У той час, коли Росія все активніше намагається закрити рота незгодним, мільярдер, олігарх і давній поплічник Путіна Юрій Ковальчук перебуває на передовій дезінформаційної війни, підтримуючи політику партії
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Марина Овсяннікова перервала вечірній випуск новин на російському «Першому каналі», коли зʼявилася за спиною ведучої з плакатом «НІ ВІЙНІ» і «Не вірте пропаганді. Вас тут обманюють». Правоохоронці забрали новинну продюсерку і тримали її у СІЗО 12 годин. Їй виписали штраф і, згідно з законом про російські державні медіа, проти неї порушили справу за поширення неправдивої інформації.
«Я просто хотіла показати світу, що…більшість росіян не підтримують війну» в Україні, сказала Овсяннікова CNN. Якщо її визнають винною, то, згідно з новими законами в Росії, за якими не можна говорити те, що відрізняється, від схваленої урядом «правди», вона може потрапити до вʼязниці на термін до 15 років.
Російський президент Володимир Путін темною тінню нависає над усіма, хто наважується говорити реальну інформацію; так, наприклад, російським медіа заборонено використовувати слово «війна». Там її називають «спецоперацією», метою якої є знищення нацистів в Україні. Путінський генерал у дезінформаційній війні – це Юрій Ковальчук, 70-річний олігарх, якого американський уряд у заяві про санкції проти нього у 2014-му назвав «близьким радником» і «особистим банкіром» Путіна.
Якщо вірити одному спостерігачу за Кремлем, ці двоє «майже нерозлучні» останні кілька років. Ковальчук через свою холдингову компанію «Національна Медіа Група» контролює те, що росіяни чують і бачать. У нього в руках частки «Першого каналу» та кількох найбільш впливових російських телеканалів. У грудні його компанія купила частку VK («ВКонтакте»), найбільшої соцмережі Росії.
Найбільш впливова людина у свиті Путіна
Ковальчук і Путін нерозлийвода. У них обох є будинки в ексклюзивному дачному кооперативі «Озеро», а Ковальчук, згідно із «Панамськими документами», влаштував весілля доньки Путіна у 2013-му. За словами російського журналіста Михайла Зигара, автора книги про наближених до Путіна, останні два роки Ковальчук «перетворився на де-факто другу людину Росії, ставши найбільш впливовою людиною у свиті президента»
«Коли люди кажуть російське державне телебачення, то насправді мають на увазі телебачення Ковальчука, – впевнений Андерс Ослунд, експерт з російської олігархії. – Путін не надто довіряє державному контролю за телебаченням. Він хоче, щоб цим займався його найближчий соратник».
Ковальчук, чиї статки Forbes оцінює у $1,3 млрд, створив «Національну Медіа Групу» у 2008-му спільно із іншим олігархом Олексієм Мордашовим. Аліна Кабаєва, яку часто називають дівчиною Путіна, займає крісло голови компанії. Окрім «Першого каналу», «Національна Медіа Група» контролює популярні російські телеканали «Пʼятий канал» (Санкт-Петербург), «Рен-ТВ» (раніше опозиційний до Путіна) і розважальний канал «СТС», а також має частки в газетах, цифрових медіа і студіях контенту.
Юрій Ковальчук Фото Getty Images
Ілля Яблоков, викладач журналістики в Університеті Шеффілда, Англія, розповідає, що «Національна Медіа Група» – це «один з двох найбільших гравців на російському медіа ринки» разом із державною компанією «ВГТРК».
«Національна Медіа Група» і Ковальчук не відповіли на прохання надати нам коментар для статті.
З дня вторгнення в Україну 24-го лютого медіа висвітлення війни на російському телебаченні перегукується із путінськими промовами. Минулого тижня експерти і ведучі активно просували теорії змови про те, що Україна за підтримки США розробляє біологічну зброю. Україна і Байден заперечили такі звинувачення.
Озираючись назад усвідомлюю, що у Путіна було ніби друге приватне економічне життя, яке він розвивав із Ковальчуком
Девід Лінгельбах викладач Університету Балтімору, у 90-х працював у Росії в сфері банкінгу
Ковальчук «відомий своїми антиліберальними і антизахідними поглядами», а також своїм «конспіративним» мисленням», розповідає Тетяна Становая, дослідниця Московського центру Карнегі і засновниця новинного сайту R.Politik. «Такі люди як Ковальчук розуміють пріоритети і цілі Путіна, – додає вона. – Вони їх відчувають і намагаються підлаштувати медійну політику під путінські потреби».
У грудні 2021-го «Національна Медіа Група» придбала контрольний пакет акцій гіганта російських соціальних медіа VK у олігарха Алішера Усманова. Після зміни власника у VK звільнили більшість керівників, а на їхнє місце прийшли родичі Ковальчука, повідомляє незалежний російський новинний сайт The Bell. Сьогодні, як повідомляє ВВС, соцмережу VK Кремль використовує для залучення найманців до війни Росії проти України.
«VK відіграє неймовірно важливу роль в утриманні контролю над населенням, поширюючи наративи, які вигідні Кремлю, і караючи тих, хто використовує соцмережу для висвітлення протилежних поглядів, – каже Яблоков, викладач журналістики. – Нині VK є максимально відкритою для російських внутрішніх розвідувальних служб».
Друге приватне економічне життя Путіна
Ковальчук і Путін зблизилися у Санкт-Петербурзі в 1990-х, коли банк «Росія» Ковальчука спонсорував політичне сходження Путіна. Тоді, як і зараз, Ковальчук працював непомітно.
Девід Лінгельбах, викладач Університету Балтімору, у 90-х працював у Росії в сфері банкінгу і венчурного капіталу. Кілька разів Лінгельбах зустрічався із Путіним, який тоді був першим заступником мера Санкт-Петербургу і займався залученням інвестицій від іноземних інвесторів.
«Я зустрічався із більшістю інших людей, яких Путін зробив своїми наближеними – Ігор Сєчин, Дмитро Мєдвєдєв, Олексій Міллер, та я ніколи не бачив і не чув про Ковальчука, – пригадує Лінгельбах. – Озираючись назад усвідомлюю, що у Путіна було ніби друге приватне економічне життя, яке він розвивав із Ковальчуком».
Коли у 2000-му Путіна обрали президентом, Ковальчук використав банк «Росія», щоб створити свою медіа імперію, що стояла на невсипущій жагі Путіна придушити негативне висвітлення власної політики.
У 2000-му Путін заарештував медіа барона Володимира Гусинського за звинуваченнями у шахрайстві і змусив його продати свою медіа власність, до якої належав «Рен-ТВ», державній компанії «Газпром». Гусинський, який заперечив усі звинувачення, з того часу не зʼявлявся на публіці; Європейський суд з прав людини у 2004-му постановив, що справа проти Гусинського була політично вмотивована.
Потім Путін зробив так, щоб «Газпром» продав ті медіа активи, а також газпромівський страховий бізнес «СОГАЗ» та інші фінансові активи, банку «Росія» за заниженою ціною.
Ці транзакції стали частиною більшого переходу багатств від олігархів і держави у кишені Путіна і його поплічників, який стався у 2000-х. Державні активи на понад $60 млрд через «Газпром» перейшли в руки банку «Росія» Ковальчука і юридичним особам, якими володіли інші прибічники Путіна, брати Ротенберги і Геннадій Тимченко, в період між 2004-м і кінцем 2007-го. Ці факти виявило розслідування 2008-го року, яке провели російські опозиціонери Володимир Мілов і Борис Нємцов. Останнього застрелили на московському мосту у 2015-му.
«Під час першого терміну Путіна йшлося про те, що всі неключові активи монополій, серед яких і «Газпром», повинні вийти на відкритий ринок, щоб утворилося конкурентне середовище, – розповів Володимир Мілов, який вже не живе в Росії, Forbes. – Втім, Путін зовсім зійшов з цього шляху і передав ці активи своїм поплічникам. «Газпрому» нічого не дісталося, як і платникам податків, а реформи пішли в бік встановлення системи контролю, якою керували путінські посіпаки».
Коли невиправдана війна проти України продовжується, важливість Ковальчука, ймовірно, зростатиме. Олігархи з активами у Європі і США страждають від санкцій Заходу, а Путін, за повідомленнями, замикає своє коло наближених, позбуваючись своїх ключових шпигунів і військових керівників через невиконання військових планів Росії.
«Ковальчук – це людина, із якою Путін насправді може розділити своє життя, своє бачення, – каже Становая. – І він йому довіряє».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
