Українські підприємці стійко долають виклики війни: перевозять активи під обстрілами, запускають нові бізнеси з «мінусів», судяться з податковою, але не падають духом і продовжують розвиток бізнесу. Forbes зібрав історії пʼяти релокованих компаній із Покровська, Сєвєродонецька, Бердянська, Краматорська і Харкова
Велика війна пришвидшила вихід жінок на лідерські ролі. Вже 15 травня на форумі «Вільна» Forbes пропонує подивитися на це явище крізь нову, чітку оптику. Спікерки та спікери з Superhumans, Google, ENKO, McDonald’s, G. Bar та інших. Купуйте квитки за посиланням.
За даними Міністерства економіки, за рік війни за урядовою програмою релокації в більш безпечні регіони країни перемістилися 800 підприємств і близько 600 із них уже відновили роботу на новому місці. З якими викликами довелося зіштовхнутися підприємцям і як вони їх долають?
Втрата потужностей та борги
Олеся, 33, і Ярослав, 34, Духно вимушено покинули свій бізнес у рідному Покровську на Донеччині і переїхали до Львова. Духно мали два будівельні магазини і планували відкриття третього, для чого придбали у кредит приміщення площею 400 кв. м і закупили у борг товари на 600 000 грн. Через три місяці після угоди почалася війна, і в приміщення двічі влучала російська ракета. Сім’я підприємців залишилася без бізнесу та з боргами в чужому місті.
У Львові вони змінили сферу діяльності. Підприємці познайомилися з майбутнім партнером, що мав два зоомагазини та торгову марку «Лапка» і запропонував придбати права на використання бренду для відкриття магазинів. Подружжя подало заявки на держгрант «єРобота» та отримало 500 000 гривень на двох. Цих грантових коштів разом із заощадженнями у близько 300 000 грн вистачило на відкриття перших двох зоомагазинів.
Втратив склад продукції й Володимир Осадчий, 42, із Сєвєродонецька. Його компанія «Цемто» понад 28 років виробляла спецодяг та взуття і за 2021 рік мала 15 млн грн обороту, за словами засновника. Коли почалася повномасштабна війна, будинок підприємця було знищено, склад і виробництво – розграбовано. «Що не змогли вкрасти – спалили вщент. Загальна сума втрат склала близько 10 млн грн, але сума не кінцева», – каже підприємець.
Разом із дружиною, двома доньками та матір’ю він розпочав бізнес наново практично із нуля в Броварах. Підприємство врятувала партія взуття, яку вони імпортували перед початком повномасштабного вторгнення і вона не встигла доїхати до Сєвєродонецька.
Не з нуля, а з мінуса в Києві довелося починати підприємцю з Бердянська Івану Карауланову, 35. В рідному місті у нього був кальян-бар, тому він вирішив відкрити заклад у столиці, і його не зупинив борг у 500 000 грн на особистій кредитній картці. Першими інвесторами стала сімейна пара з Києва, що відпочивала у бердянському закладі Івана. Вони погодилися інвестувати $20 000, таким чином у Києві відкрився заклад «Характерники».
Релокація під ракетами
Сергій Масалітін, 41, та Олексій Штрикун, 35, із Краматорська п’ять років поспіль розвивали бізнес з автоматизованої системи продажу питної води – через водомати. На початок повномасштабної війни підприємці мали в Краматорську, Дружківці та Слов’янську 82 водомати. Ще один їхній бізнес – мережа платіжних терміналів у Донецькій, Луганській та Харківській областях під назвою Finsystem.
До повномасштабного вторгнення Сергій Масалітін та Олексій Штрикун мали 82 водомати в Донецькій області
Після початку повномасштабної війни вони наважилися на релокацію. Для цього було необхідно зібрати гроші в терміналах та демонтувати водомати. На деякі точки для демонтажу техніки відмовлялися виїжджати, бо було дуже небезпечно, згадує Сергій Масалітін. Так, спеціалісти під час демонтажу водоматів у районі Авдіївки потрапили під обстріл, і один зі снарядів упав у 200 метрах від них.
Аби вивезти всі термінали та водомати знадобилося вісім вантажівок і понад 100 000 грн. Активи релокували до відносно безпечного Дніпра, де встановили перші 25 водоматів.
Війна змусила підприємицю Анастасію Степанян, 24, переїжджати двічі: у 2014 році вона переїхала з Луганської області до Харкова, а в 2022 році – з Харкова до Києва. Підприємиця починала справу з приготування кондитерки вдома, а потім відкрила власний цех-кондитерську під назвою Rose Bakery. На початку повномасштабного вторгнення Анастасія також релокувала бізнес до столиці, та перевезла всі потужності.
Вартість оренди приміщення в столиці та комунальних послуг виявилася набагато вищою, аніж у Харкові, тож підприємиця подалася на держгрант для бізнесу та отримала 250 000 грн, що разом із заощадженнями дали змогу відкрити кав’ярню та кондитерську з власним виробництвом у Києві.
Анастасія Степанян ділиться, що найважче їй було зібрати нову команду, адже багато кондитерів тікали від війни за кордон. Професіоналів із необхідним рівнем навичок Анастасія знайшла в Instagram, усі вони – вимушені переселенці з Донецької та Запорізької областей.
Анастасія Степанян перевезла кондитерську з Харкова до Києва
Іван Карауланов також залучив і свій кальян-бар переселенців – 16 мають статус ВПО, більшість із них – бердянці. Тому він позиціонує свій заклад «Характерники» як перший соціальний бар країни. Окрім працевлаштування, частину прибутку підприємець направляє на допомогу переселенцям.
Претензії податкової служби
Кейс релокованого бізнесу компанії «Цемто»
Володимир Осадчий, окрім втраченого житла та виробництва у Сєвєродонецьку, отримав проблеми від податкової. Forbes Ukraine уже розповідав його історію – після релокації податкова визнала діяльність компанії ризиковою: нібито у «Цемто» була недостатня кількість працівників та відсутні матеріально-технічні ресурси. Крім того, компанія, на думку податківців, постачала товари ризиковим платникам податків, тому й сама потрапила до переліку ризикових. Це призвело до зупинки всіх поданих на реєстрацію податкових накладних, і роботу було паралізовано.
Аби довести, що діяльність магазину не підпадає під критерії ризиковості, власник «Цемто» мусив показати податківцям документи, що підтвердили б операції з покупцями у 2021–2022 роках. Але після окупації Сєвєродонецька компанія втратила доступ до первинних документів, і на доданок податкова наклала на «Цемто» штрафи за невчасно подану звітність. Він розповів, що в рішенні податкової сказано, що його підприємство у Сєвєродонецьку мало можливість подати звітність у квітні–травні 2022 року. На той момент у місті вже не було податкової інспекції, пошти, банків, ділиться Осадчий.
За шість місяців 2023 року обіг компанії склав усього 1,8 млн грн, нарікає підприємець. Діяльність його бізнесу досі ризикована, на думку податківців. Осадчий уже подавав пояснення та оскаржував це рішення. «Якби нам не заважали працювати, підприємство сплатило би близько 2 млн грн податків замість фактичних 100 000 грн за перше півріччя 2023 року», – скаржиться бізнесмен.
Наразі Володимир Осадчий має податкове повідомлення-рішення про невчасне подання звітності, неприйняту таблицю даних платника податків та два виграних суди першої інстанції. Проблеми з податковою не дозволяють підприємцю отримати кредит, адже компанія перебуває у так званій «помаранчево-червоній» зоні, з якої поки що не можна вийти.
Нескорені оптимісти
Війна і надскладні виклики не в змозі зупинити підприємців та зламати їхній дух. Зусилля засновників винагороджуються.
Якщо у Харкові Rose Bakery мав виторгу 1 млн грн на рік, то в Києві такий виторг – за один квартал. Середній чек кав’ярні – 350–400 грн, а в сегменті індивідуальних замовлень кондитерських виробів – 2000–3000 грн. Зараз Анастасія Степанян з командою планує відкриття кафе-кондитерської зі сніданками та основними стравами в одному зі столичних ЖК.
Подружжя Духно розпочали новий бізнес у вересні 2022 року і вже «вийшли в нуль» – закривають оренду, зарплатню та податки. Середній чек у магазинах та на онлайн-платформах становить 575 грн. До кінця 2023 року підприємці планують відкрити ще пʼять зоомагазинів «Лапка».
У родини переселенців залишився борг у 800 000 грн за магазин у Покровську. Ярослав Духно стверджує, що вони не зруйнували відносини з жодним банком та постачальником і продовжують виплачувати борги.
В планах бердянських «Характерників» – розширення та відкриття другого закладу в столиці. Щоб зекономити, багато робіт підприємець робить самотужки, наприклад, засновник сам виготовив дерев’яні меблі, разом із командою зробив ремонт приміщення.
Після релокації до Дніпра у Finsystem один водомат приносить більше коштів, ніж у Краматорську, стверджують засновники. Вони планують відновити виробництво водоматів та відкрити третій магазин напоїв у рідному Краматорську. Коли на те прийде час.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
