Топ-50 благодійних фондів країни
«Наша базова логіка: не робити того, на чому ми не розуміємося, – каже членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталя Ємченко. – А те, на чому ми розуміємося, робимо самі».
Фонд Ріната Ахметова існує з 2005 року. У 2014-му, після початку війни, його діяльність набула чіткої гуманітарної спрямованості. Основний фокус фонду – продуктова допомога вразливим верствам населення. Цим він не обмежується. Один з інших напрямів – реабілітація цивільних, поранених унаслідок російських атак. Програма почалася з дітей і зрештою поширилася на дорослих. «Реабілітація – це дорого і довго, – каже Ємченко. – Часто люди отримують інвалідність не через складну операцію чи травму, а через відсутність грамотного відновлення».
Ще один фокус – підтримка біженців із Маріуполя. Фонд облаштовує дитячі кімнати, кухні, коворкінги та спортивну інфраструктуру у трьох гуртожитках у Дніпрі.
Один із пріоритетів найближчого часу – музей «Голоси мирних», колекція історій цивільних українців, які постраждали через війну. У команди проєкту зберігається кілька щоденників, автори яких загинули, поки вели їх. «Це не просто документи епохи, це готова література, – говорить Ємченко. – Важливо, щоб світ знав про ці щоденники».
У 2023-му фонд витратив на допомогу 316 млн грн. Але не вся благодійність бізнесів Ріната Ахметова проходить через фонд: загальна сума допомоги у 2023-му, за даними групи SCM, – 3 млрд грн. З початку вторгнення вона сягнула понад 9,5 млрд грн. Два інші великі благодійні напрями – ініціатива «Сталевий фронт» та ГО «Серце Азовсталі».
«Сталевий фронт» – мілітарна допомога. Її обсяги з початку вторгнення перевищили 3,4 млрд грн. Компанія «Метінвест» закуповує техніку, транспорт та амуніцію, а з 2022 року випускає сталеві вироби для фронту. З-поміж їхніх продуктів – броня, фальшива артилерія, мінні трали для танків, транспорт, фортифікації.
Деякі з виробів – власні розробки: наприклад, підземні мобільні мінібункери – «криївки». «Виробляємо командні пункти, які складаються з п’ятьох-шістьох «криївок», – каже представник «Сталевого фронту» та операційний директор групи «Метінвест» Олександр Мироненко. – На основі «криївок» спроєктовано й укриття для операторів дронів і підземний шпиталь».
Одне з головних завдань наразі – захист техніки від FPV-дронів. «Сталевий фронт» виробляє захист для танків Т-64, Т-72, Abrams і БМП Bradley, нині триває робота над екранами для німецьких Leopard. Зразки тестуються на полігоні: техніка рухається, стріляє, рухає баштою, а інженери «Сталевого фронту» спостерігають та коригують креслення. «Серійне виробництво починається лише після згоди військових», – додає Мироненко.
«Серце Азовсталі» підтримує оборонців Маріуполя та їхні родини. У 2023-му ініціатива витратила на допомогу 387 млн грн.
Захисники Міста Марії можуть обрати три програми з сімох, розроблених «Серцем Азовсталі»: «Вдома», «Родина», «Спорт», «Захист», «Здоров’я», «Повернення» та «Майбутнє». Остання – фокусна у 2024-му.
«За нашим опитуванням, після повернення 70% ветеранів розгублені і не знають, що робити», – каже директорка «Серця Азовсталі» Ксенія Сухова. Завдання «Майбутнього» – допомогти їм самореалізуватися.
Який вигляд може мати шлях ветерана через «Серце Азовсталі»? Коли морський піхотинець Олександр Дідур повернувся з 15-місячного полону, обрав напрям «Здоровʼя»: захисник не мав ока, зубів, трьох пальців, а його ліва рука була розтрощена. Йому написали план лікування тривалістю майже у вісім місяців. «Сума коштів на відновлення необмежена – маємо завдання від засновника повертати якість життя, наскільки можливо», – каже Сухова.
Ще дві програми Дідура – «Вдома» і «Майбутнє». Захисник був першим, хто отримав від «Серця Азовсталі» квартиру. Його дружина знайшла роботу, діти ходять до школи та садочка. Коли Дідур закінчить лікування, теж працевлаштується. «Родина може будувати власне життя, – каже Сухова. – Все, що могли, ми для них зробили».