Війна в Україні змінила багато з того, що вважалося аксіомами дипломатії, розвідки, економічної політики та національної безпеки. Провідні співробітники аналітичного центру The Atlantic Council виділили кілька аспектів цих змін. Forbes вибрав головне
Повномасштабний збройний конфлікт Росії з Україною триває вже пів року, і The Atlantic Council попросив своїх аналітиків поділитися найважливішими уроками, які вони вважають корисними для політиків, військових і суспільства. Нижче – сім найважливіших.
Урок 1. Досить сумніватися в українцях
З першого дня війни адміністрація Байдена ніяк не могла вирішити, чи ділитися з Україною розвідданими в реальному часі, відправляти важке озброєння, надсилати великі пакети фінансової допомоги. Українці знову і знову доводять, що сумніви США та союзників безпідставні. За допомогою західних розвідданих вони відбили у ворога аеропорт у Гостомелі, знищили десятки російських генералів та потопили крейсер «Москва». За допомогою американської зброї ЗСУ витіснили росіян з околиць Києва. За допомогою американських високоточних РСЗВ вони вразили десятки важливих цілей. Підсумок очевидний: коли Україна каже, що їй щось потрібно, це прохання має під собою підстави, і Сполучені Штати повинні його без вагань виконати.
Мелінда Харінг, заступниця директора Євразійського центру The Atlantic Council.
Урок 2. Не треба шукати угод з путінським режимом: йому потрібно завдати поразки
Пів року геноциду проти народу України, роки окупації українських земель та гібридна війна проти Заходу чітко показали, що будь-які угоди з режимом Путіна є нежиттєздатними та контрпродуктивними.
Москва відкрито заявляє про неповагу до міжнародного права та домовленостей з партнерами та суперниками. Здійснюючи військові злочини та злочини проти людяності в Україні, порушуючи базовий принцип свободи судноплавства, використовуючи продовольство та біженців як зброю, займаючись енергетичним та ядерним шантажем, путінський режим створив екзистенційну загрозу не лише майбутньому українського народу, а й світовому правопорядку.
Політика умиротворення агресора ніколи не працювала. Росія йде на ескалацію, коли відчуває слабкість, і відступає, коли відчуває силу. Якщо світ хоче досягти стійкого миру, то має вивчити мову сили – єдину мову, яку розуміє Путін.
Вільям Ф. Векслер, директор Центру ім. Рафіка Харірі та близькосхідних програм The Atlantic Council.
Путінський режим створив екзистенційну загрозу не лише майбутньому українського народу, а й світовому правопорядку Фото Getty Images
Урок 3. Війни виграє не техніка, а люди
У 2021-му Росія витратила на оборону близько $65 млрд. Це більш ніж у 10 разів більше, ніж витрати України за той же рік. Якби техніка була вирішальним чинником, Росія здобула б блискавичну перемогу, до якої прагнула кілька місяців тому. Але в цій війні Україна показала, наскільки важливими є підготовка та методи управління.
З 1993-го Україна впроваджує американську модель: молодшому офіцерському та сержантському складу ставлять завдання, просто пояснюючи задум командира. Тактичні рішення вони ухвалюють на місці. Їх цьому навчають, формуючи культуру, у якій заохочується ініціатива. Такий відкритий підхід до роботи підвищує моральний дух.
У російських збройних силах незалежні рішення ухвалюють лише старші офіцери. Саме тому в цій війні загинуло багато російських генералів. Російські дії дали передбачуваний результат: невдачі на полі бою та низький моральний дух.
Полковник Джон «Бас» Барранко, старший науковий співробітник Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта The Atlantic Council.
Урок 4. Маневрені підрозділи із сучасною легкою зброєю можуть перемогти важкоозброєного суперника, особливо в обороні
Сполучені Штати організували ефективний «арсенал демократії» для захисту України. У битві за Київ російські танки, транспортери, вантажівки постачання, гелікоптери та винищувачі знищувалися невеликими мобільними групами, озброєними переносними зенітними комплексами Stingers, протитанковими Javelin та NLAW. Важкоозброєну армію ХХ століття розгромили легкі загони ХХІ.
У битві за Донбас артилерія Росії ХХ століття значно перевершувала артилерію України, доки не з’явилося кілька високомобільних РСЗВ HIMARS. Їх високоточні удари знищили десятки російських складів боєприпасів і штабів, уповільнивши просування Росії. У Чорному морі російські військові кораблі значно перевершували за чисельністю залишки українського флоту, доки не з’явилися протикорабельні українські ракети «Нептун», американські Harpoon. Для України це були оборонні операції.
Тепер Україна прагнутиме повернути собі якнайбільше окупованої території, але це буде непросто. Українські війська використовуватимуть високоточні системи, але доведеться наступати на сильно укріплені російські позиції. Від результатів наступу залежатиме, чи зможе Путін претендувати на частковий успіх у своїй безжальній авантюрі.
Ханс Біннендійк, науковий співробітник Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта.
Урок 6. Санкції працюють, але повільно та безсистемно
Нинішні санкції проти Росії нагадують незграбні, спірні та непослідовні економічні заходи, введені проти Радянського Союзу після вторгнення до Афганістану 1979 року. Вони не призвели до розпаду СРСР, але загальмували нереформовану радянську економіку. Західні інвестиції, технології та кредити, які її підтримували та маскували гниття, зникли. На початку 1980-х економічні проблеми СРСР стали очевидними навіть прихильникам режиму.
Рішення Путіна розпочати війну проти України може призвести до аналогічних результатів. Технологічні обмеження завдали шкоди вітчизняному промисловому виробництву. Інвестиції Заходу практично недоступні. Доходи Росії від експорту так чи інакше знижуватимуться. Час не на стороні України, тож країні потрібно більше військової допомоги. Санкції та інші засоби економічного тиску можуть призвести до того, що війна Путіна здасться не лише злом, а й дурістю.
Деніел Фрід, старший науковий співробітник The Atlantic Council, колишній посол США у Польщі.
Час не на стороні України, тож країні потрібно більше військової допомоги
Урок 6. Не можна ігнорувати основи гібридного протистояння
«Спеціальна військова операція» Путіна виявилася стратегічним провалом майже за всіма параметрами. Відсіч їй чинять навіть нейтральні країни і ті, хто залежить від російських енергоносіїв. Військові злочини Росії виставлені на загальний огляд, їх засудили всі, окрім найстійкіших союзників Кремля. Рішучість НАТО сьогодні сильніша, ніж багато хто міг собі уявити. Росія втратила «м’яку силу».
Багато в чому це результат того, що Кремль ігнорував основи війни і не вивчив уроки недавніх конфліктів США в Афганістані, Іраку та інших країнах. Насамперед, це поганий аналіз розвідданих, ставка на грубу силу, недооцінка рішучості та здатності суперника до опору.
Гібридна війна – не ніж, а скальпель. Її потрібно вести з хірургічною точністю, а це вимагає довіри до розвідданих, навіть якщо розвідка повідомляє погані новини. Російська авторитарна модель управління до цього погано пристосована. Те саме призвело до втрати контролю над інформаційним фронтом: Україна легко парирує російські «Z-кампанії» та «антинацистський» наратив на міжнародній арені. Сполучені Штати та їх союзники повинні вивчити всі помилки Росії та використовувати їх у протистоянні гібридним війнам.
Арун Айєр, запрошений науковий співробітник, експерт оборони переднього краю Центру Скоукрофта.
Росія втратила «м'яку силу» Фото Getty Images
Урок 7. Потрібно інвестувати у стратегічних партнерів
Навіть зараз, коли Вашингтон посилає Україні зброю на мільярди доларів, США мають планувати ще довгострокову допомогу країні у сфері безпеки. Метою має бути забезпечення здатності України стримувати майбутню агресію та дати їй відсіч, якщо вона станеться. Це величезна робота, але витрати на неї тьмяніють порівняно із загрозою нового витка війни.
Президент Зеленський вважає, що його країна перетворюється на «великий Ізраїль». Модель допомоги США Ізраїлю цілком застосовна до України. У повоєнний час величезне значення матиме формування українських військово-повітряних сил, ракетних військ та сил спеціальних операцій. Ці підрозділи повинні будуть здатні завдавати оборонних ударів по російських тилах. Для цього щороку мають виділятися асигнування США. Необхідно підтримувати український ВПК, який розробляє та виробляє інноваційні рішення. Така допомога має надаватися з однією умовою: готовність та здатність України захищати себе самостійно. А цю готовність і здатність українці продемонстрували з усією очевидністю.
Даніель Б. Шапіро, старший науковий співробітник Близькосхідних програм The Atlantic Council, колишній посол США в Ізраїлі.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
