Категорія: Інновації
Дата: 11 серпня 2021 13:18

Далі – космос. Як харківська LTU Enterprise виробляє мікроелектроніку для великого адронного колайдеру

Любов Петрушко

Forbes

Геннадій Нікітський, співзасновник LTU Enterprise. Фото LTU Enterprise

Великий адронний колайдер, створений для прискорення елементарних частинок, – один із найскладніших інженерних споруд сучасності. У прискорювачі, здатному, серед іншого, відтворити форму існування матерії на самому початку Всесвіту, є й українська частка – провідники з детекторами, якими вкрита внутрішня частина колайдера. Їх виготовила компанія LTU Enterprise, що працює в Харкові, заснована Геннадієм Нікітським, 49, й Олегом Марчуком, 50.

Інженери LTU навчилися робити мікроелектронні провідники і за допомогою ультразвукового зварювання інтегрувати в готові вироби. Мікроелектронні провідники, здатні витримувати температуру в діапазоні від -160° С до 300° С. Провідники затребувані в космічній, авіаційній та медичній промисловості, а також в фізиці високих енергій. Серед клієнтів компанії – наукові лабораторії в Європі, космічні та медичні компанії. У 2020-му виторг LTU склав 13 млн грн, у 2021-му має зрости до 21 млн грн, або на 60%.

Це єдиний бізнес Нікітського але не єдиний Марчука. Компанії, що працюють під парасолькою належної йому «Мартекс-груп», виробляють металеві кришки та сухі будівельні суміші, займаються дистрибуцією нішевої парфумерії. Їх фінансові результати не консолідуються, але виторг виробника металевих кришок «Метал-принт» у 2020 році склав 100 млн грн.

Партнери створили LTU Enterprise у 2009 році для виробництва світлодіодних джерел світла. Комплектуючі закуповували в Тайвані та Південній Кореї, збірка була в Україні. Зіткнувшись з інженерною проблемою (перші лампи не давали світла потрібної потужності), Нікітський познайомився з директором лабораторії «НІТІ» приладобудування Вʼячеславом Борщовим. Шуканий результат – яскраве світло білого спектра – був отриманий. Рішення обійшлося в $600 000.

Світлодіодне виробництво, основними споживачами якого були великі підприємства, підкосила криза 2014 року. Компанії різко скоротили витрати на модернізацію, каже Нікітський. Конкурувати на зовнішніх ринках із китайськими виробниками було неможливо. Потрібно було знайти нову ідею.

У Борщова, який на той час два роки пропрацював у LTU, були розробки для європейського консорціуму CERN. Йшлося про датчики для одного із семи проєктів консорціуму – Alice. Він дозволяє вивчити стан матерії в перші миті після Великого вибуху. Марчук і Нікітський вклали в дослідні зразки $300 000.

Датчики, придбані CERN, стали вхідним квитком на зовнішні ринки. Компанія отримала доступ до інших проєктів, у яких виявилася затребуваною розробка Борщова, а її – до нових клієнтів на закритих конференціях CERN. До цього спроби проникнути на такі конференції часто закінчувалися відмовою, згадує Нікітський. «Інженери дізнаються на конференціях про проблеми, з якими стикаються вчені, і пропонують наше рішення», – розповідає він.

Більш передової технології зі спаювання мікроелектроніки, ніж у LTU, до сих пір не зʼявилося, каже постійний представник України в CERN Борис Гриньов.

У LTU, у якій працює 30 осіб, 11 проєктів із найбільшими експериментальними центрами світу – Дармштадтським технічним університетом та Європейським центром по дослідженню іонів і антипротонів FAIR. Завдання LTU – створити унікальний мікроелектронний провідник під конкретне завдання. Із замовником підписується рамковий договір на три-пʼять років, у якому описано технічне рішення, витрати на його втілення й терміни реалізації. Таке планування дає змогу компанії прогнозувати бюджет на роки вперед. Завдяки йому Нікітський знає, що у 2021 році виторг від експорту досягне 21 млн грн.

Вісім проєктів з 11 наближені до переходу від стадії дослідних зразків до повноцінного виробництва – найприбутковішої частини бізнесу. Нікітський очікує, що до кінця 2022 грошовий потік зросте втричі, а рентабельність до 50%. Марчук прогнозує, що у 2023 році обіг компанії досягне 95 млн грн. «Крім запуску поточних проєктів у виробництво ми продовжуємо шукати нові проєкти, – говорить він. – Пандемія спростила цей процес». Тепер можна економити на відрядженнях, приймаючи участь у набагато більшій кількості конференцій онлайн, пояснює Нікітський.

Найближче випробування технологій LTU відбудеться восени, коли компанія Space Electric Thruster Systems (SETS) Максима Полякова планує запустити супутник. LTU виготовила два комплекти плівкових нагрівача для систем терморегулювання у двигуні. LTU – єдина українська компанія, яка може виконувати роботи такої складності, каже СЕО SETS Віктор Сербін. Харківська компанія, за його словами, взялася виготовити нагрівачі за три-чотири тижні, тоді як американські конкуренти запросили на виробництво 10-12 тижнів. До того ж продукція LTU на 20-30% дешевше. «Одна з їхніх переваг – гнучкість, – говорить бізнесмен. – Вони можуть виготовити нагрівачі під різні вимоги». Нікітський розраховує, що проєкт з SETS відкриє для LTU вікно в бурхливо зростаючу космічну індустрію США. Компанія готується до нового витка й закуповує обладнання.

Матеріали по темі