У 2024 році Кабінет Міністрів України виділив 549 млн грн на оновлення майстерень на базі закладів професійної освіти в межах проєкту «#100майстерень»— ініціативи, що допомагає опанувати професію для відбудови країни. Але крім уваги уряду, профтех потребує і налагоджених звʼязків з компаніями. Як їх встановити і навіщо це бізнесу? Розмірковує заступник міністра освіти та фігурант 30 до 30 Дмитро Завгородній
За 107 років існування Forbes логотип змінювався 18 разів, але таким авангардним і вільним світ його бачить вперше. В новому числі журналу Forbes Ukraine: сучасне мистецтво, топ-50 благодійних фондів, альтернативна енергетика, 30 до 30. Замовляйте вже зараз!
«Студент має бути максимально близько до роботодавця», – вважають в Австрії, Німеччині та Швейцарії. Завдяки системі дуальної освіти (коли практика займає понад половину навчального часу) та програмам стажувань ці країни встановили тісний контакт між системою освіти та виробництвом.
Закордонні компанії розуміють: студенти, що пройшли якісне стажування на виробництві, будуть основою майбутньої робочої сили та економічною одиницею країни. Від того, наскільки якісно їх навчать, залежить успішність бізнесу і сфери. Компаніям потім не треба буде когось перевчати. Вони контролюють стандарт, розуміючи: коли студент досягне 18 років, він буде готовий повністю інтегруватися у роботу, маючи реальний досвід.
Як це працює у Швейцарії? До завершення навчального року учень 9 класу має вирішити: він вступатиме у старшу школу академічного спрямування чи на професійне навчання. Якщо він обирає другий шлях, готує резюме та подається на стажування у різні компанії. Цим напрямком йдуть понад 60% учнів. Державні та приватні компанії отримують тисячі резюме та організовують співбесіди та відбір. Коли учня беруть на стажування, він підписує з роботодавцем контракт. Після цього бізнес обирає заклад освіти, який буде надавати студенту теоретичну підготовку. Теорія, залежно від професії, займає один-два дні на тиждень, а решту часу студенти навчаються на робочому місці, працюючи і створюючи там додану вартість.
Коли ми говоримо із закордонними компаніями щодо переваг такого підходу, завжди чуємо «це вигідно для нашого сектору економіки у довгостроковій перспективі». Європейські бізнеси розуміють, що не всі стажери підуть до них на роботу, але що більше буде правильно навчених людей, тим краще це відобразиться у їхніх сферах. Індустрії, з якими ми спілкуємося за кордоном, мають довгострокове планування. Вони бачать стратегію бізнесу та галузі у рамках, наприклад, 10-ти років.
Але вимагати від українських компаній планування далі ніж на цей або наступний рік нечесно. У той час, як бізнес у Швейцарії майже повністю навчає профтех студентів власним коштом, український бізнесмен допомагає Збройним силам. Ми не можемо телепортуватися в швейцарську історію, та й не мусимо. Проте інтеграція в реальний ринок праці наших студентів має бути набагато більшою, аніж зараз.
Як може виглядати співпраця бізнесу і закладу освіти
Виклики починаються ще на етапі встановлення контакту між профтехами та компаніями. По-перше, місцевий бізнес часто не знає, що в його місті чи області існує профтех, який готує потрібних йому фахівців. По-друге, навіть якщо представники компаній вирішили співпрацювати з училищами, вони не знають, з чого почати. Вони впевнені: єдине, що від них очікують – матеріальна підтримка. Хоча форм співпраці з профтехами дуже багато.
Профтехи сприймають бізнес не як соціального партнера – це визначення передбачає активну багатосторонню участь компаній. Навіть якщо вони так їх називають, мають на увазі благодійника або спонсора. Те ж саме відчуває бізнес. Свою одноразову допомогу він сприймає як благодійництво, щоб підтримати «бідний профтех».
Але у бізнесів може бути інша мотивація до співпраці, окрім як жалість до дітей, директора чи викладачів. Компаніям не вистачає кваліфікованих спеціалістів. Вони хочуть впливати на кількість професіоналів у своїй галузі. Саме тому великі бізнеси вже йдуть в заклади освіти.
Освітній заклад зазвичай пропонує бізнесу дві речі. Перше – візьміть моїх студентів на оплачувану практику. У цьому сценарії профтех отримує фінансові дивіденди від співпраці: роботодавець не лише оплачує практику студентам, але і компенсує частину грошей закладу, що їх вчить. Друге – подаруйте нам обладнання чи зробіть нам ремонт в тій чи іншій майстерні.
Які ще існують форми співпраці профтехів з бізнесом?
- розроблення професійних стандартів, у які компанії закладають те, що потрібно їм від випускників, і навчальні матеріали (відео уроки, креслення, інтерактивні підручники, ігри-симуляції,) де описані останні розробки матеріалів, обладнання та інструментів;
- проведення навчання для студентів;
- організація практики чи стажування на підприємствах та створення спільної дуальної програми;
- програми підвищення кваліфікації вчителів та менеджерів;
- робота в наглядових радах – визначення напрямів розвитку закладу;
Часто це найкраще працює у сферах та компаніях, практикуючись у яких студенти дійсно можуть принести хоча б мінімальну цінність. Це зазвичай виробництво – наприклад, швейне чи металургійне.
Живий кейс – проєкт EdUP: підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання. Бізнес не може одночасно охопити всіх здобувачів профосвіти – але може допомогти майстрам виробничого навчання освоїти нові технології та підходи. А вже вони передадуть нові навички студентам. Модель, запропонована та відпрацьована EdUP – навчально-практичні конференції, які проводяться двічі на рік. Вже проведено 6 конференцій для сантехніків, по одній конференції для зварювальників, електриків, лицювальників. На останній теорію викладали фахівці компанії SIKA Ukraine, а практику оброблення плитки – представники компанії DISTAR.
Найкраще навчання — це навчання під час роботи
Держава інвестує в заклади освіти. Ми купуємо обладнання, робимо ремонти. Нам допомагають донори. Але ми б хотіли, щоб в трансформаціях закладів освіти більшу участь брали бізнеси, які потім будуть працевлаштовувати студентів. Щоб вони більше доносили закладам свої потреби та кваліфікації, які потрібні співробітникам. Давали фідбек щодо рівня викладачів та програм у певному профтеху. Адже сам навчальний заклад не може піти у бізнес, подивитися, як працює виробництво, проаналізувати побачене, прийти назад і змінити програму.
Якщо ви вважаєте, що люди з конкретного профтеху виходять не підготовленими до роботи у вашій компанії, вам треба сісти разом із його представниками, подивитися програму і підказати, що треба змінити. Запропонувати своїх співробітників в якості гостьових лекторів. Запросити вчителів на стажування до себе на підприємство. Це можливо. Так відбувається в усьому світі.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
