Ескалація на Близькому Сході показала нову роль Китаю на світовому ринку нафти. Поки країни-виробники намагалися компенсувати перебої з постачанням, Пекін впливав на ринок через власний попит та запаси. Як Китай отримав владу, яку раніше мала ОПЕК? Аналіз від The Economist
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Протягом останніх чотирьох десятиліть ОПЕК намагалася утримувати високі ціни на нафту за допомогою виробничих квот. Проте сьогодні баланс сил на світовому енергетичному ринку змінився: на арену вийшла нова домінуюча сила – Китай. Його вплив на ціноутворення нафти тепер перевершує можливості традиційних експортерів.
Завдяки унікальній моделі державного управління Пекін навчився впливати на ринок не з боку пропозиції, а жорстким та одноосібним контролем над власним попитом.
На відміну від ОПЕК+, де рішення потребують узгодження між 21 країнами, Китай діє як єдиний механізм за вказівкою лише однієї людини – Сі Цзіньпіна. Це перетворює найбільшого світового імпортера нафти на фактично «нову ОПЕК» із можливостями впливу на світові котирування.
Як одна держава спромоглася перехопити важелі управління глобальною енергетикою у нафтового картелю та не зруйнувала при цьому власну економіку?
Переказ матеріалу The Economist.
Іранський шок та стабілізаційний маневр Пекіна
Масштаб впливу Китаю проявився під час війни в Ірані, яка спричинила найбільший шок постачання в історії нафтової промисловості. У Перській затоці опинилися заблокованими 14 млн барелів нафти на день.
Щоб запобігти злету цін до $150 за барель, уряди світу задіяли всі ресурси: ОАЕ та Саудівська Аравія спрямували додаткові 5 млн барелів на добу в обхід протоки, США та Японія вивільнили рекордні 2 млн барелів на день зі стратегічних запасів, а бідніші країни скоротили попит через нормування.
Проте рятівником світового ринку стали рішення, прийняті в Пекіні. В період з лютого по червень 2026-го Китай скоротив імпорт сирої нафти вдвічі – на 5,5 млн барелів на день. Це низило світову ціну нафти марки Brent щонайменше на $30 за барель, за оцінками експертів.
Таке скорочення перевищило половину падіння глобального попиту нафти під час локдаунів пандемії COVID-19, яке становило 9 млн барелів на добу. При цьому економіка КНР не постраждала: у другому кварталі її ВВП продемонстрував зростання на 4,3%.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Президент Китаю - Сі Цзіньпін Фото Getty Images
Управління запасами сировини
Першим важелем Китаю є його національні запаси нафти. Протягом 12 місяців до початку 2026-го Китай дешево викупив 200 млн барелів та довів свої запаси до 1 млрд барелів на тлі побоювань щодо «супернадлишку».
Ці закупівлі до початку війни могли додати $10–20 до глобальної вартості бареля. Із 11,6 млн барелів на день, які Китай імпортував у лютому, до 1 млн барелів на добу складали надлишкові обсяги для накопичення запасів.
З кінця квітня, після прибуття останніх довоєнних вантажів із Перської затоки, Китай почав використовувати накопичені резерви. До липня комерційні запаси Китаю скоротилися на 70 млн барелів, за даними аналітичної компанії Vortexa. З урахуванням підземних сховищ та плавучих резервуарів країна використала близько 150 млн барелів за три місяці. Основна частина цих обсягів припала на комерційні запаси державних компаній, для яких держава зробила виняток стосовно правил обовʼязкового відновлення резервів.
Протягом 12 місяців до початку 2026-го Китай дешево викупив 200 млн барелів та довів свої запаси до 1 млрд барелів. Фото Getty Images
«Нафтопереробники зазвичай мають поповнювати використані запаси протягом місяця. Але оскільки ці фірми є державними і держава може вилучати комерційні запаси, було зроблено виняток», – пояснює ситуацію Том Рід із цінового агентства Argus Media.
Поєднання припинення накопичення 1 млн барелів на добу та вивільнення запасів 1,5 млн барелів на день разом забезпечили скорочення імпорту на 2,5 млн барелів на добу.
«Китай міг би продовжувати це ще протягом чотирьох місяців, перш ніж в Пекіні почнуть турбуватися про некомфортно низький рівень запасів», – оцінює потенціал цього важеля Емма Лі з аналітичної фірми Vortexa.
Експортний контроль нафтопродуктів
Другим важелем китайських центральних планових органів став контроль над експортом готового палива. КНР другий за величиною нафтопереробник у світі і традиційно є постачальником палива для своїх азійських сусідів. Проте в березні уряд наказав національним НПЗ повністю припинити підписання нових експортних контрактів та анулювати раніше погоджені угоди.
З лютого по квітень обсяги експорту нафтопродуктів із Китаю впали майже вдвічі – до 430 000 барелів на день. Тільки скорочення експорту високоочищеного авіаційного палива на 180 000 барелів на день заощадило вітчизняним НПЗ від 1,2 млн до 1,8 млн барелів на добу сирої нафти.
Заборона експорту дозволила спрямувати паливо на задоволення внутрішніх потреб. Переробники також почали використовувати сировину, яка раніше йшла на експортні продукти для виробництва дефіцитних речовин, що раніше імпортувалися з Перської затоки: лігроїну та скрапленого нафтового газу.
Малі приватні НПЗ почали переробляти мазут замість дефіцитної сирої нафти. Влада Китаю готова миритися зі зниженням маржі нафтопереробників заради стабільності внутрішнього ринку. При експорті вона вища ніж під час продажу продукції всередині країни.
Китай скорочує споживання нафтопродуктів, роблячи ставку на електромобілі та громадський транспорт. Фото Getty Images
Обмеження внутрішнього попиту та його наслідки
Третім важелем стало примусове зниження споживання нафтопродуктів всередині країни. У червні китайські НПЗ переробили на 2,7 млн барелів на день менше нафти, ніж роком раніше. Виробництво бензину впало на 14%, а дизельного та авіаційного палива – на 21%.
Зростання цін змусило жителів міст відмовитися від автомобілів на користь метро, велосипедів або електричних таксі.
Під час травневих свят обсяги зарядки електромобілів на автомагістралях зросли майже на 55% проти минулого року. Потяги взяли на себе пасажиропотік замість скорочених внутрішніх авіарейсів, а місцеві органи влади відклали інфраструктурні роботи, щоб зекономити дизель.
Адаптується й найбільша у світі нафтохімічна промисловість Китаю. Раніше вона переробляла мільйони барелів на добу нафтохімічної сировини з Перської затоки на полімери. Через дефіцит сировини та урядовий наказ віддавати пріоритет паливу, підприємства знайшли способи виробляти полімери з вугілля та етану.
Завдяки багаторічним державним інвестиціям у відновлювані джерела енергії та екологічний транспорт енергетична система Китаю стала гнучкою. «Уряд Китаю все ще може задіяти свої стратегічні запаси нафти, які він майже не чіпав», – зазначає Міхаль Мейдан з Оксфордського інституту енергетичних досліджень.
Звісно, китайські запаси нафти, палива та полімерів не є безкінечними. КНР не здатна нескінченно імпортувати на 5,5 млн барелів на день менше норми, на відміну від країн ОПЕК, які теоретично можуть обмежувати видобуток протягом років. Проте ескалація на Близькому Сході довела, що на практиці Китай здатний самотужки стабілізувати світовий ринок протягом багатьох місяців.
«Китай – це нова ОПЕК», – резюмує один із керівників компаній з продажу нафти на правах анонімності. Лідери ОПЕК, яка стає все більш роздробленою та слабкою, сьогодні можуть про таку стабілізаційну силу лише мріяти.
