Тільки інвентаризація збитків може зайняти кілька років. Ексміністерка фінансів Наталія Яресько про правила відбудови країни після катастрофічних руйнувань /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Тільки інвентаризація збитків може зайняти кілька років. Ексміністерка фінансів Наталія Яресько про правила відбудови країни після катастрофічних руйнувань

Наталія Яресько Фото Getty Images

Протягом останніх восьми років карʼєра Наталії Яресько, 56, неодмінно була повʼязана з країнами, що перебувають в умовах надзвичайного стресу. У 2014-му, після анексії Криму та війни на Донбасі, вона очолила українське Міністерство фінансів, тоді їй довелося витягати країну з-під загрози дефолту.

В 2017-му Яресько очолила Раду з фінансового управління й контролю Пуерто-Рико, щоб зайнятися проблемою непомірних боргів острову. Втім, фінансові проблеми швидко відійшли на другий план: восени 2017-го Пуерто-Рико був ущент зруйнований ураганом «Марія».

Яресько не приховує хвилювання, обговорюючи з Forbes наслідки нинішньої війни України з Росією та план дій щодо відбудови країни після руйнувань, завданих росіянами. З чого потрібно починати розмову про відновлення країни, як швидко можна порахувати збитки та що для цього потрібно?

Forbes публікує скорочену та відредаговану для зрозумілості версію інтервʼю.

Україна знаходиться в надзвичайних умовах, які можна порівняти зі стихійним лихом. Чи може влада за таких умов певним чином менеджерити ситуацію? Що для цього потрібно? 

Зі сторони виглядає, що уряд поки що тримає ситуацію та виконує свої зобовʼязання. Головні завдання – це власне війна та соціальна підтримка, адже потрібно платити пенсії, субсидії і тому подібне, тим паче, що економіка не працює повною мірою. 

Звісно, це надзвичайний стан, думати про майбутнє тут важко, адже потрібно перш за все забезпечити стабільне функціонування держави. У цьому сенсі дуже важливо підтримувати інтернет та телефонний звʼязок, щоб тримати комунікацію з місцевою владою. Наприклад, після урагану в Пуерто-Рико у нас не було звʼязку. За таких умов дуже важко управляти державою.

Війна ще триває, й ми не знаємо, чим усе закінчиться, тож постає питання: наскільки резонно вже зараз думати про поствоєнну відбудову країни? 

Це дуже важливо. Йдеться про настільки великі масштаби руйнувань, що вже зараз потрібно розробляти варіанти, де та як взяти щонайменше кількасот мільярдів доларів на відновлення. Можливо, потрібно лобіювати зміни до законодавства країн G20, що дозволило б використати на репарації заморожені активи Росії та Білорусі.

Подібні приклади є. Після того як до влади в Афганістані прийшов Талібан, резерви країни були заморожені та направлені на гуманітарні справи. Схожий підхід був у Ірані. В Іраку було реалізовано програму oil for food. Подібне можна застосувати й до російської нафти: Європа продовжує її купувати, але ці доходи, що могла б отримати РФ, можна направляти на відбудову України.

Як рахуються збитки від руйнувань? Скільки часу це забрало в Пуерто-Рико, що був повністю зруйнований ураганом? 

Спочатку треба провести інвентаризацію зруйнованих активів. Далі – engineering assessment по кожному об’єкту. Сюди входить оцінка необхідності відбудови, тобто чи можна відновити конкретну будівлю чи на її місці доцільніше побудувати нову, а також аналіз на предмет того, чи доцільно взагалі залишати обʼєкт або ж його краще та безпечніше знести, щоб він не ніс загрози.

Україні знадобиться дуже багато таких engineering assestments. Коли ми проводили їх у Пуерто-Рико, нам фізично не вистачало експертів, тож тільки інвентаризація зайняла кілька років. Щоб провести її якомога швидше – а це важливо, – необхідно залучити велику кількість міжнародних експертів. 

Після цього треба визначитися з rebuilding strategy: відбудову можна проводити, наприклад, за галузями або регіонами. Скажімо, в нас було 150 шкіл, але ми приймаємо рішення відбудувати 100, але значно сучасніших та більш ефективних з точки зору освіти, з прицілом не лише на нинішні, а й на майбутні покоління.

До того ж необов’язково будувати на тому самому місці. До прикладу, в Пуерто-Рико потрібно було приймати рішення відповідно до чіткого розуміння, чи повернеться в конкретний населений пункт та сама кількість людей, що жила там до стихійного лиха. У багатьох місцях люди не хотіли повертатися. 

Інша категорія – історичні будівлі. Як та у якій мірі їх відновлювати – також складне та комплексне питання.

Тобто це дуже велика стратегічна робота. Навіть на рівні порівняно невеликого острову, як Пуерто-Рико. Масштаби України значно більші. 

Хто повинен займатися власне відбудовою? Чи варто максимально виключити з цього процесу державу?

Думаю, кошти, що будуть акумульовані на відбудову, потрібно зібрати в рамках певного трасту, щоб забезпечити максимальну прозорість їх використання. Держава так чи інакше буде центральною ланкою цього процесу, але очевидно, що безпосередньо роботи повинні виконувати приватні компанії. За аналогією до «Укравтодору»: він займається питанням доріг, але підряди виконують, наприклад, будівельні фірми.

Чи можна провести певні паралелі нинішньої ситуації з 2014 роком? Як тоді уряд, у якому ви працювали, вирішував питання відбудови Донбасу?

Тоді перед нами стояли дещо інші завдання. Відбудова тих районів Донбасу, які вдалося вберегти від окупації, почалася приблизно у 2016 році. У 2014-му нам треба було навіть не відбудувати, а просто втримати від розвалу практично всі державні інституції. У нас не було ні армії, ні резервів, мали діру платіжного балансу в $40 млрд. 

Зрештою, ми справилися з цими проблемами. Гадаю, те, що ми робили тоді, допомагає Україні зараз захищатися, мати значно більш міцний фінансовий фундамент для опору. НБУ має резерви, щоб підтримувати гривню, та ж банківська система добре працює, незважаючи на війну. Окремо – відносини з міжнародними партнерами. Тоді їх треба було вибудовувати з нуля, тепер же ми одразу можемо розраховувати на підтримку.

Як сильно війна з Росією відкине Україну назад в економічному сенсі?

Звичайно, все залежить від руйнувань та від того, наскільки швидко експорт зможе знову стати на ноги. У цьому сенсі важливо, як сильно постраждають порти. Якщо не дуже, відновити економічний потенціал буде значно легше.

У Пуерто-Рико власне інвестиції в масштабну відбудову розпочалися тільки на п’ятий рік після руйнувань. Україна не може так довго чекати. Тож дуже важливою є правильна організація – як швидко ми зрозуміємо масштаби втрат та визначимося зі стратегією відновлення. Тож у сенсі акумулювання коштів на відновлення, у тому числі компенсацій від агресора, потрібно буде проявити певну креативність. 

Стратегія відновлення, вірогідно, повинна базуватися на тому, щоб вивести країну на новий рівень, що також важливо і з точки зору потенційного вступу до ЄС. У той же час навряд чи ризик Росії повністю зникне найближчими роками. Як знайти баланс між амбіційними завданнями та постійною загрозою? 

Ми будемо завжди жити з цим, на жаль. Після вторгнення 2014-го нам вдалося доволі швидко оговтатися від втрат та відновити економіку. Звісно, паралельно потрібно думати про оборону та направляти на неї більше ресурсів. Можливо, вже не 5%, а, скажімо, 8% ВВП. Не менш важливими є нові гарантії безпеки. Так чи інакше це питання повʼязане з інтеграцією України до європейського співтовариства. Але тепер уже потрібно ставити його інакше: чи заслуговує сучасна Європа мати серед своїх держав Україну, а не навпаки.

Матеріали по темі