Категорія
Лідерство
Дата

Світло всередині нас. Як отримувати задоволення від подолання труднощів

Ви здивуєтеся, дізнавшись, як багато людей сприймають свою роботу як важку повинність і бачать у ній лише спосіб заробити. Для них це примус. Де ж тут задоволення? Тим часом усвідомлена діяльність (добровільна систематична праця) – одне з найважливіших джерел щастя.

У моїй авторській системі джерел щастя праця– найдоступніший шлях до радощів після їжі й сексу. Базові джерела задоволень небезпечні, якщо ними зловживати (переїдання тягне за собою ожиріння, діабет і багато інших захворювань; безконтрольна експлуатація сексуальної функції теж може мати сумні наслідки). Діяльність же – найпотужніше конструктивне джерело радості, і практично без побічних ефектів.

Не кожна діяльність праця. Поїздка у відпустку або похід по продукти– це просто активність. Праця ж – це систематична професійна діяльність, що передбачає винагороду.

Якщо ви не отримуєте задоволення від своєї роботи, ви просто неправильно її обрали. Вкрай важливо знайти саме те, що приносить вам радість. «Свою» справу можна відшукати тільки методом спроб і помилок, орієнтуючись на відчуття легкості. Тут важлива саморефлексія, здатність прислухатися до себе.

Часто за підлітка майбутню професію обирають батьки. До того ж чинять егоїстично, орієнтуючись не на те, до чого лежить душа, а на те, де буде стабільна зарплата. Якщо раптом опинилися в такій ситуації, пам’ятайте: вихід там, де і вхід.

Якось на TedX University я читав лекцію «Професійний гедонізм, або Як обрати сродну працю». У залі були молоді люди. Після заходу багато підходили до мене, дякували й обіцяли… кинути свою роботу. Вони й самі розуміли, що вона не приносить їм щастя, а мій виступ став поштовхом до змін.

Важливо знати свій трудовий наркотик. Це чесне задоволення, яке видає тобі твій мозок за якісно виконану роботу. Його не можна ні купити, ні вкрасти, ні позичити.

Як же розвиватися в діяльності, щоб вона приносила максимум радості? Найважливішим фактором для цього є воля.

Наш мозок – це «3 в 1». Ще Кант говорив про три неподільні частини розуму: знання, почуття і бажання. За пізнання й ухвалення рішень відповідає когніціо, за афекти і здатність мозку спотворювати дійсність – емоціо, а воля, мотивація і досягнення цілей – зона конаціо.

Воля – двигун і запорука розвитку. Вона відповідає за бажання ставити й розв’язувати завдання. Сильна воля допомагає долати перешкоди, рухатися вперед у найскладніших обставинах. Усі ми хоч раз займалися спортом. Хтось точніше забиває м’яч, хтось швидше бігає. Але вирішальний фактор для перемоги – воля. Добігти, прорватися, покласти на лопатки.

Люди з вольовими якостями «помітні» у всіх сферах життя. Їх відрізняє стабільна мотивація до розвитку.

Іноді сталева воля розвивається в несприятливому середовищі. Багато успішних людей народилися й виросли у злиднях, у батьків‑алкоголіків і т. д. У складних умовах воля акумулюється – і людина видряпується. Усі знають історію австралійця Ніка Вуйчича, який народився без рук і ніг. Хтось сказав би: «Не пощастило». А він не здався: побудував круту кар’єру і прекрасну сім’ю, пише книги, їздить по світу з лекціями. Інший приклад – фізик і популяризатор науки Стівен Гокінг, який страждав на рідкісну форму хвороби моторних нейронів. Ні параліч, ні втрата мови, ні важка недуга його не зламали. Він прожив довге активне життя, багато зробив для науки.

Вибираються не всі. Ми виховані на історіях успіху, тому робимо «упереджене виживання»: випускаємо з уваги те, що 99% людей за таких обставин не вибралися б. Але не тому, що не можуть. Вони просто не пробують. А хтось відмовляється бути жертвою і змінює своє життя. High achievers – виняток, який підтверджує правило.

Рівень волі можна виміряти. Існує відомий експеримент над мишами Puzzle Box Arena. Беруть ящик. Одна його частина затемнена, там є тирса, їжа й вода (це природне середовище для гризуна, «нірка»). Інша – незатишна і яскраво освітлена. Мишей садять у некомфортну частину клітки й дивляться, як швидко вони доберуться до комфортної. На початку експерименту відділи ящика розділяє не до кінця опущена перегородка: перебратися в іншу частину легко. На другому етапі прохід засипається тирсою. Відкопувати вихід хочуть не всі миші. Одні прокопують його за 10 секунд, інші – за 50. Далі – випробування для вольових. Вихід закривають шматком фанери, яку потрібно гризти. Деякі навіть не намагаються.

У людей усе абсолютно так само. Не ускладнюються завдання– не ростеш.

Внутрішній рівень волі заданий від народження. Але його можна розвивати. Як? Ставити нові цілі й поступово їх ускладнювати. Головне – вибирати те, що драйвує. Формула проста: посильне зусилля – заслужене задоволення. Тоді і труднощі не страшні. Чудовий приклад – герой фільму «Енді «Орел», британський спортсмен, який мріяв про олімпійську славу. Незважаючи на провали, він крок за кроком ішов до своєї мрії. Олімпійським чемпіоном він так і не став, але побив власні рекорди і повернувся додому національним героєм.

Воля– це не надзусилля і не надрив. Поняття сили волі даремно героїзували. Жити в постійному спазмі складно. Спробуйте усміхнутися із зціпленими щелепами. Не вийде. Для початку розтисніть зуби. Вийти з режиму виживання. І почати робити не те, що потрібно, а те, що хочеться. Розслабитися і зловити стан потоку.

Світ швидко змінюється. Ми все більше стаємо, як писав Йоган Гейзинга, людьми, що грають (homo ludens). Найкращий спосіб вписатися в реальність– втягнутися в гру. Розвивати те, що приносить задоволення. Грати з самими собою. Пробувати різні підходи. «Перезавантажуватися», коли «завис». І тоді постійний ріст приноситиме заслужене задоволення.

Опубліковано в другому номері журналу Forbes (липень-серпень 2020)

Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків