і країна була готова до 140–160 млн т. Важливо не змарнувати ці 30 років прогресу.
Що може зробити держава, щоб запобігти розвитку негативного сценарію?
Участь держави надто важлива. Одним з напрямів підтримки має стати налагодження швидкого відшкодування ПДВ. Крім цього, фермерам треба надавати дотації й доступні кредити. Фінансова допомога має стати доступною для дрібного, середнього та великого агровиробника.
Також треба максимально прибрати бюрократичні перепони. Варто розуміти, що для майбутнього України важливий не тільки воєнний потенціал, а й агросектор, який за 30 років став світовим брендом. Якщо ми підемо з ринку, нашу частку захоплять інші країни. Знову завойовувати світовий ринок буде важче й дорожче, ніж утримати позиції зараз.
Найглибші проблеми ми відчуємо в лютому-березні 2024 року, коли в Україні може розпочатись масове банкрутство агротрейдерів
Яким може бути позитивний сценарій розвитку за умови підтримки агросектору з боку держави?
Для цього на ринок треба повернути транснаціональні компанії, які експортували зернові з нашої країни, але були змушені йти через корупцію у відшкодуванні ПДВ. Потрібна підтримка дрібних і середніх фермерів. Якщо наші партнери побачать засіяні поля й участь держави, ми не втратимо міжнародний ринок.
Але складається враження, що уряду не до бізнесу. В країні закривається до 10 000 компаній на місяць, гостро відчувається відтік 10 млн населення. Через проблеми з кадрами, щоб знайти й утримати фахівців, ми вже пропонуємо європейські зарплати. Тому варто нагадати, що бізнес – це необхідний тил. Без дієздатної економіки та забезпечення країна не зможе ефективно воювати.
Яким має стати цей агросезон для вашої компанії?
Цей рік стане для нас періодом можливостей. Якщо держава не підтримуватиме дрібних фермерів, «Прометей» буде змушений розширювати земельний банк. Тобто заради збереження експортного потенціалу ми нарощуватимемо виробництво.
Війна – несприятливий період для інвестицій. Утім, попри це, як можна оцінити перспективу капіталовкладень в український агросектор?
У розпал пандемії коронавірусу у світову економіку влили великі кошти. Як наслідок у деяких компаній США мультиплікатор зріс до 100, тоді як в українських компаній – не більше 3. Тобто в нашій країні з низьким мультиплікатором є шанс після перемоги вийти на високий прибуток.
Для тих, хто вірить у перемогу України, інвестиції в український бізнес вже зараз мають бути дуже привабливими. Бо в Україну на повоєнне відновлення заходитиме $30–50 млрд на рік й навіть більше, завдяки цьому після перемоги Україна може стати лідером за рівнем дохідності.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
