Експортні контракти, вмілий обхід санкцій та бездумне вливання грошей допомогли Росії не зазнати провалу у виробництві зброї після санкцій за Крим та Донбас. Найбільші російські компанії, навпаки, значно підвищили продаж зброї.
Аналітики Trap Aggressor у партнерстві з міжнародним фондом «Відродження» розповідають, як заблокувати роботу російського ОПК.
З перших днів травня у Брюсселі точаться дискусії, у якому саме вигляді потрібно запровадити нафтове ембарго проти Росії у шостому пакеті санкцій. Власне, через палкі суперечки новий пакет санкцій досі не запрацював.
Проте, крім енергетики, він включає й чергові санкції проти російських компаній оборонно-промислового комплексу. Як показує досвід попередніх помилок у політиці стримування агресора, якщо платити сотні мільярдів євро за нафту й газ, то жодні санкції не зупинять конвеєри на збройних заводах Росії.
Дуже великі гроші
У 2018 році в Росії було прийнято амбітну десятирічну програму переозброєння. До 2027 року Кремль планує витрачати на нові смертоносні машини в середньому $20–24 млрд на рік залежно від коливань курсу валют. Це астрономічні кошти. Україна в передвоєнні роки на модернізацію та закупівлю нової зброї витрачала близько $1 млрд на рік.
Кремль розпочав нові перегони озброєнь у 2010 році, коли ціна на нафту стрімко зросла і продовжувала зростати в подальші роки. Російські економісти відзначають, що протягом 2011–2016 років обсяги їхньої оборонної промисловості зросли в півтора раза. Тобто перші санкції, які запроваджувалися проти російського ОПК за анексію Криму та війну на Донбасі в 2014 році, дошкуляли Кремлю, але не зірвали його загарбницькі плани.
Це підтверджується даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, відповідно до яких протягом 2013–2020 років до сотні найбільших оборонних корпорацій світу за обсягом продажів стабільно потрапляв десяток компаній із РФ.
Найбільші російські компанії, попри точкові санкції та всупереч загальним секторальним обмеженням, не зазнали провалу у виробництві зброї. А навпаки, у 2017 році, тобто через три роки після санкцій, навіть значно підвищили її продаж. Такому піднесенню в першу чергу сприяли бюджетні вливання Кремля в «гособоронзаказ», кілька вдалих експортних угод із традиційними покупцями російської зброї Індією та Китаєм, а також ірраціональне списання російським урядом боргів держкомпаній ОПК.
Зять Михалкова й «ракушка»
Великі бюджетні замовлення за секретними контрактами – це основа успіху російського ОПК. Тамтешнім оборонним заводам, як і іншому місцевому бізнесу, притаманні масштабні корупція та кумівство. Утім, поки російський бюджет справно отримує нафтовалюту, замовлення йдуть на роки вперед.
Те, як великі гроші рятують оборонні заводи, ілюструє скандальний кейс «Курганмашзаводу» (КМЗ), який донедавна належав бізнесмену Альберту Бакову, зятю режисера Нікіти Михалкова.
Альберт Баков у центрі. Фото military-informant.com
Баков у Росії відомий не тільки завдяки тестю, а й тим, що довів до банкрутства єдиного виробника лінійки бойових машин БМП 1-3, а також більш сучасного десантного бронетранспортера «Ракушка».
На початку 2000-х Бакову разом із партнерами вдалося приватизувати КМЗ із купою інших оборонних активів за панівною в ті часи логікою «дикого капіталізму». «Купувалося все підряд, а що саме нахапали, дивилися потім», – саме так російський бізнесмен пояснював придбання оборонного заводу російському Forbes. Після приватизації Міноборони відмовилося закуповувати БМП «Курганмашзаводу» через їх погану якість. А тракторний сегмент КМЗ не витримав конкуренції з іноземними пропозиціями. Врешті Баков і партнери взяли непомірні кредити під активи оборонного підприємства, які не змогли виплатити.
Після провалу Бакова у 2018 році державна корпорація «Ростех» викупила в кредиторів борги заводу й повернула його в державну власність у структуру дочірньої корпорації «Високоточні комплекси». Міноборони РФ уклало з новим-старим державним заводом два великі контракти на постачання та модернізацію БМП. Таким чином, «Курганмашзавод» було повернуто до економічної активності. За інформацією ЗМІ, на початкову стабілізацію КМЗ було витрачено близько $300 млн державних коштів.
Кілька років тому Кремль виділив з бюджету $13 млрд на погашення кредитних боргів підприємств ОПК. За останніми розрахунками, загальна заборгованість складає понад $30 млрд. Для того щоб убезпечити компанії ОПК від колапсу, Кремль наділив державний «Промсвязьбанк» повноваженнями пільгового кредитування і перекредитування «оборонки». Фактично було визначено системний банк саме для військово-промислової галузі. Під санкції банк потрапив тільки цього року, після визнання Росією суверенітету так званих «ДНР» і «ЛНР».
Трофей БТР «Ракушка». Фото з відкритих джерел
«Подушкою безпеки» для російського ОПК є експортні контракти. За ними Росія виробляє та продає не менше третини продукції щороку. Після 2013 року обсяг експортних надходжень від постачань російської зброї досягав позначки $15 млрд на рік.
Традиційно з радянських часів Москва продає зброю в десятки країн по всьому світу. Із загальної когорти масштабами угод відрізняються два контрагенти: Китай та Індія. Саме завдяки їм Росія створила собі репутацію світового лідера в збройному бізнесі.
Один з останніх грандіозних контрактів між Делі та Москвою було укладено в 2019 році на $14,5 млрд. Індія роками розбудовує авіацію, флот, протиповітряну оборону саме на основі російської номенклатури.
Ідеологічної складової у такій співпраці немає, це радше прагматичний інтерес. Російська «оборонка» модернізує існуючі радянські зразки техніки в Індії, бере участь у спільних проєктах на індійській території та постачає дешевші у порівнянні із західними аналогами зразки озброєння.
Зовсім інше забарвлення мають партнерські відносини Москви та Пекіну. Країни не вступають у прямий військовий союз. Але мають тісні зв`язки у військово-промисловій сфері, які їхні пропагандистські медіа подають як альтернативу американській гегемонії у світі.
Серед відомих контрактів між країнами, виконаних після нападу на Україну в 2014 році, – замовлення російських повітряних винищувачів на близько $2,5 млрд. Додатково Китай замовив шість дивізіонів С-400 на понад $3 млрд. Якщо вірити російським чиновникам, то щорічний портфель замовлень китайською стороною сягає $7 млрд на рік.
Як посилити санкції проти ОПК
Британський документаліст Лоуренс Ріс, автор популярної в Україні книжки «Гітлер і Сталін», у вступному слові до порівняння двох диктаторів зауважив: «У світі лишається ще чимало тиранів. І деякі з них мають засоби для знищення нас усіх». Українцям складно не погодитися з такими висновками.
Санкційна політика Заходу не досягла своєї мети. Обмеження дошкуляли Кремлю, але не стали фатальними для ОПК. У дні, коли російські танки 2021 року випуску їздять окупованими українськими містами, важливо не допустити, щоб помилки повторилися.
Найважливіший висновок після аналізу результатів санкцій – вони мають іти в комплексі з енергетичним ембарго. Доки країни Заходу платять Кремлю шалені суми за нафту, газ та інші товари, доти в Путіна буде ресурс на нову смертоносну зброю.
Модернізація промислової бази Росії має зупинитися. Ще в 2014 році ЄС та США ввели заборону на продаж товарів, які можуть бути використані у військовому виробництві. Але це не завадило західному бізнесу постачати сучасні станки, електроніку та програмне забезпечення РФ нібито для невоєнного виробництва. Щоправда, промислові товари через посередників перекуповувалися саме для заводів ОПК.
Гордість російського ОПК Т-90М «Прорив». Кадр із сюжету «Громадського»
І останнє. Росія має і може бути витіснена з ринку зброї тих країн, які не мають ідеологічних сантиментів до Путіна. Делі повʼязане з Москвою історією. Але це не завадило індійцям два роки тому закупити гелікоптери MH-60R у американської компанії Lockheed Martin.
До того ж прямо зараз українська армія розвінчує міфи російських «аналогов нєт», а тому за участі західних інвестицій може також долучитися до витіснення російських компаній з іноземних ринків.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
