Не тільки їжа і секс. Сім основних джерел піраміди щастя

Прагнення до щастя – невід’ємне право людини, проголосили батьки-засновники Американської республіки. Але як не просто прагнути, а стати щасливим? Я патофізіолог. Ця дисципліна – філософія медицини. Вона вивчає причини, з яких люди хворіють. Усі хвороби поділяються на два типи: стохастичні, тобто випадкові, і детерміновані (невипадкові). Перелом або травму передбачити неможливо. А є недуги, ризик яких свідомо чи несвідомо збільшуємо своїми діями ми самі.

Художник, працюючи з розчинниками, підвищує ризик виникнення пухлин у майбутньому. Чоловіки, які годинами просиджують за робочим столом, наближають геморой і чоловіче безпліддя. Люди, котрі живуть у стресі, ламають природний механізм боротьби з небезпекою. Якщо реальної загрози немає, а ви просто хвилюєтеся – чекайте на серцеві хвороби й інсульти. Більшість хронічних захворювань закономірні й передбачувані. Майже всі вони – «захворювання цивілізації». У тварин і в дикій природі не буває ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, порушення мозкового кровообігу. Але саме через них помирає більшість сучасних людей.

Чому на ці недуги страждає тільки Homo sapiens? За що вони нам?

За невгамовну спрагу до задоволень. «Нестерпна легкість буття» нас же зрештою і вбиває. Ми занадто ліниві й не хочемо напружуватися. До більшості хронічних захворювань і раннього старіння призводить комбінація чотирьох чинників.

1. Відсутність голоду. Мисливці-збирачі, якими люди були сотні тисяч років, не мали доступу ні до фастфуду, ні до супермаркетів. Голод був природним станом нашого організму. Перемігши його, ми вимкнули вироблений у нашого виду механізм автофагії, який очищує тіло від накопичених токсинів.
2. Ми не відчуваємо гіпоксії через брак фізичних навантажень. А це – важливий природний механізм адаптації, який відповідає за ріст судин. Порушується доступ крові до внутрішніх органів.
3. Ми живемо в майже стерильних умовах, їмо багато рафінованої їжі, споживаємо алкоголь. Звідси ожиріння, діабет, порушення обмінних процесів. У нашому організмі є «сенсори чужого» – ксенобіотики. Вони реагують на чужорідне середовище, активуючи спеціальні очищувальні білки. Рафінована їжа їх руйнує, спричиняючи самоотруєння.
4. Постійний тепловий комфорт знижує роботу центру терморегуляції, що знаходиться в гіпоталамусі (з грецької перекладається як «під шлюбним ложем» – там вирішується багато важливих питань). Гіпоталамус також відповідає за роботу ендокринної системи, впливає на весь організм.

Homo sapiens прагнув комфорту і його отримав. Ситість, спокій, смачна їжа, тепло – наркотики, без яких починається жорстока ломка. Тому так важко вести здоровий спосіб життя. Нестатки лякають.

Постійно тримати себе в шорах – не варіант. Для того щоб досягти результату, потрібно замінити втрачені джерела радості іншими, нешкідливими.

Розмірковуючи над цією проблемою, я сформулював сім основних джерел задоволення. Розклав відповідно до «підвищення градуса». Пізніше я багато разів питав на лекціях, чи можуть слухачі щось додати до визначених мною пунктів. Ніхто не зумів.

Перші два рівні цієї піраміди – їжа і любов/секс. Вони пов’язані з базовими інстинктами – втамуванням голоду і радістю від реалізації репродуктивної функції. Наступні п’ять – соціальні надбудови: діяльність/досягнення (улюблена справа), батьківська любов, творчість, інтелект, релігія. Може здатися, що деякі джерела (наприклад, діяльність і творчість) – те саме, але це не так. Не всяка діяльність – творчість: якщо я хочу відремонтувати чобіт або побудувати завод, я не створюю нічого нового. Але радість усе одно отримую. А віра – це не обов’язково релігія. Це відчуття себе частиною чогось більшого. Його може давати людині теорія еволюції, почуття зв’язку з природою або приналежність до будь-якого співтовариства: бігунів, любителів вина або айтішників.

Щастя, певна річ, вивчали й до мене. Але з наукового погляду проаналізовані переважно перші два біологічні рівні, або центри мозку, що відповідають за фізичні задоволення. Інші п’ять ще потрібно детально досліджувати.

Більшість людей обмежують себе лише двома базовими задоволеннями – їжею і сексом. Можна назвати їх «аскетами щастя», адже вони відмовляються шукати задоволення будь-де, окрім зони основних інстинктів

Чим відрізняється піраміда щастя від піраміди Маслоу? Американський психолог Абрахам Маслоу виокремлював п’ять типів людських потреб: фізіологічні (голод, спрага), потреби в безпеці, соціальні (спілкування, турбота про іншого, спільна діяльність), престижні (самоповага, авторитет), духовні (пізнання, самоактуалізація). Я чітко розділяю біологічну й соціальну складові. Самоактуалізація, що тягне за собою почуття радості, у моїй системі відбувається на кожному з рівнів, а у Маслоу – тільки на найвищому, п’ятому. У випадку з пірамідою щастя йдеться радше про перевернуту піраміду: з кожним новим рівнем можливості розширюються, а у Маслоу – навпаки.

Більшість людей обмежують себе лише двома базовими задоволеннями – їжею і сексом. Можна назвати їх аскетами щастя, адже вони відмовляються шукати задоволення де-небудь, окрім зони основних інстинктів.

У цьому і полягає помилка людей, які не бачать далі власного тіла. Йдеться навіть не про те, що соціальні джерела щастя набагато важливіші, оскільки користь, яку людина приносить суспільству, сповіщає її життю глибший сенс. Просто соціальні джерела різноманітніші: п’ять більше, ніж два. Ключ до успіху – правильна їх комбінація.

Поділ людини на духовне й тілесне штучний. Фізичне й емоційне здоров’я взаємопов’язані на клітинному рівні. Психосоматичні захворювання – не вигадка, а сувора реальність. Це, звичайно, розсіює таємничий серпанок щастя, але ми істоти, які знаходять відчуття наповненого життя не тільки на біологічному, а й на соціальному рівні.

Такий підхід зменшує кількість хронічних захворювань. Щаслива людина – апріорі здоровіша. Клінічно доведено, що у щасливих навіть певні відділи мозку більші, ніж у інших.

Чи запрограмовані ми на конкретний рівень щастя? Міра задоволення від базових, біологічних джерел щастя міцно вшита в нас на генетичному рівні. Це наші інстинкти. А за соціальні джерела відповідає епігенетика – надбудова генетики, що перетворює набір нот на музичну партитуру. Вона керує тим, як ми використовуємо дане нам природою. Людина – джазова імпровізація: ноти наших мелодій визначені, але як і що ми будемо виконувати, залежить тільки від нас. 

Опубліковано у першому номері журналу Forbes (червень 2020)