Україні варто звернути увагу на досвід США, де підрядники зобов’язані додавати ветеранів до своїх субпідрядних робіт. У Штатах урядові й корпоративні підприємства вимагають від відділів закупівель витрачати відсоток коштів на послуги ветеранського бізнесу
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Ресурс партнерів не безмежний. Розконсервоване «залізо» – оптимальне короткострокове рішення. Але щоб перемогти Росію і закріпити довгостроково перемогу України, потрібні стратегічні рішення та системна робота з підвищення обороноздатності України.
Потрібно розбудовувати велику кількість оборонних підприємств. Українські розробки та технології матимуть високий попит – їх тестування проводилось не в лабораторних умовах чи на полігонах за ідеальних обставин, а в боях.
Підтримка ветеранського бізнесу в США
Майже кожен десятий власник малого бізнесу в США – ветеран, свідчить статистика Управління малого бізнесу (SBA). Компанії, що належать ветеранам, мали надходження в обсязі $1,14 трлн. Водночас загальний річний фонд оплати праці становив $195 млрд. У ветеранському бізнесі працювало понад 5,7 млн людей.
У 1999 році в США ухвалено «Закон про підприємництво ветеранів і розвиток малого бізнесу». Він визначив підприємства людей з інвалідністю та ветеранів як клас, «рівний класифікації підприємств, що належать меншинам і жінкам, для федеральних контрактів».
За цим законом головні підрядники повинні додавати ветеранів до своїх субпідрядних робіт. Тобто урядові та корпоративні підприємства вимагають від своїх відділів закупівель витрачати певний відсоток коштів на послуги саме ветеранського бізнесу.
На державному рівні щороку виділяють 3% від річних федеральних контрактів на закупівлю в малого бізнесу, який належить ветеранам та захисникам з інвалідністю.
Департамент у справах ветеранів має «Програму перших контрактів з ветеранами», за якою частина угод надходить ветеранам.
Національна коаліція ветеранів малого бізнесу (NVSBC) захищає право ветеранських підприємств бути в пріоритеті під час закупівлі товарів і послуг на федеральному рівні. Організація проводить консультації з федеральним урядом, щорічні конференції з розвитку бізнесу та надає інформацію та поради, як працювати з державними інституціями.
Також є установи, які окремо опікуються питаннями ветеранського бізнесу, який належить жінкам, допомагають проходити спеціальну сертифікацію підприємств, щоб він міг конкурувати на ринку за корпоративні та державні контракти.
Як із підтримкою ветеранської справи в Україні
Міністерство у справах ветеранів висловлює ідею, що варто відмовитись від надання пільг загалом і перейти до проактивної підтримки ветеранських ініціатив. Умовно, якщо витратити на традиційні пільги 100 млн грн, то це будуть витрачені 100 млн грн. Проте якщо ці гроші вкласти в розвиток ветеранів: їхній бізнес, навчання чи інші заохочення, – то сума витрачених бюджетних коштів може подвоїтись.
До прикладу, Український ветеранський фонд (УВФ) провів два конкурси макрофінансування Варто та Варто 2.0, переможці яких могли отримати від 500 000 до 1 млн грн на розвиток власної справи. Також УВФ підтримує інституційний розвиток громадських ветеранських ініціатив, тому запустили конкурс Варто+ГО, у якому перемогли 8 організацій, що надають послуги ветеранам та їхнім родинам чи бізнесу.
До завершення воєнного стану діє програма відшкодування 20 000 грн, за якою можна отримати компенсацію за придбані товари й обладнання для ведення власної справи.
На 2023 рік у бюджет закладено 240 млн грн на діяльність УВФ. Крім того, організація залучила та продовжує залучати кошти краудфандингом.
Чого потребує український ветеранський бізнес
Представники УВФ опитали ветеранів, які зміни потрібні для посилення їхнього підприємництва.
Керівниця швейної компанії Nika-Text Plus Рената Габер, підприємство спеціалізується на пошитті військової форми
Багато питань виникає щодо роботи підприємства у 2023 році. Почне діяти вимога Постанови КМУ №1275 про необхідність укладення рамкових угод у разі закупівлі товарів (військової форми, взуття, рюкзаків тощо), вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис. грн.
У чому проблема?
- Час. Для укладання рамкової угоди використовується виключно процедура відкритих торгів з публікацією англійською. Це означає, що тільки перший етап укладення угоди триватиме не менш ніж два місяці, без урахування термінів на можливі оскарження. А згідно з пунктами 36–43 проєкту постанови КМУ, другий етап – укладення державного контракту – триває ще 30 днів.
- Відсутність гарантій отримання замовлення. Надмірна тривалість процедур, висока ймовірність оскарження рішень замовника зі ще більшим затягуванням термінів та ризики подальшого укладення державних контрактів не дають гарантій бізнесу щодо отримання замовлення. Це унеможливлює планування роботи підприємства.
- Заборона попередньої оплати товарів і послуг. Постачальники сировини вимагають щонайменше 50% авансу. Щоб пошити військову форму, виробники закуповують матеріали за кордоном через недостатнє виробництво аналогічних товарів в Україні. Різке падіння курсу гривні ще більше ускладнює можливість виконання договорів. Для попередньої оплати всіх матеріалів, потрібних для виконання замовлення, власних обігових коштів не вистачає.
Для Міноборони України першочергова мета – швидкість виконання угод і постачання товарів у стислі терміни. З огляду на нові вимоги українські виробники не зможуть швидко реагувати на потреби. Перевагу, найпевніше, нададуть іноземним постачальникам.
Проте й з іноземними постачальниками наразі непросто – за такими контрактами дебіторські борги. Тобто іноземні постачальники отримують від нас кошти, проте досі товарів немає.
Ігор Бондаренко, засновник фірми «Ампер Трейд», яка спеціалізується на акумуляторних батареях
Розробив та виготовляє багатофункціональні переносні джерела енергії (павербанки) для бомбосховищ, укриттів та військових.
Складнощі виникають через зарегульованість процесу оформлення. Коли штат складається з керівника і кількох співробітників, дуже складно підготувати всю документацію згідно з вимогами. Наприклад, для проходження виробом сертифікації потрібно багато документів. А як з ними працювати, знають тільки ті, хто ті документи вимагає».
Україна імплементувала закони з міжнародних договорів, котрі підписала. Однак підзаконні акти часто нівелюють усі принципи рівності суб’єктів підприємницької діяльності.
Максим Музика, засновник компанії UA Dynamics з виробництва дронів
«За донорські кошти ми виготовляємо ударні дрони для ЗСУ і передаємо їх безплатно. Нам потрібно отримувати комплектуючі вищого рівня, котрі належать до групи товарів подвійного призначення.
Була історія, коли ми намагалися завезти модеми. Нам їх продали за кордоном без сертифікатів кінцевого споживача. На українській митниці почалися проблеми. Ми мали листи від Сил спеціальних операцій, СБУ, ГУР. І все одно витратили півтора місяця, щоб забрати комплектуючі з митниці, де вимагали цей сертифікат.
На нашій митниці бюрократія. Підрозділи, які забезпечуємо, не завжди мають швидкий зв’язок із вищим керівництвом. І не мають можливості забезпечити нас сертифікатами кінцевого споживача.
Це може працювати так: під час ввезення ми декларуємо, що товари йдуть на потреби ЗСУ. Після виготовлення комплексів передаємо копію акта, у якому зазначаємо, що тут використані комплектуючі, ввезені за спецпроцедурою. Ми готові звітувати, куди воно йде, у якому комплексі, і не просимо преференцій».
Вироби, які мають потенціал бути широковживаними на полі бою силовими структурами, мусять мати окремий механізм постановки на озброєння.
Олександр Морозов, засновник CleanShot – виробництва з виготовлення засобів для чищення зброї
З 2019 року ми забезпечуємо серветками Сили спеціальних операцій. Але нам зробили норму витрат, за якою можна використовувати наші серветки тільки за пунктами постійної дислокації. Хоча потреба в них є всюди, бо бруд і волога. Однак на решту видів військ не можемо потрапити.
Процес постановки нового обладнання досі не змінився з часів СРСР. У номенклатурі Міноборони немає такого девайса, як «буржуйка». Відповідно, закупити вони їх не можуть.
Потрібно створити незалежний орган, який міг би працювати на горизонтальному рівні. По-перше, швидко закривати потреби підрозділів. По-друге, співпрацювати з малими виробниками.
Сергій Молодід, співзасновник Traverse Tactical Team, яка займається розробкою та пошивом військового і медичного спорядження
Наразі призупинив свою діяльність, оскільки служить в ТрО.
«В Україні є проблема з матеріальною базою та витратними матеріалами подвійного призначення. І немає різниці: це тканина чи папір. Загалом проблеми з постачанням. Наприклад, кордура для військового або медичного спорядження, яку в нас якісно ніхто не виробляє. Брати замінники небезпечно. Уявляєте, якщо порвуться медичні ноші під вагою людини? Ті фірми, які займаються постачанням, перевантажені, зникли або були в таких містах, як Харків, і працюють в обмеженому режимі».
Потрібно більшість процесів перевести в цифровий формат, спростити сертифікацію. До повномасштабної війни були спроби оцифрувати отримання довідок. Потрібно це максимально полегшити, щоб не витрачати багато часу на оформлення.
Аналіз законів та постанов: що гальмує та сприяє процесам
Державне оборонне замовлення провалили у 2021 році, а підзаконні акти, напрацьовані міністерствами, неодноразово критикував комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Електронний реєстр учасників відбору та виконавців контракту після тривалої бюрократичної тяганини запустили в серпні 2021 року, але лише в тестовому режимі.
З початку введення воєнного стану Кабмін ухвалив спочатку Постанову, за якою оборонні та публічні закупівлі здійснювалися без застосування процедур закупівель і спрощених закупівель. А держзамовники повинні оприлюднити укладені договори в електронній системі закупівель протягом 10 робочих днів після припинення чи скасування воєнного стану.
Однак згодом своєю новою постановою внесли зміни щодо особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії воєнного стану.
За новими правилами держзамовниками є:
• державні замовники у сфері оборони;
• служби державного замовника;
• військові частини;
• організації, уповноважені рішенням держзамовника у сфері оборони робити закупівлі та укладати державні контракти (договори).
Зараз держзамовники закуповують товари, не застосовуючи спрощених процедур, крім товарів, визначених у додатку до «Оборонних закупівельних особливостей».
Інформація про ці закупівлі подається та оприлюднюється протягом трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Державні контракти укладаються держзамовниками з урахуванням положень першої постанови КМУ. За цією постановою на період воєнного стану держзамовники під час закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення не укладають компенсаційних (офсетних) договорів.
За окремою процедурою рамкових угод закуповуються товари на суму, що перевищує 200 000 грн, указані в додатку Оборонних закупівельних особливостей (форма, одяг, рюкзаки, взуття тощо).
Державний замовник оприлюднює в електронній системі звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, протягом 180 днів із дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Однак і тут є винятки. Держзамовник може придбати товари, визначені в додатку до цих Особливостей, вартість яких перевищує 200 000 грн, без застосування рамкових угод у разі, коли:
- потрібно швидко зробити закупівлю й держзамовник не може дотриматись строків для проведення рамкової угоди, що має документально підтверджуватися;
- немає технічної можливості використати електронну систему закупівель, що також має документально підтвердити держзамовник.
На практиці ветеранське підприємництво більше орієнтується на постачання та закупівлю товарів волонтерами. Їхні розробки вже використовують у Збройних силах України та інших силових структурах і без застосування постанов КМУ про проведення випробувань та прийняття на озброєння і про проведення випробувань зразків озброєння та військової техніки.
Що потрібно змінювати у спецпроцедурі
Державі варто звернути увагу на досвід США, де підрядники зобов’язані додавати ветеранів до своїх субпідрядних робіт. Урядові й корпоративні підприємства вимагають від своїх відділів закупівель витрачати певний відсоток коштів на послуги ветеранського бізнесу.
Міністерством у справах ветеранів України розроблено проєкт закону про підтримку ветеранського підприємництва та ветеранських ініціатив. ВРУ отримала цей законопроєкт 25 листопада 2021 року, комітет також надав свій висновок. Документ пропонує внести поняття «ветеранського підприємництва», а органи державної влади та місцевого самоврядування мають створювати умови для його розвитку. Однак народні обранці досі його не розглянули.
Загалом варто задуматися над впровадженням спеціальної програми державної підтримки ветеранського підприємництва, зокрема, у сфері ОПК. Це можна втілити за спрощеною процедурою на прикладі механізму постанови №169 – закон «Про оборонні закупівлі» дозволяє це зробити. Адже вироби ветеранів пройшли не просто випробування, а успішно застосовуються в гарячих точках.
Потрібно також продумати пільгове кредитування, за неможливості укладання офсетних договорів, із залученням державних банків саме для ветеранських підприємств.
Через широкомасштабне вторгнення Російської Федерації кількість ветеранів зростає. Додаються підприємці, які стали на захист країни, хоча раніше не мали статусу учасника бойових дій. І вже зараз держава має готувати план інтеграції ветеранів у цивільне життя.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
