Купуючи франшизу, новачок може реалізувати себе і нарешті стати підприємцем, при цьому маючи сильного партнера, який не тільки направить, а й вимагатиме чіткого виконання правил
У другій половині жовтня 2020 року було анонсовано запуск продажу франшизи ROZETKA, в грудні запрацювали перші партнерські точки видачі. Через вісім місяців після початку продажів було отримано 2100 заявок від потенційних покупців на загальну суму понад 1,3 млрд грн. Заповнюючи анкету, 87% потенційних партнерів стверджували, що це власні кошти. Виходить, що у людей є гроші для відкриття бізнесу. Причому як варіант інвестування вони розглядають саме купівлю франшизи.
Під час інтервʼювання потенційних покупців зʼясувалося, що для багатьох із них це один із бізнесів. Причому вони відзначали, що такий бізнес для них більш комфортний, ніж кавʼярня чи ресторан. Вони визнавали, що на ведення ресторанного бізнесу йде значно більше часу.
ROZETKA – відносно простий бізнес з точки зору операційки. Команда невелика – дві-чотири людини на зміні. Її функціонал полягає в тому, щоб прийняти на склад замовлення, обслужити клієнта та зробити все, щоб він залишився задоволений і захотів повернутися знову. Покупцеві франшизи залишається лише стежити за роботою команди і за чек-листами перевіряти дотримання стандартів мережі.
Для деяких франчайзі на первинному етапі – це сімейний бізнес, у якому задіяні родичі та друзі. Тоді на контроль іде ще менше часу. Один із діючих партнерів ROZETKA розповів, що в точці видачі працює він сам, його дружина і донька. Він також планував залучити інших членів сімʼї для роботи в цій та інших точках видачі, які він буде відкривати.
Коли запускалася франшиза ROZETKA, була маса коментарів про те, що заявлений чистий прибуток точки (35 000 грн) надто маленький. Правда в тому, що 85% франшиз в Україні в мінімальному форматі пропонують прибутковість на рівні $1250, тобто близько 35 000 грн. Це означає, що невелика кафешка буде приносити стільки само, а часу «зʼїдати» більше.
З боку здається, що покупці франшиз вчиняють нелогічно. Вони купують собі роботу, часто вкладаючи у франшизу останні гроші. Причому немаленькі – зазвичай йдеться про $25 000-30 000. Проте потрібно враховувати психологічний нюанс. Для них це можливість реалізувати себе і, нарешті, стати підприємцем. Один із франчайзі, якому вже за 40, розповів, що пробував різні бізнеси та працював у наймі. При цьому він завжди хотів реалізуватися як підприємець, але весь час у кращому випадку виходив із власних проектів в нуль. Відкривши точку видачі ROZETKA, він зрозумів, що йому просто не вистачало сильного партнера, який направить, дасть систему і модель роботи.
Франчайзинг підходить тим, хто готовий слухатися, виконувати стандарти і в той же час бажає реалізуватися як підприємець. Щоб описати ідеальний портрет покупця франшизи, наведу один приклад. У США вже понад 50 років діє програма VetFran, у рамках якої франшизи на пільгових умовах продають ветеранам війни або ж військовим, які вийшли у відставку. Її підтримує понад 500 франчайзерів. Майже кожен із них каже про те, що їм комфортно працювати з колишніми військовослужбовцями. Причина проста: відставники чітко знають, що таке статут, які наслідки чекають за його невиконання і чому накази не обговорюються. Свого роду робота за франшизою – це бізнес-муштра, до якої треба бути готовим. Не всім підходить такий варіант.
Звісно, не можна казати, що купівля франшизи – це пасивне інвестування. Це все-таки підприємництво. У рідкісних випадках можна займатися чимось іще. Але життя було б чорно-білим без винятків із правил.
Франчайзі «Нової Пошти», Lviv Croissants, тієї ж ROZETKA та інших популярних франшиз повторно відкривають точки, щоб заробляти більше. У деяких мережах кількість партнерів, які відкрили дві і більше точок, іноді досягає 40–50%. Це хороший показник якості франшизи. Наприклад, на Західній Україні у «Нової Пошти» є партнер, який володіє понад 100 відділеннями. В цілому 6500 франчайзингових відділень належать приблизно 700 партнерам.
Коли Fast Food Franchising Group, якій належить мережа Lviv Croissants, презентувала ринку новий концепт Dragon Wok, то перші франшизи продавали партнерам, які вже відкрили Lviv Croissants. У «Миронівського хлібопродукту» франшизу «Мʼясомаркета» теж першими купували франчайзі, які вже володіють точками «Нашої Ряби». Це адекватна історія для світової практики – системний франчайзинг усередині мережі.
А є ще системні франчайзі, які володіють різними франшизами. Я знайомий із підприємцем, у якого сім різних франшиз і приблизно 40 відкритих точок, в основному в сфері громадського харчування. Для нього франшизи – це серйозний інструмент інвестування та отримання доходу.
Але українці готові інвестувати не тільки в франшизи для самозайнятості, відроджується попит і на дорогі проекти. Історія капіталомістких франшиз перервалася в Україні приблизно в 2014 році: стрибок курсу долара, зменшення доходів, причому навіть у багатих людей. Попит на ресторанні франшизи за $300 000-400 000, які стабільно купували, знизився майже до нуля.
Починаючи з 2020 року, він відновлюється. В Україні є люди, які володіють великими ресурсами, щоб вкладати в цікаві і дорогі проекти. У минулому році на своєму прикладі це зміг довести фітнес-клуб Smartass. Мінімальні інвестиції для його відкриття $300 000 і можуть доходити до $600 000-700 000 залежно від площі клубу.
Продано дві франшизи. Причому один із франчайзі – це девелопер, який будує у Львові креативний простір KIVSH. Він передбачає побажання майбутніх резидентів, яким буде потрібна замкнута екосистема: ресторан, фітнес-клуб тощо. Свою франшизу розробляє і мережа кінотеатрів «Планета Кіно»: один із портретів її покупця – власник ТРЦ. Частково на латифундистів під час продажу франшизи розраховує і мережа креативних просторів Creative States з чеком відкриття понад $900 000.
Власники нерухомості або девелопери вже зрозуміли, що самостійно запускати салони, ресторани або спортзали не варто. Вони добре справлялися з нерухомістю, а ще краще зводили нанівець непрофільні бізнеси. Тому прийшло усвідомлення, що краще придбати профільну франшизу, ніж ставити експерименти.
Чи прийдуть на ринок франчайзингу інституційні інвестори, спрогнозувати складно. Не зовсім зрозумілі правила гри венчурних інвесторів, або бізнес-ангелів, те, як вони відбирають проекти. Поки що великої купівлі/продажу мережі або інвестування не було.
І треба розуміти, що фонди інвестують не в купівлю франшизи чи побудову мережі. Вони інвестують в керуючу компанію. Наприклад, Horizon Capital зайшла в ROZETKA ще задовго до запуску франшизи.
Однозначно франшиза і розвиток мережі збільшують капіталізацію компанії. А інституціональним інвесторам цікаво інвестувати на ранній стадії розвитку. З огляду на те, що ринок франчайзингу в Україні активно зростає, можливо, через пів року ми будемо говорити зовсім по-іншому.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
