Міністр фінансів України Сергій Марченко, 41, народився в Макарові, за 60 км на захід від Києва. Ще три тижні тому мало хто міг уявити, що це селище стане місцем запеклих боїв із російською окупаційною армією, яка прагне перерізати дорогу на Житомир.
Як і більшість керівників країни, що воює, Марченко керує українськими держфінансами з командного пункту, розташування якого не розголошується. Forbes поговорив із міністром увечері 10 березня. Що відбувається з доходами скарбниці? Який обсяг міжнародного фінансування потрібний Україні, щоб вистояти у війні з Росією? Чи має Кабмін ідеї, як підтримати бізнес, який постраждав від війни?
Інтерв'ю відредаговано та скорочено для зрозумілості.
Засинаючи 23 лютого, ви очікували, що завтра буде війна?
Нервозність була, але я не вірив до кінця, що це можливо. Я попросив водія заїхати раніше, щоб поплавати в басейні перед роботою. Навіть рюкзак із речами поклав у машину.
Як для вас почалася війна?
Близько четвертої ранку мене викликали до президента. Я вже бачив фото, як ворог прориває кордон. Усі пункти пропуску були під обстрілом.
Я не одразу переключився. Одягнув костюм і білу сорочку, взяв із собою краватку.
У командному пункті заспокоювала відсутність метушні та хаосу, всі були зайняті справою. Президент сказав, що мета атаки – ліквідація найвищого керівництва країни, щоб занурити Україну в хаос, знищити легітимність та спадкоємність влади. Тож на першому етапі ключовим питанням було фізичне збереження легітимних носіїв влади.
Як член РНБО я проголосував за введення воєнного стану та поїхав до Міністерства фінансів. Частина колективу та керівництва вже зібралися, я сказав, що зараз ключове завдання – за армією, не треба панікувати.
Покрокові інструкції на випадок мобілізації були не співмірні з реальністю. Довелося думати, як не скотитися в «бункеризацію» – парадигму воєнного часу, що залишилася від СРСР. У сучасному світі дуже важливо було зберегти голос, показати, що ми функціональні, а для цього потрібно було нескінченно багато комунікувати із зовнішнім світом.
Довелося імпровізувати.
Ми мали виконувати рішення головнокомандувача: забезпечити функціонування міністерства та Кабміну. Ключовою проблемою була безпека роботи органів влади, і не лише фізична. Потрібно було забезпечити можливість комунікації, прийняття легітимних рішень тощо.
Насамперед необхідно було забезпечити виплату пенсій, зарплат, грошового забезпечення військових. І зробити все це швидко.
Які були почуття, коли вторгнення розпочалося? Страх, злість, ще щось?
Головна емоція – тривога. Було не зрозуміло, що станеться в найближчому майбутньому. Що робити мені як міністру, було ясно, найбільш непросто було – забезпечити безпеку сім'ї.
Мінфін покинув Київ першого ж дня?
Без коментарів.
А коли перший день війни для вас скінчився?
Дня три я практично не спав. Це був один нескінченний день. Я завжди був на телефоні.
Людина – істота адаптивна, але я досі не можу звикнути. Прокидаюся з відчуттям дня бабака. Але треба робити свою роботу попри все. Від нашої функціональності залежить життя людей – нам це постійно говорить прем'єр, мотивуючи діяти швидше й активніше.
Коли вам стало зрозуміло, що Україна витримала перший удар?
Коли загрузла наступальна операція в напрямку Гостомель–Ірпінь–Буча. В окупантів не вийшло швидкого розгортання й прориву на тому напрямку, і вони спробували піти в обхід через Макарів. Плюс вражаюча стійкість Харкова, Сум, Чернігова.
Якими досягненнями Мінфіну за перші два тижні війни ви пишаєтесь?
По-перше, ми забезпечили функціонування казначейства – сплату податків, соціальних платежів, забезпечення армії, всю нормативку та технічний супровід.
Що змінилося в порівнянні з довоєнним часом?
Рішення, які здавались неможливими за день до вторгнення, тепер ухвалюються з коліс. Люди настільки мобілізувалися, що роблять неможливе.
Було ухвалено рішення про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, які ведуть бойові дії, до 100 000 грн на місяць. Міністру фінансів, Кабміну воєнного часу, тепер не потрібно просити у Верховної Ради право на перерозподіл ресурсів. Ми можемо через резервний фонд забезпечити акумуляцію будь-яких ресурсів та перенаправляти їх на будь-які потреби держави.
Другий блок – це «міжнародка». Такої кількості переговорів, як зараз, у мирний час важко було уявити. Тільки сьогодні у мене був дзвінок міністра фінансів Нідерландів, учора говорив із МВФ, перед цим був Світовий банк та зустріч із міністрами фінансів G7. Рівень взаємодії немислимий за годину. Вони готові слухати, чути та залучатися.
Скільки коштуватиме Україні рішення про виплату 100 000 грн на місяць учасникам бойових дій?
Я не озвучую наші оцінки навіть міжнародним партнерам, котрі хочуть про це поговорити.
На скільки скоротиться українська економіка цього року?
Негативні наслідки війни будуть колосальними. На 10 областей, де йдуть бойові дії, припадає половина ВВП. Найважливіша ділянка – Харків, Київ та Маріуполь, які вносили дуже суттєвий внесок у ВВП. Багато логістичних ланцюжків повністю розірвані, багато підприємств знищено фізично, деякі не можуть працювати в режимі війни, багато працівників просто виїхали. Міністерство економіки вважало, що втрати становитимуть від третини до половини ВВП. За іншою оцінкою, йдеться про $500 млрд. Точно можна буде порахувати лише після війни.
У нас величезні бюджетні витрати і різко знизилися доходи. На митниці ми збираємо від сили 15% надходжень мирного часу. Незважаючи на те що Одеса не окупована, одеська митниця не функціонує. А вона приносила до 20% надходжень. Київська митниця теж зупинилася, функціонує лише західний напрямок. Традиційні вантажі не їдуть, до того ж Кабмін ухвалив рішення щодо гуманітарки та продовольства, що теж веде до зниження доходів бюджету.
За іншими доходами не все однозначно. У перші дні Національний банк перерахував частину доходів, держбанки заплатили дивіденди, багато підприємств заплатили податки наперед. Усе це дало змогу відшкодовувати ПДВ, здійснювати соціальні виплати та обслуговувати борг.
Гарячі голови пропонували провести реструктуризацію, списати борги, але ми це категорично відкинули. Логіка проста: якщо ти хочеш приймати нові позики, будь ласка, акуратно обслуговуй старі. Тим більше що цього року ми не маємо особливих проблем з обслуговуванням та погашенням боргу. Найбільші виплати у вересні – $900 млн, у решту місяців – у межах $100–150 млн.
Мінфін не планує цього року порушувати питання про реструктуризацію боргу?
Враховуючи, що ми активно працюємо з міжнародними партнерами (ухвалено рішення МВФ щодо RFI, Світовий банк нам дає $700 млн, а ЄС – €1,2 млрд), проблема боргу для нас не є пріоритетною.
Як ви оцінюєте потребу в зовнішньому фінансуванні?
Все залежить від того, наскільки затяжного характеру набуде війна. Якщо все закінчиться в березні, то вже в квітні можна буде розпочинати відновлювальні заходи. Якщо затягнеться довше… Кожен день суттєво б'є по економіці, і завдання номер один – відновити межі та повернути мир на території, де триває війна.
Які зобов'язання щодо фінансування України вже взяли на себе наші союзники?
Ми маємо кредитних комітентів на суму близько €6 млрд. До цієї суми входять ґранти на суму понад €300 млн. Ми також очікуємо на допомогу від уряду США. Ще до війни була розмова про гарантії на $1 млрд, я чув публічні заяви про пакет допомоги на $10–12 млрд, але поки що не зрозуміло, в якому форматі вона буде надана.
Вважаю за краще говорити про кошти, які вже надійшли на рахунки або за якими підписано угоди. Перше, що ми здобули після початку війни, був ґрант від Італії на €110 млн.
Один інвестбанкір сказав мені, що на Заході є великий попит на гуманітарні бонди на підтримку України. Мовляв, можна залучити до $5 млрд під 5% річних. Чи ініціюватиме Мінфін щось подібне?
Ми випускаємо так звані бонди воєнного часу. На першому аукціоні залучили 8 млрд грн, на другому – 7 млрд грн. Їх можуть купувати іноземні інвестори.
Враховуючи наше положення, без гарантій урядів інших країн виходити на відкритий ринок неможливо. Дуже показовим є приклад США, які гарантували такі бонди у 2014–2016 роках.
Світовий банк залучає кошти України під гарантії інших країн. Ведемо розмову з МВФ про алокацію на користь України частини SDR, випущених минулого року для розвинених країн. Нам дуже допомагає канадський міністр фінансів Христя Фріланд.
Уряд оголосив про підтримку українського бізнесу – переважно шляхом відстрочок зі сплати податків. Вживатимуться ще якісь заходи?
Ключове завдання уряду – продовольча та паливно-енергетична безпека. Не готовий говорити про якісь додаткові заходи підтримки, бо треба зрозуміти баланс бюджету воєнного часу. Поки що він важкий.
Бізнесмени та волонтери скаржаться на неповороткість митниці – багато тяганини, багато паперів…
Ми зробили спрощення і з гуманітарки, і з продовольчих вантажів. Ті, хто завозить продовольство, можуть не сплачувати ПДВ та мита, у них відстрочка.
Є, як завжди, нюанси. Потрібно правильно прописати інструкції, щоб ніхто не тлумачив прийняті рішення по-своєму. Не можна розраховувати на доброчесність контрабандистів. На жаль, для непорядних людей війна – це можливість нажитися.
Можете навести приклади?
Брендові товари, дорогий алкоголь завозили під виглядом гуманітарки.
Як вирішуватиметься проблема компенсацій – людям, які втратили майно, та компаніям, які втратили активи?
На цьому етапі потрібно сфокусуватися на фіксації фактів. Цим зараз займається Міністерство цифрової трансформації, яке створює умови, за яких громадяни зможуть заявити про втрату майна.
За рахунок чого виплачуватимуть компенсації? Репарації, російські активи, заморожені на Заході?
В тому числі. Але я почекав би закінчення війни, коли можна буде переходити від віртуальних планів до реалізації.
Усього буде відкрито шість рахунків. Перший та основний – це Фонд підтримки армії, на якому станом на 9 березня було 11 млрд грн. Гуманітарний Фонд залучив 140 млн грн. Ще будуть Фонд відновлення житла та інфраструктури, Фонди підтримки бізнесу, макрофінансової стабільності, обслуговування та погашення боргу.
Нинішні проблеми зрозумілі: військова економіка, розруха, люди гинуть. Якими будуть основні проблеми держфінансів після перемоги?
Основним завданням буде відновлення роботи бізнесу, інфраструктури, робочих місць. Потрібно повернути додому мільйони вимушених переселенців.
Після перемоги ми матимемо всі умови для стрибка в розвитку. За два тижні наша самосвідомість зросла більше, ніж за попередні 30 років. Люди, які воюють, жертвують собою за Україну, – це майбутнє країни, майбутнє економіки.
Ми 30 років пишалися якимись елементами радянської спадщини, а це були гирі, які не давали нам рухатися. Зараз добрий час усвідомити, що перед нами чисте поле – ми можемо розвивати те, що хочемо, а не те, що успадкували.
Ми подолали синдром другосортності. Ніхто не очікував, що ми вистоїмо в цій війні. Це насправді війна за незалежність. Вітчизняна війна. З таких воєн країни виходять зовсім інші. І перемога стане базисом у розвиток.
Ми змогли через кров усунути наші традиційні внутрішні бар'єри. У нас немає бар'єрів. Немає нічого неможливого, немає цілей, які ми не могли б як країна перед собою поставити – вступ у ЄС чи регіональне лідерство.
Який сигнал хотіли б передати читачам?
Уряд працює і може виконувати свої основні функції.
Слава Україні!
Героям слава!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
