30 років українського бізнесу. Якими ми були, як стали тими, хто ми є, — Forbes розповідає про те, як із руїн радянського ладу поставали ініціатива, винахідливість, ділова хватка українських підприємців. Один рік — одна історія, один урок. 1996 рік
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
«Це був час, коли потрібно було швидко приймати рішення і домагатися контрактів», – згадує засновник холдингу RedHead Family Corporation Владислав Бурда, 49. Із початку 1990-х він ввозив в Україну дитяче харчування Nutricia, Heinz та інших великих брендів. Імпорт ішов через Москву, спершу невеликими партіями.
До 1996 року імпортери набили досить синців, аби зрозуміти: час переходити до системного бізнесу. «Стало очевидно: без дистрибʼюторської угоди, що гарантує поставки, цінову війну ти програєш», – розповідає Бурда. Він відмовився від посередництва Москви і переконав європейців віддати його компанії права на пряме постачання товарів в Україну. «Ми вже мали мережу збуту в пʼяти містах, знали англійську, вміли спілкуватися і, найголовніше, – мали спеціалізацію саме в дитячому харчуванні», – перераховує Бурда конкурентні переваги своєї компанії. Зараз ця частина його холдингу, за оцінкою самого Бурди, займає 25% ринку дитячого харчування, в ній працює 1700 осіб.
Перехід від хаотичного імпорту до впорядкованого став переломним для багатьох підприємців. Засновник групи компаній «Асканія» Валерій Горбань у 1996-му імпортував льодяники Mentos, цукерки Fruittella, бульйонні кубики Gallina Blanca, каву Nescafe і MacCoffee. У першій половині 1990-х цей ринок було влаштовано так: сотні імпортерів-оптовиків доправляли товари на склади у великих містах. Їх скуповували тисячі дрібних посередників, щоб розвезти по магазинах. «Країна була насичена імпортом, сам себе вже товар не продавав, потрібно було робити сервіс, – згадує Горбань, 48. – Ми почали завозити товари в магазини, формувати цінову модель, чого не робили інші».
Стабільний збут і своя мережа дистрибуції дозволили «Асканії» виграти в боротьбі за право представляти в Україні всесвітньо відомі бренди. «Ми отримали від брендів або ексклюзивні контракти, або найкращі умови на ринку», – розповідає Горбань. Нині до його холдингу входять 13 компаній, у яких працює 2500 осіб.
Павло Лазаренко, прем'єр-міністр України 1996-1997. Фото УНІАН
Свою мережу збуту почав будувати і Бурда: «Дитяче харчування мало де можна було продавати, і ексклюзивні дистрибʼюторські контракти підштовхнули нас до відкриття магазинів із продажу дитячих товарів». Мережа «Антошка», що належить йому, в 2021 році налічує 40 магазинів у 18 містах.
Економіка в 1996 році продовжувала падати, головним чином тому, що старі радянські заводи скорочували випуск мало кому потрібних товарів. Натомість Україна отримала ще один атрибут ринкової економіки – повноцінну національну валюту замість сурогатних купонокарбованців. Обмін старих грошей на нові відбувався з 2 до 16 вересня за курсом 100 000 до 1 через більш ніж 10 000 обмінних пунктів та поштових відділень. Курс гривні було встановлено на рівні 1,76 грн/$.
Завозити імпортний товар в Україну було легко. «Митниця тільки зароджувалася, не було мит, лише ПДВ, усе було спрощено», – розповідає Олег Вишняков, який у середині 1990-х імпортував ігристе з Німеччини. «Хабарів тоді було набагато менше, вони були якимись «подарунковими», – згадує Горбань. – Усе будувалося на відносинах, а не як система вимагання».
Складніше було транспортувати товари країною: бандити на дорогах нападали на машини і відбирали вантажі. Спочатку Горбань особисто супроводжував фури від кордону, потім створив службу безпеки. Вміст вантажівок потрібно було зберігати в таємниці: розбійники полювали на машини з найбільш ходовим товаром.
Незважаючи на бандитизм, імпорт залишався прибутковою справою. Засновник виробника побутової техніки Saturn Олександр Громико в 1996 році уклав свою першу велику угоду – придбав у австрійської First велику партію електрочайників, тостерів і прасок з Китаю. Вклав усі свої гроші і ще позичив у знайомих. «Якби машина не доїхала, втратив би абсолютно все», – каже бізнесмен. Обійшлося. Партію він продав у Києві з подвійною націнкою.
Місце Лазаренка в історії
Премʼєр Лазаренко став найвидатнішим паразитом в історії незалежної України, і єдине, що вражає, – це неадекватність прийнятого ним покарання. Якось я запитав у лідера соціалістів Олександра Мороза, як так могло статися, на що Мороз відповів: «Лазаренко зробив лише одну помилку – він не ділився з іншими».
Андерс Аслунд «Як Україна перейшла до ринкової економіки і демократії», 2009
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
