США, Китай, Євросоюз та перспективні сусіди України. Шість довгострокових трендів, які рухатимуть світ наступні десятиліття.
Новий номер журналу «Forbes Україна»
Цей матеріал із останнього номера Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: детальний огляд статків найбільших українських бізнесменів, підприємці року Климов і Поперешнюк, останній мільярд Фрідмана, шлях Grammarly, бренд тактичного одягу M‐TAC та загалом майже два десятки текстів.
Напад Росії на Україну став несподіванкою для людства? Не зовсім. Принаймні у трьох книгах – «Випадкова суперсила» (Accidental Superpower) Пітера Заяна 2014 року, «Наступні 100 років» Джорджа Фрідмана 2010-го та «Довгі цикли» Джошуа Гольдштейна 1988-го – збройний конфлікт між країнами у 2020-х розглядався як дуже ймовірний. Як вони дійшли цього висновку? Шляхом аналізу довгострокових трендів.
Такі тренди зазвичай малопомітні. Людське життя та професійний досвід часто занадто короткі, аби вловити зміну глобального циклу. Які тренди визначатимуть наше майбутнє у наступні десятиліття?
Світ докорінно змінився п’ять – сім років тому, але всі були зайняті власними справами й не помітили цього: українці – Революцією гідності та побудовою нової країни, світ – наступом популістів, потім – пандемією, тепер – війною. Досі більшість людей вважає, що коли кризи минуть, світ повернеться у звичний режим. Ні, так, як було раніше, вже не буде.
Графік 1. Америка втрачає силу
Світ пройшов пік глобалізації у 2007-му, відтоді частка світової торгівлі до глобального ВВП впала з 61% до 53%. Так буде й далі. Цей тренд вплине на наше життя.
Між рівнем глобалізації та частотою криз і рецесій є зв’язок. Що глобалізованіший світ, то менше криз і рецесій. Отже, наступні десятиліття криз буде більше.
Також деглобалізація призведе до локалізації світових економічних ланцюжків, заводи розташовуватимуть ближче до ринків збуту. Замість одного величезного заводу в Китаї буде кілька менших у різних частинах світу. Запасів сировини для їхньої роботи буде потрібно більше.
Якщо раніше неврожай або дефіцит долали, замовляючи їжу чи енергоносії з-за пів світу, то тепер це стає менш можливим. Врятувати країни від зупинки виробництва, блекаутів або голоду зможуть більші запаси. Тому попит на сировину довгостроково зростатиме, попри кризи та рецесії. Потрібно звикати жити за вищої інфляції, ніж була останні декілька десятків років.
Зменшення глобалізації багато у чому пов’язане із занепадом американської могутності. Америка пройшла пік своєї могутності в 1950–1960-х. На першому графіку ви бачите, як зростали і занепадали имперії протягом останніх 500 років.
Ситуація, коли світовий гегемон (у нашому випадку – США) занепадає і є зростаючий претендент на лідерство, часто призводить до військових конфліктів.
За дослідженням політолога Грехема Елісона, історично у такій ситуації війна виникає у 80% випадків. Саме цей підхід дозволив Джошуа Гольдштейну передбачити російсько-українську війну ще в 1980-х.
Востаннє подібна ситуація була перед світовими війнами, де за першість із Британською імперією, що занепадала, змагалися США та Німеччина. Відомо, що було далі. У схожій ситуації світ перебуває зараз. Буде неспокійно.
Графік 2. Америкоцентризм і поляризація
Схоже, що Америка не хоче, а жодна інша країна не може бути «світовим поліціянтом». Американцям більше не цікаво займатися захистом демократії у світі – проблем вистачає і всередині держави: від нерівності, яка зараз уже на рекордному рівні 1920-х і поляризує суспільство, до захмарної вартості медицини.
Для сьогоднішніх дорослих американців (35–54 роки) американська мрія офіційно мертва. Це перше покоління, яке живе бідніше за своїх батьків у середньому на 14–19%. Протягом останніх 20 років виборці голосують за політиків, які обіцяють займатися внутрішніми проблемами. Куди йде увага, туди і ресурси.
Кількість військ за межами США нині найменша з часів Другої світової. Дедалі більше країн не можуть розраховувати на увагу і захист США, що мотивуватиме їх до швидкої мілітаризації в наступні десятиліття. Це призведе до збільшення небезпеки у світі. Сьогодні американські виборці й влада на українському боці у війні з РФ, водночас підтримка їхньої уваги – 100% завдання України.
Графік 3. Китай – колос на боргових ногах
Китай не такий потужний, як здається. Задля швидкого зростання Китай максимально застосував кредитне плече. Це спрацювало, шлях від максимальної слабкості до піку потужності, який зазвичай займав 100 років, Китай пройшов за 50 (див. графік 1). Для фінансування такого зростання Китай надрукував юаней у півтора раза більше, ніж існує доларів у світі.
З початку 2000-х темп зростання боргів приватних компаній у Китаї становив 2900%. Такої швидкості та масштабу накопичення боргів у світі не було до цього. До чого це веде?
Для порівняння: боргова криза Греції 2008-го відбулася, коли темп зростання досяг 600%. Вірогідно, що з середини 10-х років левова частка нового боргу китайських компаній іде не на продуктивні інвестиції, а на покриття збитків. Попереду – боргові кризи, особливо складно Китаю буде вже наприкінці 2020-х, коли демографічна криза досягне свого піку.
Графік 4. Демографія, демографія, демографія
Вже за два роки чисельність працездатного населення в Китаї почне скорочуватися на 5 млн осіб щорічно, з 2030-го – на 8 млн/рік. Уже зараз середня зарплатня китайського робітника становить майже $1400. Для порівняння: в Мексиці – $400–500. Відтак навіть без урахування безпекових ризиків тримати виробництво в Китаї буде дедалі менш вигідно. Тенденція на перенесення фабрик з Піднебесної буде лише посилюватись. У наступному десятилітті разом із фабриками «поїдуть» і розмови про нового світового гегемона.
США майже позбавлені такої проблеми. Після 2030 року зростання кількості робочих рук у США поновиться і світова безпекова ситуація має заспокоїтись, адже економічному лідерству США ззовні вже ніхто не зможе загрожувати.
Чи спробує Китай військовою силою зупинити цей тренд, як це намагалася зробити Росія у 2022-му, невідомо. Але непередбачуваність теж буде лише посилювати бажання бізнесу йти з Китаю.
Графік 5. Європа – зміна лідера
Демографічна «ялинка» Європи у 2035-му з Францією і без – це дві різні ситуації. У ЄС без Франції пенсіонерів буде майже вдвічі більше, ніж дітей. Така демографія ускладнює економічне зростання. У Франції ситуація радикально краще, а отже, буде сильнішою економіка. Це значно вплине на політичне лідерство в ЄС: Німеччина перестане бути «першою скрипкою» європейського оркестру.
Графік 6. Друзі України
Що робити Україні, аби нівелювати перманентну загрозу з боку Росії? Спробувати зрозуміти, куди рухається світ, а надто сусідні країни. Якщо подивитися на мапу, де країни розмічені за індексом стабільності, то можна побачити, що у стабільних країн і регіональних зірок небагато. Довгостроково найстабільнішими нашими сусідами є Польща та Румунія.
Туреччина – східна зірка регіону. На її користь грає молоде населення, потужний військовий сектор, стратегічне розташування, доступ до енергії та їжі. До того ж Туреччина чи не єдина стабільна мусульманська країна на нашій півкулі.
Щоб мати хороші відносини з Туреччиною, Україні конче необхідні тісні партнерські взаємини з кримськими татарами. Це стратегічно важливо.
Коаліція України з Туреччиною, Польщею та Румунією плюс країни Балтії – це майже 190 млн населення. Якщо до цього додати партнерські відносини і координацію з США, Британією, Францією та Швецією, то такого союзу має бути достатньо, щоб позбавити Росію бажання нападати наступного разу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
