Як у світі залишився вирішальним лише один показник. Розмірковує Ігор Гут

Якщо намагаєтеся його вгадати, просто спитайте себе — у чому змагалися Бренсон і Безос, які вирішили вирушити до космосу? Або який ресторан переможе, коли ви замовляєте ланч в офіс? В обох випадках відповідь одна — хто зробить це швидше.

Ми непомітно стали світом, у якому всім керує і все оцінює один головний показник. І це швидкість.

БІЗНЕС

Замовити в один клік і отримати в одну мить — ось нова вимога клієнтів та новий виклик для бізнесу.

Раніше швидкість була прерогативою лише інноваційних компаній, стартапів, успіх яких визначено часом від моменту винаходу до виходу на ринок. Хто вийшов першим, той зняв вершки. Сьогодні це головний KPI і стимул перетворень практично в будь-якій компанії.  

Бум доставок, зростання продажів в e-com, даркстори та дарккітчени – усе це результат поклоніння швидкості. А це велика й не менш волохата (у термінах BHAG Джима Колінза) мета, ніж ідея Ілона Маска колонізувати Марс.

Безперервно оптимізуються та вдосконалюються логістичні ланцюжки. Щоб проникнути глибше і стати ближчим, ритейл створює маленькі формати. Епіцентр, Ашан, Комфі, ІКЕА й навіть консервативна Білла стають меншими. Ближче — це ще один спосіб бути швидше.

Усі компанії працюють над головним викликом — скороченням шляху між бажанням клієнта та отриманням. У всіх одна мета і одна стратегія — стати швидше.

«Як швидко?» — Виходить на головне місце в оцінці клієнтського досвіду. І робить швидкість ключовим чинником конкурентоспроможності.

ПОБУТ, ЖИТТЯ

Ми тепер ментально не готові чекати.

Смартфон – головний пульт управління нашим життям, – каже шведський гуру Кʼєль Нордстрем. Смартфон не вимикається та не засинає. Він уже не під рукою, він завжди «в руці». Ми не хочемо навіть писати смс, ми їх вимовляємо. Так швидше.

Ми читаємо лише короткі тексти, дивимося короткі відео. Навіть розважальний контент. Краще 3 короткі, ніж одне довге. Перша критика в бік статті чи книги – вона затягнута.

Швидко дайте мені відповідь чи емоцію та побігли далі.

Нобелівський лауреат Даніель Канеман каже, що навіть швидкість перемикання уваги в людей зросла – 6 секунд. Це досягнення, ми майже наздогнали золоту рибку, у неї — пʼять.

СУСПІЛЬСТВО

Ми стали суспільством нетерпимості, в основі якого парадокс сучасної людини – благополуччя та невдоволення наростають одночасно.

Наше життя тепер не відрізняється від походу до супермаркету. Ми готові сповільнюватись лише коли вибираємо, поки формується бажання. Але потім — хвилини очікування на касі перетворюються на години.

Нідерландська мережа Jumbo пішла проти тренду і відкрила спеціальні «повільні каси», на яких можна навіть поговорити з касиром. Вони мають велику популярність у старшого покоління.

Нова релігія «споживання» формує постулат, що швидкість — це шлях до щастя. Якщо наше благополуччя буде наростати ще швидше, незадоволеність залишиться далеко позаду.

Теорія адаптації геніального Миколи Амосова переконує в протилежному. Чим швидше і частіше ми отримуємо бажане, тим швидше настає адаптація. І все більше зростають претензії, створюючи нове невдоволення, новий розрив між тим, що отримали, і тим, що ми хочемо. Це пастка сучасної людини. Шлях до щастя, повернення задоволення за Амосовим лежить через самообмеження.  

ЩО Ж ТАКЕ ШВИДКІСТЬ

Французький філософ та архітектурний критик Поль Вірільо ще в 1977 році створив концепцію дромології (від грецького «dromos» — «швидкість»). На думку Вірільо, швидкість є базовим принципом західної цивілізації. Завдяки технологіям вона постійно наростає (у русі, передачі даних, прийнятті рішень) і стає основним чинником соціальних та культурних трансформацій. «Земний простір стискається так само, як і час, завдяки чому світ стає нескінченно маленьким».

Поль Вірільйо пішов із життя у 2018 році, залишивши велику кількість робіт із дромології та головний висновок — «Якщо час — це гроші, тоді швидкість — це влада».

Швидкість дволика. Їй важко дати однозначну оцінку. Швидкість допомагає рятувати життя. Швидкість уміє забирати життя. І покращує наш світ і ускладнює, вступаючи в конфлікт із розміреністю, яка така необхідна людині для душевного комфорту.

То що таке швидкість — двигун прогресу чи руйнівник душевного спокою?

ЦІНА ПРИСКОРЕННЯ

Швидкість проявляється не цифрами. Ми платимо втраченим життям.

Нікого не треба переконувати, що швидкість прогресу несе нам блага цивілізації. Але чи замислюємося ми — скільки коштує швидкість? Ми рахуємо її у цифрах витрат на логістику, виробництво чи інтерфейс сайту. Але плата за неї вища.

Відколи ми заспівали мантру, що в сучасному світі, щоб стояти потрібно швидко йти, а щоб йти — треба бігти, швидкість, загалом, проявляється не цифрами. Ми платимо втраченим життям. Зі зворушливими моментами очікувань та міркувань. Платимо душевним комфортом.

А як же можна просто споглядати світ, коли твоє життя, і всі навколо мчать зі швидкістю вітру, що наростає?  

Постійно роблячи монтаж шляху між бажанням та отриманням, ми втратили навіть такі смачні частини, як смакування передчуття. Життя із великими довгостроковими мріями більше немає. Її замінило життя з бажанням і нервовим очікуванням через смартфон, що завис, або курʼєра, що запізнюється.

Швидкість провокує нас робити швидше те, чого можна було би не робити зовсім. А постійно переключаючись і змінюючи напрям руху, ми часто самі позбавляємо швидкість сенсу в нашому житті. Мало хто намагається бігти в одному напряму.

PS

Показник «швидкість» (точніше, залежність від нього) дедалі швидше забирає нас у віртуальний світ. Гарантувати «швидше» нам можуть лише технології, кінь та людина себе вичерпали.

Нас розриває на частини. Буддистські монахи, як Генім Сунім, автор книги «Побачиш усе, якщо пригальмуєш», намагаються напоумити людство. Але в Google вже винайшли новий стан матерії — кристали часу, і світ зробив крок назустріч квантовому компʼютеру.

Зважаючи на все, швидкість переможе. І нам треба вчитися жити із нею. А якщо висловитись точніше — вчитися жити в ній.