Рівень вимушеного переміщення невпинно зростає останні дев'ять років. У 2020-му кількість людей, що залишили домівки через конфлікти та переслідування, сягнула 82,4 млн. Нобелівський комітет присудив премію з літератури письменникові Абдулразаку Гурні, який останні 50 років описує долі біженців у прірві між культурами та континентами та досліджує постколоніалізм
Гурна, 72, народився та виріс на Занзібарі. У кінці 60-х років минулого століття він втік до Англії, переховуючись від переслідування громадян арабського походження. Майбутньому лауреату Нобелівської премії було 18 років. Цей досвід визначив фокус творчості письменника. «Я пишу про належність, злам, переміщення. Всередині цих тем є багато інших проблем, пов’язаних із втратою, болем та відновленням. Я пишу про сили та винахідливість, з якими люди отримують цей досвід», – сказав Гурна в інтерв’ю журналу Postcolonial Text.
Несподіваний переможець
Абдулразак Гурна – неочікуваний лауреат Нобелевської премії і для спілки літературознавців, і для самого себе. Дзвінок про перемогу застав письменника на кухні. Він вирішив, що це розіграш. «Ми не ставили на Гурну», – погоджується літературознавиця Богдана Романцова. З-поміж фаворитів, на перемогу яких очікували критики, Романцова називає Маргарет Етвуд, Джамайку Кінкейд, Анні Ерно та Нгугі Ва Тхіонго.
Гурна – не найпопулярніший автор постколоніальної традиції свого покоління, зазначає Романцова. Британський письменник індійського походження Салман Рушді, роботи якого вивчав Гурна як науковець, значно відоміший за лауреата. Втім, головна редакторка видавництва Bloomsbury Александра Прінгл каже, що на Гурну даремно не зважає широка публіка – він є одним із найкращих африканських письменників і не менш важливим автором, ніж нігерієць Чинуа Ачебе.
Творчість Гурни найкраще знають в англомовних літературних колах. «Сподіваюсь, «нобелівка» стане імпульсом перекладати та читати його роботи», – каже Романцова. Наразі книжок лауреата Нобелівської премії в українських видавництвах немає.
У чому особливість робіт Абдулразака Гурни
Абдулразак Гурна опублікував 10 романів та кілька оповідань. Роман «Paradise» потрапив до короткого списку Букерівської премії, а «By The Sea» – до її лонг-листа. Прозу, присвячену життю біженців, письменник почав писати у 21 рік англійською, хоча його рідна мова – суахілі. Гурна пише виходячи з власного досвіду. Романцова пояснює: його роботи – приклад того, як письменництво та реальне життя прямують паралельно.
«Гурна втілює погляд на постколоніальний світ, досліджує питання біженців, Африку та експансію європейських країн у її кордони», – описує Романцова основні теми письменника. Голова Нобелівського комітету Андерс Олссон говорить, що романи Гурни відступають від стереотипних описів і відкривають незнайоме культурне розмаїття Східної Африки.
Гурна – один із найбільш значущих гуманітаріїв світу і впливовий науковець у сфері постколоніальних студій. Письменник вступив до Лондонського університету, а потім до Кентського, де згодом викладав англійську та постколоніальну літературу. У 1993-му він став заступником головного редактора в африканському навчальному журналі Wasafiri.
Саме з академічною кар’єрою та викладацькою діяльністю Гурни повʼязує Романцова високу якість романів письменника. «Не можу сказати, що це революційне письмо, – додає вона. – Але Гурна добре знає, як пишуться та функціонують тексти. В його романах немає зайвого. Вони дуже гармонійні».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
