Сергій Плохій, професор історії у Гарвардському університеті. Фото DR
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
Я історик. Моя ідентичність також об’єднує багато географії: Україна, Сполучені Штати, Канада.
Краще за всіх я роблю шашлики. У родині м’ясо довіряють тільки мені. Мені щастило на менторів. Один з них – запорізький поет Анатолій Рекубрацький.
Мені було 14, я мріяв про журналістику. Друкувався у «Комсомольці Запоріжжя», де Рекубрацький завідував відділом листів. Він ввів мене до кола людей, що писали, багато читали та обговорювали тексти. Це дало старт моєму професійному життю.
Одне з моїх захоплень – створення інтерактивних карт. Ми робимо про це проєкт з колегами з Гарварду. Чому це важливо? На роковини Голодомору я поставив підписникам у Facebook запитання: «Чи хотіли б ви дізнатися, які шанси на виживання мала ваша родина у 1932–1933 роках?» На мапі можна знайти, де жили ваші родичі, і подивитися рівень смертності в цьому регіоні. Це дає змогу пересічній людині наблизитися до історії. Я мрію розширити цей проєкт, аби це був ресурс про Україну і для науковців, і для широкої аудиторії.
Історія дає всі відповіді, які турбують людство. Просто вони надходять, затримуючись у часі.
Участь України в долі пострадянського простору критично важлива. Україна завжди відігравала ключову роль в існуванні Росії як держави. Після падіння Російської імперії Радянський Союз виник саме через Україну і Грузію – аби заспокоїти ці народи, давши їм власні республіки. Прагнення України до незалежності вплинуло на розпад СРСР. Нині вона є загрозою для існування російського режиму. Ми – важливий гравець у регіоні, що не є в одній команді з Росією. Це унеможливлює відновлення її повного контролю над країнами колишнього СРСР.
Я пишу для міжнародної аудиторії. Наша країна і до Майдану не була аж такою вже білою плямою на європейській мапі. Через Чорнобиль, через нашу роль у розвалі СРСР, через Помаранчеву революцію про нас і досі знали у світі. Події Майдану вивели це знання на новий рівень. В уявленні європейців ми зсунулися від образу країни погромів, Чорнобиля та корупції до країни, що обстоює своє право на демократію.
Я пережив дві еміграції – спершу до Канади, згодом – до США. Це драматичний досвід. Ти залишаєш усе, що мав, і рушаєш у невідоме. Нині вважаю ці рішення одними з найкращих у моєму житті.
Колись, перебуваючи в Канаді, я зацікавився конкурсом на вакансію історика у Гарварді. Я мав прочитати там лекцію, від якої залежало, чи отримаю посаду. Попросив поради у колег з Альберти. Один із них сказав: «Вислухай усіх, але роби по‑своєму. Залишайся вірним своїм принципам». Це була найкраща порада, а я й досі працюю в Гарварді.
У моїй повсякденній роботі присутні і творчість, і рутина. Як балансувати ці види діяльності? Рутинні справи все одно треба виконувати, хочеш того чи ні. Але кожну вільну хвилину я намагаюся використовувати для творчої діяльності, якої робити начебто не треба, але хочеться.
Найкращі ідеї та думки приходять до мене, коли я не маю доступу до комп’ютера та книжок, наприклад у подорожах чи на відпочинку. І от тоді головне – вчасно знайти клаптик паперу і олівець, аби записати власні геніальні думки. Досвід показує, що одна‑дві з них дійсно можуть виявитися не найгіршими.
Найболючіші невдачі – результати несправедливості. Коли я, відмінно закінчивши англійську спецшколу, отримав на вступному екзамені трійку з англійської. Або коли мене не взяли до аспірантури. Та я не корився обставинам. Пообіцяв собі, що матиму освіту і кар’єру, про які мрію. І досі вірю, що будь‑які невдачі можна обернути собі на користь.
Мій спосіб уникати стресів та турбулентності – моя професія. Історики вміють подумки перебувати не у «тут і тепер», а в тому, що вже сталося.
Усіх нас часом спіткає прокрастинація. Зробити хочеться багато, але бувають і напади втоми, і творчі кризи. Найкращий відпочинок для мене – зміна виду діяльності.
Мої найсильніші якості: я вмію ставити цілі, що не завжди одразу здаються досяжними. І я доводжу до кінця все, що розпочав.
Чого в мене могли б повчитися підприємці? Ніколи не ставати заручником власного бекграунду, хоч би яким він був – завжди тримати свій розум максимально відкритим до нового.
Україна завжди відігравала ключову роль в існуванні Росії як держави
Опубліковано в сьомому номері журналу Forbes (січень-лютий 2021)


26 вересня на Форумі «Енергія бізнесу» Forbes збирає регуляторів і лідерів бізнесу. Мета заходу — обговорити проблеми і знайти рішення, які дозволять зробити українську енергетику дешевою, рясною та стійкою. Встигніть купити квиток!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.