Війна не лише руйнує бізнеси, а й змушує підприємців у рази, десятки разів збільшити продуктивність. Наші партнери та спільники повільні, нерішучі й хиткі. Стратегічні сліпці. Мусимо плекати та поліпшувати відносини. Але щоб мати стале майбутнє України, необхідно виплекати внутрішню потугу. Наскільки це можливо?
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Друга світова війна показала, на що здатні люди. Кілька прикладів.
На заході США видатний промисловець Генрі Джон Кайзер був майстром будівельної справи. Зводив дороги, будинки, греблі. З початком війни він блискавично вивчив нову справу – будівництво кораблів. У 1939 році побудував суднобудівні корабельні – чотири в Каліфорнії (Richmond Shipyards), три у штатах Орегон та Вашингтон.
Він шалено зосередився на поліпшенні способів виробництва. Не за рік-два, а тепер. Впровадив сотні нововведень, які дали можливість: різко знизити витрати; феноменально прискорити темпи виробництва; залучити десятки тисяч не дуже кваліфікованих працівників.
Вимовний приклад: за стандартом того часу судно будувалося 230 днів. Кайзер зменшив до 45.
У 2020 році береговий ракетний комплекс РК-360МЦ «Нептун» з ракетою Р-360 був прийнятий на озброєння Збройних сил України. Фото КБ ЛУЧ
Кайзер не засекречував власні винаходи, ділився з іншими американцями-будівниками. Але все ж саме корабельні Кайзера були чемпіонами. Вибудували 1500 суден з усіх 5500 вантажних суден, або 21%, створених за час війни, і зробили це в середньому вдвічі дешевше, ніж решта.
Інший приклад. На початку війни президент General Motors Вільям Кнудсен (відповідав за все військове виробництво) зателефонував президентові Chrysler Кауфману Келлеру (відомому як К.Т. Келлер).
Кнудсен запитав, чи міг би Chrysler виробляти танки. Келлер відповів: «Не знаю, Вільяме. Я ніколи танка не бачив». Пауза. «Але, напевно, ми це зробимо».
1940 року в містечку Уоррен, що неподалік від Детройта, Келлер розпочав будівництво велетенської фабрики (1,25 млн кв. м) – Detroit Arsenal Tank Plant (DATP). Але перші танки вона почала випускати значно раніше, ніж завершилося будівництво самого заводу.
До кінця війни DATP випустила 25 000 танків – на 5000 більше, ніж ціла Німеччина. Загалом США за час війни виробили 86 000 танків. Частка одного заводу – чемпіона DATP – 30%.
Уявімо, якби Україна створила таку диспропорцію у виробництві дронів.
USV-дрон Magura V5 українського виробництва, cкріншот з відео CNN
Як і Генрі Кайзер, К.Т. Келлер створив потужний внутрішній натиск – шалений пошук радикально кращих методів виробництва. Не за два роки, а тепер. Ці винаходи поширювалися від DATP до всіх інших танкобудівників США.
Біля Уоррена є містечко Іпсиланті. Там навесні 1941-го син Генрі Форда Едсел та директор Ford Motor Чарльз Соренсен почали будувати фабрику Willow Run (відому як Air Force Plant 31). Тоді це була найбільша фабрика у світі (3,5 млн кв. м). Завдання фабрики – будувати бомбардувальники В-24 Liberator.
Форд ніколи не будував літаки, а тим паче такі велетні, як В-24. Соренсен вірив, що можна прикласти фордівський підхід масового виробництва до літаків. Авіаексперти одноголосно казали, мовляв, це неможливо. Машина – це бомбардувальник, що важить 56 000 фунтів, має 450 000 компонентів і рухається не 60 миль на годину, а 300.
Едсел і Чарльз їх не послухали та почали працювати. Перешкоди, очевидно, були неймовірні. На підготовчій стадії інженери працювали день і ніч. Але місія була чітка і кожен розумів її важливість.
До кінця війни Willow Run спорудила 8685 бомбардувальників В-24, або 46% усіх цих літаків.
Високоточна РСЗВ «Вільха». Фото Shutterstock
Ці вищезгадані зірки – добре відомі приклади. Вони свідчать, що війна не тільки руйнує, а й вчить, що ми, звичайні люди, можемо і маємо здійснювати «неможливе» та «нездійсненне».
Я знаю, що в Україні не люблять вислів «економічний фронт», але у Другій світовій ці «бізнес-генерали», їхнє військо інженерів і працівників уможливили перемогу. Суть їхнього внеску? Неймовірний, ядерний вибух продуктивності. Як? Через спеціалізацію, завдяки «заводам-чемпіонам», через сфокусованість та постійний пошук нових підходів і поліпшення виробництва.
Спостерігаючи ці приклади, більшість робить три помилки:
- Думає, що це справа зірок, таких як DATP та Willow Run.
- Гадає, що це лише американське явище.
- Вважає, що цей феномен «нездійсненного» виробництва стосується лише «військових» товарів.
Ні, ні й ні.
1. Зірки мають велике значення. Але вони поширювали власний досвід на всіх виробників.
2. Такі виробничі дива здійснювалися не лише в Америці. Визначним прикладом є компанія Vickers в Англії – виробник зброї, танків, літаків і кораблів.
3. Вибух продуктивності не обмежувався військовою продукцією, він відбувся всюди – серед виробників чобіт, одностроїв, у харчуванні та інших секторах.
Це квантове підвищення продуктивності 1) виграло війну і 2) дало основу для наступних 30 років економічного розвитку Америки.
Протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П» під час виставки української військової техніки до Дня Незалежності в центрі Києва, 23 серпня 2018 року. Фото Getty Images
Україна нині – це не Детройт чи навіть Англія у Другій світовій війні. Труднощів у нас набагато, набагато більше. Але й мета, і дух, і винахідливість такі самі.
Явище, яке я називаю «диво продуктивності», вже крокує Україною, від заводів з виготовлення боєприпасів і виробництва дронів до IT-продуктів.
Чи досягли ми наразі рівня американської ефективності? Не знаю. Але гадаю, що варто кілька годин присвятити тому, щоб вивчити їхній досвід.
Навіщо? Задля того, щоб у значно гірших обставинах створити вибух продуктивності, який в рази перевищить те, що вони осягнули.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
