Існує переконлива статистика, що навіть фонди, якими керують професійні менеджери, в довгостроковій перспективі отримують менший дохід, ніж пасивні інвестори
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Пасивне інвестування – це інвестування без аналізу конкретних цінних паперів та ринку загалом, фактично купівля потроху всіх акцій. Тобто, метою такого інвестування є отримання результатів, схожих із результатами всього ринку.
Останнім часом таку стратегію найзручніше реалізовувати за допомогою індексних ETF (фондів, акції яких торгуються на біржі). Індексні ETF дають змогу в певній пропорції інвестувати в велику кількість цінних паперів, які представляють фондовий ринок цілої країни, сектору, регіону тощо. Фактично такі ETF стали синонімом пасивного інвестування, тому надалі будемо використовувати термін «пасивне інвестування» саме в значенні довгострокової інвестиції в індексні ETF.
Логічним припущенням у багатьох людей є те, що докладання зусиль, щоб розібратися в темі інвестування, покращить результати. І справді, майже все в нашому житті працює так: якщо без досвіду й знань сісти писати колонку для Forbes, результат буде не дуже, натомість прочитання перед цим десятків наукових статей і роки практичного досвіду дадуть змогу значно покращити якість тексту. Більше зусиль – кращий результат.
На жаль чи на щастя, що стосується інвестування це не зовсім так. Справа в тому, що фондові ринки дають всім бажаючим доступ до результатів досліджень найрозумніших аналітиків світу та найкращих комп’ютерних алгоритмів – усі вони вже закладені у вартість цінного паперу.
«Хрещений батько» пасивного інвестування та один із найвпливовіших вчених на фондовому ринку Юджин Фама сформулював гіпотезу, згідно з якою в ринкових цінах у будь-який момент відображається вся наявна інформація. Чи є ця гіпотеза правильною? Десятиліттями науковці та фінансисти ламають списи навколо цього питання, так і не отримавши однозначної відповіді.
З одного боку, є переконлива статистика, що навіть фонди, якими керують професійні менеджери, у довгостроковій перспективі отримують менший дохід, ніж пасивні інвестори. Так, згідно з дослідженням Dow Jones, з усіх американських фондів, що інвестували у великі компанії в період з 2002 по 2017 рік, 92,33% отримали результат гірший за відповідний індекс. Тобто, лише один із тринадцяти фондів зміг «обіграти ринок». До того ж чим довший був проміжок досліджень, тим менший був відсоток фондів, які «переграли» пасивне інвестування.
Отже, майже всі інвестиційні менеджери мають шанс обіграти ринок лише завдяки тимчасовому везінню. Адже немає доказів, що наявність чудових аналітичних здібностей і ресурсів у професіоналів гарантує можливість знайти недооцінені чи переоцінені цінні папери.
З іншого боку, є випадки, коли ринок, поза сумнівом, помиляється в ціноутворенні. Так, наприклад, ціна акції фонду з біржевим тікером CUBA короткостроково зросла на 70% після новини про покращення стосунків США і Куби. Хоча цей фонд не має жодного стосунку до Куби. Чи на початку буму сервісів відеоконференцій минулого року в десятки разів зросли акції компанії з тікером ZOOM, бо інвестори вочевидь переплутали її з сервісом для відеоконференцій Zoom.
Але здебільшого це все ж таки винятки.
Пасивне інвестування можна порівняти з грою «Перший мільйон», у якій у вас є постійна допомога залу. Він може помилятися, але в більшості випадків просто покластися на його думку – вже цілком непогана стратегія. А спроби придумати власну відповідь, навпаки, можуть істотно погіршити результат.
Ціна – це і є ваша «підказка залу». Ви можете прийняти поточні ринкові ціни, не шукати конкретні акції та не чекати кращого моменту для інвестицій.
Хоча не існує єдиного інвестиційного рішення для всіх і не варто давати ніяких інвестиційних порад читачам, не розібравшись в індивідуальних обставинах кожного. Але для переважної більшості портфель, що складається винятково з одного чи кількох індексних ETF, був би найкращим рішенням на наступні 10–20 років.
Підбір найкращих ETF для ваших конкретних обставин – це те, де зайві зусилля точно не завадять. Окрім очевидного – пошуку фонду з найменшими комісіями, важливо також підібрати найкращий фонд із точки зору нижчих податків і ризикованості.
Частина фондів розподіляють отриманий від акцій дохід у вигляді дивідендів, а частина реінвестує. Наприклад, якщо ви резидент України, який купив американський фонд, що розподіляє дивіденди, то ви заплатите податки двічі. Спочатку вас автоматично обкладуть податком на дивіденди в США, а потім ще й Україна захоче отримати від вас податок на доходи фізичних осіб. У такому випадку набагато вигідніше тримати фонд, який реінвестує весь дохід. Тоді вам доведеться заплатити лише ПДФО в Україні, та й то лише тоді, коли ви вирішите продати акції фонду.
Правильна ризикованість важлива, бо навіть якщо всі цінні папери мають адекватні ціни для ринку, це не значить, що вони однаково цінні для вас.
Наприклад, якби мені зараз запропонували наступні 10 років отримувати 1,1% річних у доларах без жодного ризику, це була б абсолютно правильна оцінка, бо саме такою є справедлива безризикова дохідність на поточному ринку. Але я, безперечно, відмовився би, тому що для мене особисто можливість отримати дохідність 8%, але з високими ризиками є набагато кращою. У мене не такі пріоритети, як у ринка в цілому.
Для інших же, навпаки, ніяка потенційна дохідність не варта ризику втратити під час кризи 40–60% портфелю. Отже, важливим завданням пасивного інвестора є правильно оцінити межі допустимих для себе ризиків і, відповідно, підібрати ETF.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
