Панічна закупівля. Як два найпрудкіші виробники туалетного паперу заробили на карантині

Терміново, завтра, 100 вантажівок паперу. Співвласник і директор Луцького заводу «Волиньголовпостач» (ВГП) Ілля Мірецький, 63, у своєму віці з таким ажіотажем ще не стикався. Завод виробляє туалетний папір, паперові рушники та серветки під торговою маркою «Рута». У січні – березні 2020 року він збільшив продажі на третину, до 226 млн грн. Його колега, співвласник Львівської картонно-паперової компанії Степан Делятинський, також не сидів склавши руки. Продажі його компанії зросли майже на 25%, до 186 млн грн.

Фотографії з порожніми полицями супермаркетів, на яких до початку коронавірусної паніки продавався туалетний папір, створювали враження, ніби виробники цього товару тепер крутіші за нафтовиків. Насправді різким збільшенням попиту скористалися в Україні всього кілька компаній, але й на них чекають попереду непрості часи.

Наприклад, Київський картонно-паперовий комбінат (ККПК), який належить Володимиру Крупчаку. Продажі найбільшого в Україні виробника цієї продукції, за даними галузевої асоціації «Укрпапір», залишилися на рівні I кварталу 2019 року (1,35 млрд грн). Випуск туалетного паперу зріс, але попит на інші товари, гофрокартон і картон, зменшився.

Швидко зреагувати на зростання попиту можуть далеко не всі. Найвідоміші бренди – «Обухів 65» (ККПК) і «Кохавинка» (Кохавинська фабрика) – роблять із макулатури. Це дешева сировина, але її постачання неможливо наростити швидко. Кохавинська фабрика навіть знизила випуск у I кварталі.

ВГП і Львівська КБК виробляють більш якісний, білий, папір. Його ви- готовляють із целюлози, найчастіше імпортної. Збільшити закупівлі такої сировини простіше, ніж макулатури.

Мірецький готувався до зростання попиту ще з минулого року. Середньо-статистичний українець споживає два кілограми санітарно-гігієнічного паперу, у дев’ять разів менше за жителя Євросоюзу. «За нашими підрахунками, ринок у 2020 році мав зрости на 15–18%», – зазначає керівник ВГП. Зважаючи на це, його завод збільшив запаси сировини. Чому цього не зробили інші – той же ККПК? «Великим заводам потрібно більше часу, щоб відреагувати на різкий стрибок попиту», – говорить президент галузевої асоціації «Укрпапір» Едуард Литвак.

Повертаючись додому, заробітчани вважають, що краще купляти дорожчий білий папір. «У Європі люди просто забувають, що ця продукція може бути сірою», – каже Мірецький. Його завод виробляє тільки білий папір. Спрацювала і близькість до Євросоюзу. У цьому бізнесі рентабельність сильно залежить від відстані, далі ніж на 1000 км постачати невигідно, гворить Каміл Гоца, керуючий партнер фонду 4i Capital Partners, який володіє контрольним пакетом ВГП. У Львівського заводу на експорт припадає близько половини продажів, у Луцького – майже третина. «У нас у I кварталі було багато постачань до Німеччини, куди ми до того ніколи не продавали»,– каже Делятинський.

Карантин приніс заводам не тільки зростання доходів. На конвеєрі не працюватимеш віддалено. Для того щоб співробітники не заразилися, необхідно витрачати гроші на дезінфекцію і гігієну. «У нас тільки антисептиків йде по 300 літрів на місяць, – зауважує Мірецький. – Закуповуємо маски, рукавички, костюми, організували доставку обідів, щоб люди зайвий раз не виходили».

Навіть найуспішніші виробники засобів гігієни не розраховують на зростання свого бізнесу цього року. ВГП постачав серветки Lufthansa і Finnair – замовлень від авіакомпаній більше немає. Багато ресторанів і готелів не тільки перестали купувати, але й досі не розрахувалися за минулі постачання. У продажах ВГП на цей тип клієнтів припадає близько чверті. У Львівського заводу, який ледь встигав відвантажувати товар у лютому і березні, до кінця квітня виявилися переповнені склади. «HoReCa як клієнт зараз стоїть», – скаржиться Делятинський.

Залишається сподіватися на продаж паперу, серветок і рушників через торговельні мережі. А в цьому сегменті попит дуже залежить від доходів населення. «Що довше триватиме карантин, то гірше буде всім представникам ринку FMCG і нам зокрема», – каже Мірецький.

Опубліковано у першому номері журналу Forbes (червень 2020)